Художні переклади українською мовою суттєво позначаються на розвитку красного письменства. Яскравим прикладом цього слугує перекладацька діяльність Івана Франка, який прагнув познайомити українців з традиціями, самобутньою культурою інших держав, відкрити народу нових авторів.
У дні, коли викладацька та студентська спільнота університету проводить заходи на вшанування Каменяра, студенти 3 та 4 курсів перекладацького відділення у рамах круглого столу підготували кілька доповідей, презентацій для переосмислення тих чи інших фактів, пізнання нового. Модерувала захід Леся Шагала, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри англійської мови та перекладу.
Так Наталія Бендас виступила з доповіддю про перекладацьку діяльність Івана Франка, а Ольга Павелко – про переклади інтимної лірики В. Шекспіра та особливі творчі рішення Франка-перекладача. До шекспіріани І. Франка належать також редагування перекладів драматичних текстів. Про цей аспект – кілька зауваг від Юлії Куліш. Не менш важливо для тих, хто займається як практичними справами перекладу, так і вникає у теоретичні питання, є дослідження шеспірознавчих праць Івана Франка. Яна Явір та Василина Федів інформували про зміст критичних перекладознавчих розвідок Івана Франка. Декламування сонетів англійською та українською мовами, їхній зіставний аналіз дали змогу ще раз переконатися у величі таланту нашого земляка. Слухачам було запропоновано сонети мовами оригіналу та перекладу у виконанні студентів Андрія Симіва та Христини Сакаль (Сонет 76), Марії Матвіїшин та Ірини Комарницької (Сонет 130 – «сонет фальшивих порівнянь») , а також Ірини Комарницької та Поліни Зелінської (Сонет 131 «Тиранка ти, о так»).
Українські тексти майстерно передають стиль першотвору, поєднують точність з вільним висловом, без чого неможливий поетичний переклад. Іван Франко знайшов прекрасні образні вислови, вдаючись до багатого потенціалу української мови у прагненні зберегти нюанси шекспірових рядків. Широке коло зацікавлень нашого великого земляка є предметом різноманітних пошуків для науковців та студентів. Тож і чужому научаємось, і свого не цураємось.
