У Міжнародний День вишиванки, коли вся Україна та українці в усьому світі ще раз підкреслювали свою єдність, незламність і любов до рідного, ми, студентки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, мали честь об’єднати навколо себе небайдужі серця в самому серці Європи — на конференції в Університеті VIVES (Кортрейк, Бельгія).
Перед численною аудиторією слухачів ми розповідали про силу історичної пам’яті, про війну, яка триває, та про нашу безперервну боротьбу за свободу, гідність, справедливість.
Ми намагалися торкнутися глибини історії, показати, що повномасштабна війна, розв’язана путінським режимом, це не перший злочин московитів проти українського народу, а продовження багатовікової політики знищення України.
Було непросто, але надзвичайно важливо розповідати слухачам про те, чого більшість із них раніше не знали: про знищення Батурина на початку XVIII століття та про його мешканців, закатованих московськими військами. Ми провели паралелі між тією трагедією та сучасними звірствами в Бучі й Ірпені — бо це одна й та сама московська рука, що діє тими самими методами: терором, брехнею, винищенням.
Ми говорили про спроби московитів стерти нашу історичну пам’ять, знищити мову, культуру, все, що доводить українську історичну тяглість і суб’єктність. Згадали про Великий терор (1937-1938 рр.), три Голодомори, про злочини часів Другої світової, про мільйони жертв і замовчування цих трагедій радянським режимом.
Але правда — сильніша! Минули роки, і вона відкрилася світові!
Ці теми глибоко торкнулися наших слухачів! Ми розповіли і про сучасні реалії – про масові злочини російського агресора, про жорстокі вбивства, про Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Гостомель, Чернігів, Херсон, Харків, Одесу, Миколаїв… Це те, що болить нам щодня. І про це слід говорити вголос.
Ми змогли донести, що навіть у найскладніші часи українська нація вистояла, не втратила та не згубила надії на майбутнє. І саме за це ми продовжуємо боротьбу в 21 столітті – Революція Гідності, АТО, героїчне протистояння ворогу, що розпочалося 24 лютого 2022 року та триває досі…
Ця конференція стала для нас надзвичайно цінним досвідом. Адже доносити історичну правду та висвітлювати жорстокі реалії війни серед небайдужих, відкритих сердець, які щиро прагнуть почути та зрозуміти, — це те, що справді має значення.
Це важливо для нас. Для України. Для Європи. Для всього світу.
Щиро дякуємо всім, хто був поруч з нами цього дня. Окрема подяка — Henk Vandaele, викладачу філософії Університету VIVES, за щиру підтримку, за запрошення, за довіру та за те, що зробили цю зустріч можливою.Ми цінуємо Вас і глибоко вдячні за Вашу солідарність з Україною. Це надихає. Це дає сили. Це об’єднує!
Христина Марусаж, студентка факультету історії, педагогіки та психології ДДПУ ім. І. Франка
