Цикл заходів у межах цієї науково-мистецької події відбудеться 19-20 листопада. «Друга Осінь» розпочнеться вже традиційною екуменічною зустріччю й молитвою в інтенції Бруно Шульца й тих, хто присвятився відновленню й збереженню пам’яті про нього та про багатокультурний Дрогобич. Про це розповіла викладачка кафедри зарубіжної літератури та полоністики Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, шульцознавиця, керівниця Полоністичного центру Віра Меньок. Пролунає, звісно ж, і молитва за загиблих українських військових та за невинних людей, закатованих російськими окупантами. Друга світова, трагедія євреїв і війна, що триває в Україні, об’єднуються в один біль, який сьогодні відлунює українцям особливо скорботно.
Екуменічна зустріч та спільна молитва
– Що потрібно знати про Бруно Шульца, у чому найперше полягає значення циклічних меморіальних заходів, які проводяться в Дрогобичі?
–19 листопада минають 82-гі роковини загибелі Бруно Шульца – польського письменника й художника єврейського походження. Бруно Шульц народився у Дрогобичі 1892 року, був учителем малювання й ручних робіт у тодішній королівській гімназії Ярослава Яґайла, сьогодні це – головний корпус педагогічного університету.
Письменника світової слави убив нацистський злочинець на вулиці Дрогобича. І так сьогодні склалося – у цьому я бачу невипадковість – що поруч із місцем загибелі Бруно Шульца тепер споруджено Алею пам’яті, яка вшановує Героїв, що поклали свої життя за Незалежність України.
На місці загибелі Шульца відбудеться екуменічна зустріч та спільна молитва за померлих. Спершу – єврейська, відтак молитимуться римо-католицький, греко-католицькі та український православний священники. У такий спосіб нагадуємо, що Дрогобич – багатокультурне місто, і що наша пам’ять про невинні жертви усіх тоталітаризмів є надзвичайно важливою. Не стільки пам’ять як завершена категорія, скільки пам’ятання як тривання: всі ці жертви живуть завдяки нашому пам’ятанню як неперервному процесові. Ось уже третій рік поспіль молитимемось за наших загиблих оборонців і за невинно закатовані російськими окупантами цивільні жертви.
Як відродження присутності, як життя після смерті
–Чому літературно-мистецький проєкт, започаткований вами, отримав назву «Друга Осінь?»
– Тому, що у Шульца є оповідання з такою назвою, але вкладаю у цю назву ще й метафоричний, глибший сенс: як друге життя – життя після смерті, як відродження присутності Шульца у його місті, у нашій пам’яті. Це також присвята й іншим людям, яких вже з нами немає, з якими ми робили спільну справу. Це поляки й українці, в тому числі й мій покійний чоловік.
Цьогоріч, як зазвичай, «Друга Осінь» буде насичена низкою цікавих подій. Відбудуться презентації книжок польських авторів, котрі є знаними в гуманітаристичному середовищі Польщі, таких як Ґжеґож Ґауден, Ярослав Курський, заступник головного редактора «Ґазети виборчої». Заплановано спільну авторську зустріч із львівським поетом Григорієм Семенчуком та польським поетом Яцеком Подсядло, який дуже багато робить для України, волонтерить від початку війни. Гостем мистецької частини програми буде поет Аріель Розé, книжка якого вийшла українською у перекладі Наталії Бельченко.
Надзвичайно цікавими будуть поетично-музичні проєкти: «Поріг чутності» Григорія Семенчука (тексти поетів Розстріляного відродження, поєднані зі сучасною музикою); дискусія й поетично-музична частина події за участі Данила Ільницького, Юрка Прохаська, Діани Горбань, присвячена маловідомій, хоча вже перекладеній українською, письменниці й поетці Деборі Фоґель, котра приязнилася з Бруно Шульцом, у міжвоєнні роки творила у Львові, де разом із чоловіком й сином загинула під час ліквідації ґетто. Також говоритимемо про Зузанну Ґінчанку, талановиту поетку, яка народилася у Києві, а загинула від рук нацистів під Краковом, і про циганську поетку Папушу… Багато контекстів. Ми не ставимо собі за мету, щоб кожна подія проєкту була безпосередньо пов’язана зі Шульцом. Він – наш патрон, довкола нього все розвивається й вибудовується, але обрії наших задумів і реалізацій набагато ширші.
Запрошуємо також на цікавий вокальний концерт Ельнари Алієвої та Даниїла Лисіна – виконавців з Харкова, які мешкають у Дрогобичі, з піаністкою Оленою Дмитрієвою з Дрогобицького музичного коледжу.
І, звісно, «Листопадові читання» – літературознавча конференція, під час якої говоритимемо, серед іншого, про те, як ми реагуємо на травми минулого й того, що діється зараз у наших життях. У межах читань – багато цікавих виступів, в тому числі й наших дрогобицьких науковців, а також колег з Кракова, Варшави, Катовіц, Любліна, Ґданська, Брно. Такою є географія нашого проєкту, приїдуть і партнери з міст-побратимів Дрогобича, адже Друга Осінь – це подія для нашого міста й для інших міст України.
Один біль, одна пам’ять
–Пані Віро, Полоністичний центр, який ви очолюєте, організовує багато наукових і мистецьких заходів у межах українсько-польської співпраці. Розкажіть нам про це…
–Серед пріоритетів наших міжнародних подій – вшанування Бруно Шульца, йому ми присвячуємо й Міжнародний Фестиваль Бруно Шульца у Дрогобичі, інакше називаємо його ШульцФест. Фестиваль відбувається раз на два роки від 2004 року, цьогоріч у липні святкували двадцятиріччя. Ця науково-мистецька подія триває тиждень, архітектоніка фестивалю – дуже розмаїта: наукові дискусії, круглі столи, семінари, конференції, літературні зустрічі й презентації, театральні, мистецькі, перформативні, музичні проєкти тощо.
Два останні ШульцФести відбулися під час війни. Наскрізним циклом серед усіх подій стали «Вірші в укриттях»: у різних укриттях нашого міста вірші читали українські й польські поети та поетки, відтак звучали коментування прочитаних віршів. Цьогоріч цикл «Вірші в укриттях» розпочинали Юрій Андрухович та Ришард Криницький – один з найвідоміших польських поетів старшої ґенерації. І це був наш символічний акт. У такий спосіб ми свідчили, що трагедія, яка сталася з єврейським народом під час Другої світової війни, зараз відлунює дуже болісно, і ми, українці, глибше її розуміємо.
Катастрофа Другої світової й війна проти російського терору, яка нині триває в Україні – все це об’єднується в один біль. А поетичне слово – дуже чуйне, воно відлунює скорботою. Однак життя триває. І надзвичайно важливими є дві енергії – життя, що продовжується попри все, й пам’яті, що триває. Пам’яті про те, що відбувалося тоді й що відбувається зараз.
Розмовляла Ольга Куц