Випускник нашого університету. Здобув диплом за спеціальністю … (2002 р.).
Працював учителем математики в селі Смолин на Яворівщині. З перших днів Євромайдану долучився до протестувальників у Києві, був у 1-й сотні Самооборони. Уранці 20 лютого 2014 року Роман з побратимами намагалися відтіснити силовиків з вулиці Інститутської. Із засобів захисту Роман мав лише каску, коли силовики почали стріляти, у нього влучили дві кулі – загинув миттєво.
Роману Варениці присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності (посмертно).
У лютому 2015 року на фасаді будівлі Навчально-наукового інституту фізики, математики, економіки та інноваційних технологій ДДПУ встановлено меморіальну дошку для вшанування Романа Варениці.
Випускник нашого університету. Здобув диплом за спеціальністю … (2014 р.).
Від початку повномасштабного вторгнення росії Роман став на захист України. Спершу приєднався до місцевої роти охорони Дрогобицького районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки, а згодом – старшим солдатом у складі 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Пройшов гарячі точки бойових зіткнень. Брав участь у звільненні Херсону. Під час вивезення поранених з Бахмуту 11 лютого Роман потрапив під ракетний обстріл, внаслідок якого загинув.
У воїна залишилася мати, дружина та двоє малолітніх дітей. Похований на кладовищі у селі Лішні Дрогобицького району, 28 червня 2023 року захиснику України присвоїли звання «Почесний громадянин Дрогобицького району» (посмертно).
Студент нашого університету. Навчався за спеціальністю 014 середня освіта (Історія та правознавство). Не завершив навчання – загинув на війні.
На військовій службі у ЗСУ з 2014 року. Відслуживши строкову службу, підписав контракт і вирушив у зону бойових дій. Старший солдат, командир механізованого відділення 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї бригади.
Загинув 13 вересня 2021 року внаслідок кульового поранення голови під час ворожогообстрілу при виконанні бойового завдання поблизу села Причепилівка на Луганщині.
Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Випускник нашого університету. Здобув диплом за спеціальністю Інформатика (2014 р.).
У часі війни – молодший сержант, командир відділення 80-ї окремої аеромобільної бригади. На фронті з перших днів, воював за Слов’янськ, Луганськи аеропорт.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений-нагороджений
орденом «За мужність» III ступеня (15.3.2015, посмертно), нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно), відзнакою Міністра Оборони України «За воєнську доблесть».
Загинув 16 серпня 2014 року біля села Красне Краснодонського району Луганської області.
Випускник нашого університету. Навчався за спеціальністю 014 середня освіта (Історія та правознавство) (2017 р.).
Здобув фах учителя історії та правознавства. Дрогобичанин був мужнім, ініціативним, відповідальним – саме такими словами згадують Олега його одногрупники.
Коли почалось повномасштабне вторгнення Олег Дяків повернувся в Україну з Чехії, де працював. Добровольцем долучився до тероборони ЗСУ. Пройшов необхідний вишкіл та у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади поїхав на передові рубежі. Брав участь у виконанні бойових завдань у Лисичанську, Сєвєродонецьку, Бахмуті, Слов’янську.
Загинув Олег Дяків 19 липня 2022 року поблизу села Спірне на Бахмутському напрямку. Нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).
Випускник нашого університету, здобув освіту на історичному факультеті. Згодом вступив на економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.
Закінчив кафедру військового вишколу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Микола володів глибокими знаннями з історії та політології, займався історичною реконструкцією у складі стрийського клубу ГО ЛК «Баннерет», був засновником і активним учасником літературних і історичних клубів, зокрема, «Resistence. Бунт має рацію», організатором численних літературних вечорів. Входив до складу молодіжного театру «Альтер».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації Микола Журавчак добровольцем вступив до Правого сектору, згодом боронив державу у лавах 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Позивний «Лютий».
Із перших днів війни перебував «на нулі» та не пропустив жодного бойового виходу. 27 травня при виконанні військових завдань в Донецькій області Микола отримав важкі поранення, був скерований у шпиталь імені І. Мечнікова в м. Дніпро. Однак від отриманих травм воїн помер.
Серце Героя зупинилося 27 червня 2024 року. Микола похований на Полі почесних поховань у Львові. Захисникові навіки залишилося 26 років.
Випускник нашого університету. Навчався за спеціальністю 014 середня освіта (Історія та правознавство) (2010 р.).
У 2014 році добровольцем пішов захищати країну від російського агресора. З того часу пов’язав своє життя з українським військом. Воював у добробаті «Марусині Ведмеді», опісля ‒ у 79-й та 80-й десантно-штурмових бригадах ЗСУ. Його родич колись був бійцем УПА під псевдо «Лютий». Таке ж псевдо обрав для себе і Роман. «Кулеметник, відважний воїн, людина честі», ‒ так його характеризували бойові побратими.
Роман Засанськийй загинув у під час бойових дій 16 травня 2022 року. Героя поховали у рідному селі Лівчиці на Стрийщині.
Випускник нашого університету. Навчався за спеціальністю 014 середня освіта (Історія) (1999 р.).
У 2022 році, повернувшись з-за кордону, встав на захист України. Солдат, радіотелефоніст стрілецького взводу 129 ОРБ- військової частини А4221.
Загинув 21 липня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання на околицях смт. Високопілля Бериславського району Херсонської області.
Випускник нашого університету, здобув спеціальність «Фізика та англійська мова» в Інституті фізики математики та інформаційних технологій. Був учасником Клубу веселих та кмітливих.
Андрій Кубай (28.02.1981 – 29.08.2024) народився в місті Краснодон Луганської області. У ранньому дитинстві родина переїхала до Дрогобича, де Андрій й провів своє дитинство та юність.
Навчався у ліцеї №1 імені Івана Франка міста. З дитинства займався баскетболом, любов до нього зберіг і в дорослому житті.
За словами рідних, колег і друзів, Андрій завжди був у центрі студентського життя – веселий та жартівливий, здавалося, що може знайти вихід з будь-якої навіть найскладнішої ситуації. Для багатьох з часів навчання в університеті залишався вірним другом, готовим допомогти у скрутну хвилину.
Довгий час працював на посаді Team lead в компанії «Soft serve». Андрій був лідером з хорошими організаційними здібностями, чудовим ментором і вчителем, навчив і зростив десятки QA в компанії.
Коли Андрію прийшла повістка, то він впевнено пішов виконувати військовий обовʼязок, не зважаючи на купу факторів, які б могли змінити його вибір Захищав державу в складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Луганщині.
Захисник похований на Личаківському кладовищі у Львові.
В Андрія Кубая залишились дружина, син, донька, батьки та сестра.
Випускник нашого університету. Здобув диплом за спеціальністю Фізика та інформатика (2002 р.).
Воїн родом з м. Хуст Закарпатської області. Став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Воював під Попасною, потім з боями проходив Сєвєродонецьк та Лисичанськ.
Роберт Лукачек загинув від отриманих багаточисельних поранень 15 січня 2023 року під Водяним Донецької області, виявивши стійкість та мужність у дуже важкому бою з російськими загарбниками. У полеглого воїна залишилися батьки, дружина і донька.
Випускник нашого університету. Здобув диплом за спеціальністю 014 Середня освіта (Трудове навчання та технології) (2021 р.).
Перебуваючи на службі в Збройних Силах України, Михайло Николин мужньо та з честю виконував свій військовий обов’язок на посаді командира механізованого відділу 2 механізованої роти. За час служби воїн був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі 2 ступеня» та орденом «За мужність 3 ступеня».
Загинув 23 жовтня 2022 року на Донеччині.
Випускник навчально-наукового інституту музичного мистецтва (сьогодні – факультет початкової освіти та мистецтва) нашого університету, навчався у 2016-2020 роках, отримав кваліфікацію вчителя музичного мистецтва і художньої культури.
Друзі та викладачі запам’ятали Марка як талановитого музиканта (за фахом – трубач), добропорядну, відповідальну і чесну людину. У 2016 році здобув перемогу на «Осінньому балі першокурсників». Отримавши вищу музично-педагогічну освіту, працював викладачем Братківської дитячої школи мистецтв на Стрийщині. Обдарований музикант, педагог, учасник різноманітних мистецьких колективів.
Марко Сенів пішов на війну добровольцем 25 лютого 2022 року, змінивши музичний інструмент на гвинтівку. Був військовослужбовцем Стрийського батальйону ТРО, стрільцем-помічником гранатометника.
Загинув Марко Сенів 8 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Мʼясожарівка на Луганщині.
Випускник нашого університету. Здобув диплом за спеціальністю Педагогіка та методика середньої освіти (Фізична культура) (2008 р.).
У лютому 2019 року Андрій вступив до лав ЗСУ у складі 24 бригади ім. Данила Галицького, в/ч А0998. Це був усвідомлений крок в його житті. Всі три роки Андрій Скрипник був на передових позиціях фронту в Донецькій та Луганській областях.
Загинув дрогобичанин 29 березня 2022 року в місті Попасна Луганської області від вибухової травми під час виконання бойового завдання.
На честь Героя у Дрогобичі назвали вулицю його іменем.
На підставі подання Головнокомандувача Збройних Сил України за заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Андрія Скрипника у січні 2023 року відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Студент нашого університету. Навчався за спеціальністю 101 Екологія. Не завершив навчання – загинув на війні.
До повномасштабного російського вторгнення Василь Панів зі зброєю в руках відстоював територіальну цілісність нашої держави в АТО-ООС. Після звільнення в запас займав активну проукраїнську та громадянську позицію в спілкуванні з односельчанами, друзями та знайомими. У складі ВГО «Галицький Хрест» активно займався національно-патріотичним вихованням молоді.
З початку повномасштабної війни, будучи студентом 4-го курсу університету, добровільно став на захист нашої держави. Служив сапером 14-ої окремої механізованої бригади.
Загинув 19 квітня 2022 року в районі села Новомиколаївка на Миколаївщині. Під час ворожого мінометного обстрілу зазнав смертельних множинних осколкових поранень. Вважався зниклим безвісти з 17 квітня 2022 року до червня 2023 року.
Студент нашого університету. Навчався за спеціальністю 101 Екологія. Не завершив навчання – загинув на війні.
Андрій Томан був учасником Революції Гідності, де отримав поранення.
У 2014-2015 роках захищав кордони України в АТО.
З 2018 року навчався на біолого-природничому факультеті університету за спеціальністю «Екологія». З початку повномасштабного вторгнення російського агресора, будучи студентом 4-го курсу, добровільно став на захист нашої держави.
Загинув 30 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області.
У березні 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Випускник нашого університету. Навчався за спеціальністю 014 середня освіта (Історія) (2009 р.).
У травні 2023 року Володимира мобілізували до лав ЗСУ, і він став на захист рідної країни. Служив в 42-ому батальйоні 57-ої бригади вч А4472. Чесно і віддано ніс службу на посаді навідника 2 механізованого відділення – бойової машини 2 механізованого взводу 3 механізованої роти.
22 липня 2023 року під час виконання бойового завдання отримав поранення в районі с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Внаслідок отриманих травм воїн помер 27 липня 2023 року у лікарні імені І.І. Мечникова Дніпропетровської області.
Якщо ви маєте інформацію про загиблих героїв, що навчались у нашому Університеті, повідомте, будь ласка, на inform@dspu.edu.ua
Адреса університету
вул. І. Франка, 24,
м. Дрогобич,
82100
(03‑24) 41‑04‑74
(03‑24) 43‑38‑77
dspu@dspu.edu.ua
Приймальна комісія
каб.№ 3а,
вул. І. Франка, 24,
м. Дрогобич,
82100
(098) 77-51-483
pk@dspu.edu.ua