6–8 травня у Баранові-Сандомирському відбулася подія надзвичайної ваги – Польсько-український історичний конгрес – найбільша на сьогодні зустріч істориків із Польщі та України, присвячена спільній рефлексії над історією відносин між двома народами.
Організаторами цього резонансного заходу став Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського з Варшави під керівництвом Лукаша Адамського та Український інститут національної пам’яті на чолі з Олександром Алфьоровим. Конгрес став важливим і необхідним кроком до відновлення повноцінного професійного діалогу між українськими та польськими істориками.
До конгресу долучилися близько 100 фахівців з Польщі й України, які представляли різні наукові осередки та історіографічні традиції. Дослідники зібралися, щоб вести розмову, яка не послаблює, а зміцнює. Адже від того, як ми говоримо про минуле, залежить і те, яке майбутнє зможемо побудувати спільними зусиллями. У складі делегації українських істориків був професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко.
Програма заходу включала панелі, присвячені ключовим періодам і проблемам спільної історії Польщі та України від середньовіччя до новітньої історії. Мета конгресу – створення простору для змістовного наукового діалогу щодо інтерпретацій минулого, методології історичних досліджень та значення історії для сучасних відносин між суспільствами Центрально-Східної Європи.
За три дні вдалося проговорити багато складних питань і започаткувати дискусії, на які суспільство чекало роками. Це непростий процес, але найважливіше, що він розпочався. Створено нову платформу для спілкування між українськими і польськими істориками. Ключовим є повернення до професійності – до мови понять, методології та роботи з джерелами. За результатами обговорень очевидно, що значна частина розбіжностей між нашими сторонами має не лише ціннісний, а й понятійний характер. А це означає, що такі питання можна і потрібно опрацьовувати у науковий спосіб – через фахову дискусію, а не політичні емоції.
Обговорення XIX–XX століть ще раз підтвердило: складні історичні питання потребують контекстуалізації, а не спрощення. Надзвичайно важливо уникати перенесення сучасних політичних оцінок на історичні процеси минулого. Окремо слід відзначити, що теми Другої світової війни та її наслідків залишаються найбільш чутливими для обох суспільств. Саме тому тут особливо важливо: дотримуватися наукових стандартів; працювати з джерелами; уникати політизації; забезпечувати доступ до архівів обох країн дослідникам як з України, так і з Польщі.
Один із підсумкових результатів: йдеться не про остаточне розв’язання всіх суперечок, а про краще розуміння стану досліджень – прогалин у знаннях, методологічних розбіжностей та сфер, що потребують подальшої роботи. Професор Леонід Тимошенко гідно представляв на конгресі Дрогобицький університет, а також дискутував у третій панелі «Землі Русі-України у Речі Посполитій Корони Польської та Великого князівства Литовського». Мав зустріч з відомим польським істориком, Почесним доктором нашого університету Генриком Ґмітереком.
