Привіт! Мене звати Паращак Ірина Василівна, і я студентка 4 курсу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. В майбутньому я буду вчителем біології та хімії, а наразі я є успішною студенткою Факультету здоров’я людини та природничих наук, призер багатьох олімпіад і конкурсів, за що минулого року була нагороджена Академічною стипендією Президента України за особливі успіхи в навчанні та науковій діяльності. Зараз хочу поділитися своєю історією про те, як наука відкрила для мене світ.
Ще в школі я захоплювалася біологією та хімією, тому не випадково вступила в університет. Але навчання – це не лише підручники й лабораторні роботи. Уже після першого курсу мені випав шанс взяти участь у програмі обміну Erasmus+, і я поїхала до Польщі вивчати органічну хімію разом із студентами з різних країн, а саме з Польщі та Іспанії. Там ми самостійно синтезували речовини, зокрема органічні барвники та парацетамол! Це був лише початок.
Далі були короткострокові стажування в Любліні та Легніці. В Любліні разом з дівчатами та хлопцями з Албанії, Іспанії, Боснії та Герцеговини ми досліджували фіторізноманіття Поліського регіону, активність протеїнів, склад води та грунту, а в Легніці разом із польськими студентами організовувала фестиваль української культури, де збирали кошти на потреби українців.
Нещодавно я повернулася з Зеленої Гури, де провела п’ять місяців у міжнародному середовищі. Ми працювали в лабораторіях, вивчали фізіологію тварин, визначали власну групу крові, вивчали процеси в живих організмах, а ще експериментували з генетикою бактерій E.coli та багато іншого. Крім того, багато подорожували (Вроцлав, Краків, Берлін) та брали участь у заходах Erasmus Student Network (інтернаціональна вечеря, Goodbye party) Англійська стала невід’ємною частиною мого життя, і я навіть склала TOEFL на 90 балів.
Але що найцінніше? Це знайомства. Я мала сусідку-француженку, з якою ми говорили про науку, політику та життя, друзі з Іспанії вчили мене як жити за іспанським розкладом (Spanish siesta) та готувати чуроси, а я в свій час готувала для них український борщ, який спробувати прийшло, аж 17 осіб, а турецькі дівчата показували, як правильно варити їхню каву. Так я зрозуміла: наука не має кордонів, як і дружба!
До чого це все? До чого я це все, а до того, що завдяки своєму розуму та наполегливій праці Ви, дорогі абітурієнти, можете досягти всього чого забажаєте в своєму в житті – не тільки отримати чудові знання та дипломи з відзнакою, а й дослідити світ, нові культури, практикувати іноземні мови, англійську зокрема, та завести друзів по усьому світу. Я Вам щиро рекомендую не боятися нового, проявляти себе, і брати участь в усіх можливих активностях, які вам запропонує ваш університет. Ну і, зокрема рекомендую Вам, задуматися про навчання в ДДПУ імені Івана Франка, де щиро люблять та цінують своїх студентів😊
