У бібліотеці ДДПУ ім. І. Франка відбулася презентація політологічної монографії професора кафедри української літератури і теорії літератури Петра Іванишина «Феномен неолібералізму: Ідеологічні сенси» (Тернопіль, 2023). Книга присвячена складній і важливій темі осмислення ідеологічного явища, яке пронизує всі сфери сучасного Західного світу, потужно впливає на інші частини планети і водночас залишається вельми замаскованим та неозначеним у своїх цілях. Свою передмову до книги Олег Баган, колега автора й відомий публіцист та націолог, так і назвав: «Зловити невловиме», тобто загострив проблему складності теоретичного визначення та націософського тлумачення цього явища.
Книга Петра Іванишина написана в системі класичного і всебічного вивчення складного об’єкту, з проникливими публіцистичними актуалізаціями важливих проблем. Автор вибудував струнку концепцію аналізу, подавши у книзі виклад герменевтичних засад пізнання явища, вивчивши принципи класичного лібералізму як джерела неолібералізму, виділив головні течії неолібералізму, визначив його зовнішню і внутрішню політику, пояснив його принципи в сфері економіки і культури, осмислив головні ідеологічні концепти неолібералізму, описав його правлячу еліту та організаційні структури. Висновки Петра Іванишина є такими: неолібералізм став явищем панування олігархії, яка в умовах ліберальної демократії здійснює глобальну спробу підміни народовладдя, перетворення демократичних інститутів в декорації; головною його стратегемою є поширення ідейних принципів космополітизму, який допомагає баламутити суспільну свідомість народів; неолібералізм спрямований проти культурних і духовних основ націй, тому він в суті своїй є глибоко матеріалістичним і антирелігійним явищем; одним із центральних своїх завдань бачить руйнування класичної освіти і науки, їхню дегуманізацію; постійною тактикою неолібералізму є хаотизація суспільної свідомості, суспільних вартощів та великих ідей, це є запорукою того, що в кожному суспільстві витворюються велетенські групи людей без світогляду, без моральних основ, а це, своєю чергою, допомагає легко маніпулювати цими людьми за допомогою привласнених великим капіталом ЗМІ під час виборів і не тільки. Через те, що неолібералізм несе в собі деструктивні імпульси, його організатори часто маскуються в різноманітні прикрашу вальні шати, постійно вдаючи, що їхньою метою є «максимальна свобода людини». Відтак це явище перетворюється на велику гру-вдавання, на процес витворення світу суцільних умовностей і фальшивих цілей, які лише відволікають людей від насущних основ буття.
Дослідження Петра Іванишина не є якимось примітивним антизахідним ідеологічним випадом, а, навпаки, дає можливість подумати про правдиві духовні та ідейні основи Західної цивілізації. Власне, про це наголосив у своїй співдоповіді на презентації відомий дрогобицький богослов о. Іван Гаваньо, який порівняв неолібералізм із маніхейством як варіантом химерної і еклектичної релігії давнини, яка перетворювала вірування на умовності.
