Презентація монографії про видатного українського літературознавця, фольклориста, мовознавця Михайла Возняка

У межах літературно-мистецької академії «Країна Франкіана» на факультеті української та іноземної філології у музеї-студії Івана Франка відбулася презентація колективної монографії про видатного українського літературознавця, фольклориста, мовознавця, архівіста, культуролога, дійсного члена НТШ, академіка Михайла Возняка (1881-1954) «Літературознавчий дискурс і спадок Михайла Возняка /упоряд. Володимир Микитюк і Назар Федорак (Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2023. 332 с.). Доповідь про видатного вченого і патріота, засновника українського франкознавства виголосив професор, завідувач кафедри української літератури ім. акад. М.Возняка Львівського національного університету ім. Івана Франка Володимир Микитюк. Модерував презентацію здоцент Олег Баган.

Авторами колективної монографії виступили переважно науковці Львівського національного університету ім. І.Франка, де працював МихайлоВозняк і очолював кафедру української літератури. Серед авторів також – дрогобицькі літературознавці Ігор Набитович та Олег Баган.

Творчий доробок академіка Михайла Возняка є просто фантастичним: тисячі розвідок на найрізноманітніші теми, публікації важливих джерел з історії української літератури і культури, наукова реанімація низки забутих і втрачених творів культури, сміливі виступи як публіциста-державника, концептуальні дослідження про окремі знакові твори або періоди розвитку української національної свідомості та літератури, вершиною з яких є тритомна «Історія української літератури» (1920 – 1924), яка стала етапом і вінцем розвитку української літературознавчої думки і яка до сьогодні є настільною книгою кожного українського філолога. Лише за приблизними замірами спадщину М.Возняка можна було б видати у 25 – 30-ти томах.

Михайлові Вознякові довелося прожити складне й наснажене життя. Вже в молоді літа, на початку ХХ ст. він став одним із лідерів нового покоління українських філологів у Галичині, поруч із Василем Щуратом, Філаретом Колессою, Ярославом Гординським та Зеноном Кузелею. Його талант спалахнув глибокими дослідженнями давньої української літератури, доскіпливими студіями про початки національного відродження у ХІХ ст., першими системними працями про Івана Франка, які заклали основи наукового франкознавства: «Житє і значенє Івана Франка» (1913) і «Пам’яти Івана Франка (Опис життя, діяльности і похорону)» (1916). Надалі М.Возняк виявив у архівах та пресі десятки невідомих (непідписаних) або забутих, незакінчених художніх творів, наукових статей, листів І.Франка і опублікував їх у спеціальних франкознавчих збірниках (потім вони увійшли до багатотомників І.Франка). Саме М.Возняк вивчив і уточнив сотні маловідомих і затертих фактів із творчої біографії І.Франка і цим посприяв написанню перших ґрунтовних біографій письменника.

Михайло Степанович утвердився в українській гуманітарній науці як неперевершений фактолог-документаліст, як знавець підвалин національної культури, як переконаний окциденталіст, тобто ідеолог проєвропейського культурного вибору нації. Кожен крок його наукової дії був спрямований на заповнення важливих лакун в національній історії, піднесення оригінальних ідей в національній самосвідомості, утвердження гідності естетичних традицій українства.

Вам буде цікаво