Кафедра зарубіжної літератури та полоністики

Вступ до літературознавства; історія зарубіжної літератури: Антична література, Середні віки і Відродження, ХVІІ-ХVІIІ століття, Романтизм, Реалізм, кін. ХІХ – поч. ХХ ст., література ХХ ст.; методика навчання зарубіжної літератури; методика навчання зарубіжної літератури в закладах фахової вищої, передвищої освіти; історія польської літератури; країнознавство Польщі; методика навчання польської мови; методика навчання польської мови в закладах фахової вищої освіти; методика навчання польської літератури; сучасна польська мова; польський літературний постмодерн; сучасна польська літературна критика; практикум з польської мови; теорія перекладознавства, основи герменевтики, основні школи та напрямки в польському мовознавстві, актуальні питання поетики та естетики літературного твору, сучасні проблеми стилістики польської мови, актуальні питання історії польської мови, новітні тенденції в сучасному літературному процесі, основні проблеми транслятології, польський літературний модерн, контрастивна граматика польської мови та ін.

Кафедра зарубіжної літератури та полоністики (до 2022 р. – кафедра світової літератури та славістики) має давню історію і глибокі традиції. Від початку заснування Дрогобицького педагогічного інституту (1940) викладання української та зарубіжної літератури забезпечувала кафедра літератури, якою керував старший викладач Микола  Домницький. У 1954 р. відбувся поділ кафедри на дві самостійні структурні одиниці. Новоутворену навчально-освітню структуру, члени якої викладали зарубіжну літературу, очолив кандидат філологічних наук Євген Черницький. До сформованого складу увійшли молоді викладачі-початківці – Марк Ґольберґ і його дружина Антоніна Федотова, які працювали у Дрогобицькому педінституті з 1952 р. на колишній спільній кафедрі.

    Поступово кадровий склад збільшувався. До 1960-го р. на кафедрі працювали кандидати філологічних наук Іван Рибінцев, Іван Співак, Маргарита Сорокіна, викладач Мефодій Романюк, а з 1961 р. – доценти Дора Кацнельсон та Людмила Краснова, яка пізніше стала академіком Академії наук вищої освіти України. Після об’єднання Дрогобицького і Львівського педагогічних інститутів кафедру поповнили досвідчені викладачі – кандидати філологічних наук Клим  Забарило, Віктор  Осмоловський, Ілля Іщенко.

    Перші завідувачі Євген Черницький та Віктор  Аудерський, який керував кафедрою 10 років, почали формувати традиції кафедри. Вони заснували для студентів «Музичні понеділки» й «Музичні четверги». Поєднуючи музику й літературу, вчили студентську молодь розуміти мистецтво, інтерпретувати художні твори. Вміло аналізували історичні джерела літературних явищ доцент-антикознавець Клим Забарило, який глибоко знав світовий історико-літературний процес, доцент Лев Фалендиш, що особливу увагу приділяв контекстуальному вивченню літератури. За час керівництва Віктора Аудерського, який інтенсивно працював над удосконаленням методики викладання літератури у середній і вищій школі, співтворцями історії кафедри стали  випускниці факультету: Ганна Сабат, Любов  Косяк, Олена  Бухарова, Людмила Левандовська. Вони долучилися до наукової діяльності кафедри й примножували її традиції.

   На початку 1970-х років кафедру очолила  Людмила Краснова. Вона як філолог формувалася під впливом когорти видатних учених академічної школи Львівського університету, в якому навчалася, деякий час працювала, а в 1958 р. захистила кандидатську дисертацію, – Михайла Рудницького, Олександра Чичеріна, Тараса Франка, сина Івана Франка. Її наукові інтереси були пов’язані з проблемами поетики художнього твору.

   У 1976 р. на кафедру прибули доцент Лідія Нікольська і старший викладач Надія Бражнікова. Л. Нікольська, глибоко ерудований філолог-русист, в ідеологічно регламентовані вісімдесяті роки відкривала студентській авдиторії українську культуру, зокрема пропагувала творчість Ліни Костенко. У 70-х – 80-х рр. на кафедрі працювали доценти Еней Кравченко, Йосип Трофімов, Мирон Борецький, викладачі Євген Мельник, Світлана Клим. Короткий період трудилися на кафедрі молоді викладачі Олександр Попов, Людмила  Полякова, яка пізніше продовжила трудову діяльність у Львівському національному університеті імені Івана Франка, та Наталія Маршалок, випускниця відділення класичної філології цього вишу. З 1991 по 2009 рр. на кафедрі працював доцент-короленкознавець Олександр Труханенко.

   Тривалий період кафедру очолював Й. Трофімов, який за методологічним спрямуванням своєї праці тяжів до філософського літературознавства. В середині 80-х років завідувачем кафедри стала Л. Нікольська. Вона багато уваги приділяла теоретичним аспектам наукової роботи. Після неї кафедрою керував професор Марк  Ґольберґ. Його наукові інтереси охоплювали міжслов’янські, зокрема українсько-південно-слов’янські літературні взаємини. За керівництва професора Ґольберґа кафедра отримала нову назву – світової літератури.

    Дев’яності роки у календарі кафедри позначені діяльністю філолога-класика Мирона  Борецького, науковий талант якого викристалізувався в надрах львівського наукового осередку. У вересні 1992 р. він став завідувачем кафедри. Учений був членом науково-методичної комісії із зарубіжної літератури при Міністерстві освіти і науки України. М.  Борецький брав участь у розробці програм зі світової літератури, під його керівництвом на кафедрі писалися навчальні підручники для середньої школи, одноосібно був автором низки підручників для польських шкіл. Під час його завідування відкрито аспірантуру зі спеціальності «теорія літератури» (підготовкою аспірантів керували  професор Л.  Краснова і доцент М.  Борецький). Водночас збільшувався науковий склад кафедри: з теорії літератури захистили дисертації випускники факультету – Роман Мних (працював на кафедрі на початку 90-х років), Віра Меньок (працює на кафедрі з 1990 р.), Василь  Зварич (на кафедрі працює з 1993 р.), Галина  Сабат (прийшла працювати на кафедру в 1994 р.), Олена Бистрова (вчилася в аспірантурі при кафедрі й короткий період працювала).

    У лютому 1999 року філологічний осередок очолила Леся-Рома Кравченко (працює на кафедрі з 1981 р.), германіст, дослідниця творчості Томаса Бернгарда, Райнера Марії Рільке. За її діяльності кафедру об’єднано з кафедрою слов’янських мов, завідувачем якої була кандидат філологічних наук Олена Куцик. З нею на кафедру прийшли працювати доценти Марія Колечко,  Віра Русецька й викладач Ніна Хом’як. Зі структурними змінами пов’язане перейменування – кафедра світової літератури та славістики.

    На початку 2000-х років склад кафедри поповнили  молоді науковці, випускники  університету: Наталія Лазірко, Мирослава Іванишин, Наталія  Олексин, Ігор Розлуцький, Іван Матковський, Галина Варнацька, Марія Савка. Вони не тільки продовжили багатолітні традиції кафедри, але й творчо розвинули їх. Активно включилася в навчально-науковий процес у вересні 2022 р. доцент Любомира Айзенбарт, вона – наймолодший працівник.

     Після структурної реорганізації, проведеної в університеті 2022 р., кафедра має іншу назву – зарубіжної літератури та полоністики. Її очолює доктор філологічних наук, професор  Галина Сабат. Під її керівництвом на кафедрі проведено низку науково-методичних семінарів та міжнародну конференцію «Дрогобич подарував мені Франка» (травень 2023), присвячену 100-літньому ювілею професора Марка  Ґольберґа.

     Важливим аспектом діяльності кафедри є міжнародне співробітництво. На кафедрі сумлінно працюють філологи-полоністи – доценти Віра Меньок, Марія Зелінська, Ганна Іваночко, старші викладачі Руслана Манько, Оксана Яворська, які розширюють міжкультурні зв’язки з вищими навчальними закладами Польщі. Вони беруть участь у міжнародних стажуваннях та керують програмами студентського обміну «Еразмус+», координують участь студентів факультету української та іноземної філології у наукових конференціях, літніх академіях. Зокрема, старший викладач Оксана Яворська є координатором міжнародного освітнього проєкту «Piernik z solą», який реалізується на базі Університету Миколая Коперника в Торуні (Польща) та Дрогобицького державного  педагогічного університету  ім. Івана Франка протягом 2024 року та фінансується  NAWA.

     Від початку створення кафедри її викладачі плідно й невпинно працювали на науковій ниві. Вагоме місце в літописі кафедри посіла науково-дослідна робота доцента Клима Забарила (1898 – 1976), відомого літературознавця, перекладача, публіциста. Він  досліджував античну літературу й німецький романтизм. К. Забарило знав англійську, французьку, німецьку, латинську, грецьку, італійську, польську, чеську, білоруську, казахську мови. Серед основних тем його наукових зацікавлень – творчість Карела Чапека. Дослідник здійснив український переклад збірки його новел «Оповідання з обох кишень».

 Перекладацько-науковий напрям діяльності кафедри став важливим і завдяки ініціативам доцента М. Борецького (1941 – 2007). Вільно володіючи польською, англійською, німецькою, досконало знаючи латинську й грецьку мови, він суттєво збагатив українську перекладну літературу. В науково-дослідній роботі М. Борецького особливою заслугою є «Лексикон античної словесності» (2014), до якого написав понад 200 статей (співупорядник – В. Зварич). Завдяки співпраці кафедри з університетською бібліотекою (директор – І. Розлуцький) укладено біобібліографічний покажчик «Мирон Борецький: до 80-річчя від дня народження» (2021).

Помітний внесок у науковий доробок кафедри здійснила доцент Дора Кацнельсон (1921 – 2003), лауреатка низки нагород у Польщі. Вона була відомим славістом, зокрема полоністом-міцкевичезнавцем. Д. Кацнельсон зуміла відкрити багато незнаного й суттєвого в монографіях «Z dziejów polskiej pieśni powstańczej XIX wieku. Folklor powstania styczniowego» (1974), «Rok 1863 na Polesiu Kijowskim» (2000), «Skazani za lekturȩ Mickiewicza. Z archiwów Lwowa і Wilna» (2001). Польсько-українську наукову стезю, започатковану Д. Кацнельсон, продовжив Роман Мних (зараз – професор Варшавського університету),  автор монографії «Дрогобичанин Бруно Шульц» (2006). Один із пріоритетних напрямків наукових досліджень кафедри – вивчення життя і творчості Бруно Шульца. Польському автору присвятила свою кандидатську дисертацію Любомира Айзенбарт («Концепт галицького літературного пограниччя (на матеріалі малої прози М. Яцкова, Й. Рота, Б. Шульца)»). Перекладач, автор близько 150 наукових праць, керівник Полоністичного науково-інформаційного центру Дрогобицького університету доцент кафедри Віра Меньок – засновник українського шульцознавства, ініціатор й директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі (2004–2024), головний редактор та упорядник восьми міжнародних шульцознавчих колективних монографій (2007–2016). Вона – науковий співредактор польсько-українського інтердисциплінарного наукового щорічника «Пограниччя: Польща – Україна» (2006–2014), член редакційних рад польських наукових часописів «Schulz/Forum», «Tekstualia», «Konteksty», член польської Спілки авторів ZAiKS.

 Для кафедри важливе значення мало святкування в 1956 р. 100-річчя від дня народження Івана  Франка. На ювілей українського генія приїхали представники усіх республік тодішнього Радянського Союзу. Викладачу Марку Ґольберґу (1922 – 2007) керівництво доручило підготувати доповідь про Івана Франка. Він виступив з темою «Іван Франко і героїчний епос південних слов’ян». З того часу в коло наукових зацікавлень викладачів кафедри увійшла франкознавча й славістична проблематика. Внесок кафедри у розвиток франкознавства помітний. Професор М. Ґольберґ присвятив Франкові понад 40 статей і дві книги: монографію «Іван Франко та українсько-сербські культурні зв’язки» (1991) та збірник «Франкознавчі етюди» (2007). З-поміж наукових здобутків професора Людмили Краснової (1924 – 2019) вирізняється збірник «Іван Франко – Анна Ахматова: “Зів’яле листя”. Поетика перекладу» (2008), а також розвідки «Іван Франко – перекладач Ґете (Prometheus)», «Особливості перекладу Іваном Франком “Фауста” Ґете (пролог у театрі)». Докторську дисертацію з франкознавства захистила Галина Сабат. Вона присвятила франкознавчій проблематиці сотню статей та монографії «Казки Івана Франка: особливості поетики. “Коли ще звірі говорили”» й «Казки Івана Франка як феномен націотворення» (обидві – 2006 р.). Робота кафедри тісно пов’язана з Лабораторією франкознавства Дрогобицького університету. Впродовж останніх років відбулися науково-методичні семінари: «Іван Франко про освіту та виховання» (травень 2023), «Михайло Павлик та родина Франків» (вересень 2023), «”4 мая – день, котрий ви будете пам’ятати завжди‟: Ольга з Хоружинських, дружина Івана Франка (травень 2024 р.). Кафедра бере активну участь у проведенні щорічної літературно-мистецької академії «Країна Франкіана», яка була заснована в 2013 році.

        Ще одним вектором наукової діяльності викладачів кафедри стала теорія літератури й компаративістика. Професор Л. Краснова була співавтором програми з теорії літератури, затвердженої Міністерством науки й освіти України, написала «Посібник зі спецкурсу для тих, хто вивчає теорію літератури», видала низку термінологічних словників: «Словник юного гуманітарія», «Словник метамови інтерпретатора художнього тексту» (у співавторстві з М. Демським), «Словник літературознавчих термінів» (у співавторстві з М. Демським), «Словник літературознавчих термінів» (у співавторстві з  М. М. Дубиною, М. І. Дубиною). Теоретично-компаративні та транслятологічні студії продовжила й розвинула Леся-Рома Кравченко, автор монографій «Василь Стус – перекладач Р.  М. Рільке» (2008), «Художня модальність поетичного універсуму Р. М. Рільке» (2010). У координатах новітніх теоретичних національних парадигм вирізняється монографія «Дискурс національної ідентичності в українському постколоніальному літературознавстві» (2015) доцента Мирослави Іванишин. Компаративному вивченню літературних зв’язків присвячені монографії професора Галини Сабат «Роман-пантопія В. Винниченка «Сонячна машина»: проблематика, особливості поетики» (2001) й «У лабіринтах утопії й антиутопії» (2002). В різних аспектах на кафедрі досліджувалася творчість Вірджинії Вулф. Доцент Галина Варнацька опублікувала монографію «Художня специфіка модерністської прози Вірджинії Вулф» (2012).

На кафедрі активно ведеться упорядницька й редакторська робота. В упорядкуванні доцента Василя Зварича побачили світ книги: «Античні поетики» (2007), «Давньогрецький роман» (2008), «Римська драма» (2008), «Епіграми» Марціала (2020), поема Гомера «Одіссея» (2022). Видання продовжили серію «Бібліотека античної літератури», яку заснував у 2004 р. доцент М. Борецький. Упорядкувала й видала зі своєю передмовою й коментарями перше в Україні повне зібрання Франкових казок (2009, 2-ге вид. – 2013) й окремо – казку «Лис Микита» (2017) професор Галина  Сабат.  За її редакцією вийшли також книжки «Нащадки  Івана Франка» (2018), «Франко про освіту та виховання» (2020), науково-методичний збірник «Іван Франко в школі» (2023), сьомий випуск наукового збірника «Франкознавчі студії» (2024).  За редакцією Ігоря Розлуцького та Івана Матковського, які тривалий час працювали на кафедрі, побачили світ книги «Iwan Franko. Szkice o literaturze: Kultura, Literaturoznawstwo, Publicystyka» (2016), «Iwan Franko. W kręgu Rusinόw, Polakόw і Żydόw» (2018). Леся-Рома Кравченко є головним редактором циклічних кафедральних наукових видань: «Райнер Марія Рільке й Україна. Наукові студії та переклади з Р. М. Рільке» (2003, 2005, 2016), «Філологічні студії. Збірник студентських наукових праць» (три числа, 2019), «Сучасні філософські та філологічні дослідження поетики художнього тексту/твору. Наукові записки кафедри світової літератури та славістики» (три числа, 2018–2019).

     Кафедра ретельно дбає про науково-методичне забезпечення навчального процесу. Низку  навчально-методичних посібників для студентів опублікували доценти Наталія Лазірко, Ганна Іваночко, старші викладачі Руслана Манько, Оксана Яворська. Викладацький досвід роботи доцента Марії Зелінської реалізувався у науково-методичних виданнях «Польська мова: посібник для вивчення польської мови (з аудіозаписом вправ та діалогів)» (2023), «Польська мова: підручник для 7 класу закладів загальної середньої освіти (з аудіосупроводом) (2024). Інноваційні технології методики навчання зарубіжної літератури в новій українській школі творчо впроваджує доцент Мирослава Іванишин.

      У 2008 р. кафедра започаткувала видання збірника «Теорія літератури. Компаративістика. Культурологія». У межах літературознавчих пошуків молоді на кафедрі координується видання збірника науково-дослідницьких праць студентів факультету «Слово. Текст. Контекст» (упорядник та редактор – В. Зварич).

     При кафедрі діє аспірантура зі спеціальності «Філологія (Література зарубіжних країн)». Професорсько-викладацький склад бере активну участь у роботі як вітчизняних, так і закордонних симпозіумів, конференцій, семінарів, круглих столів. На кафедрі налагоджена науково-методична співпраця з ліцеями, коледжами Львівщини.

На даний час навчальний процес на кафедрі забезпечують 2 професори, доктори наук:  Галина  Сабат, Леся-Рома Кравченко; 7 доцентів, кандидатів наук:  Віра Меньок, Василь  Зварич, Наталія Лазірко, Мирослава Іванишин, Марія Зелінська, Ганна Іваночко, Любомира Айзенбарт; 2 старших викладачі:  Руслана Манько, Оксана Яворська й лаборант – Наталія  Олексин.