Понад півстоліття невтомної і плідної праці віддала професорка Людмиила Краснова філологічному факультету Дрогобицького державного університету Імені Івана Франка. Особистою поставою, подвижницькою діяльністю вона стала гідним взірцем для молодих викладачів, аспірантів, студентської молоді. Науковий і творчий доробок Людмили Краснової органічно вплітається у золоті сторінки української і слов’янської філології.
На цьому наголошували у доповідях учасники наукової академії, яка днями відбулася у кімнаті-студії Івана Франка на факультеті української та іноземної філології. Модерувала захід завідувачка кафедри зарубіжної літератури та полоністики Галина Сабат. Гарним подарунком для учасників, які мали щастя знати, вчитися у Людмили Володимирівни, і тих, для кого вона є легендарною непересічною особистістю, став відеозапис її виступу в актовій залі університету у 2010 році.
З вітальним словом до присутніх звернувся декан факультету української та іноземної філології Петро Мацьків, розвідку про науково-літературний простір Людмили Красновї озвучив канд. філологічних наук Василь Зварич.
Доповідачами також були: проф. Микола Зимомря «Людмила Краснова – видатна особистість»; проф. Леся Кравченко «Життя в ім’я науки»; доц. Віра Меньок «Людина як осердя літературної метафоризації»; Олена Бухарова «Роздуми про один інскрипт»; проф.Галина Сабат «Франкознавчі студії Людмили Краснової»; доц..Марія Стецик «Не час минає, а минаєм ми: поетична мовотворчість Ліни Костенко в науково-інтерпретаційній візії Людмили Краснової», завідувачка аспірантури та докторантури Олена Куцик «Слово про вчителя»; ,Мирослава Іванишин «Теоретико-літературна освіта учня засобами «Шкільного словника гуманітарія» Людмили Краснової; доц. Наталія Лазірко «Теодицея в художньому тексті в інтерпретації Людмили Краснової»; доц. Ганна Іваночко «Не забуваймо про нашу армію ( про рецензію Людмили Краснової на книгу Ярослава Яремка «Нариси з історії української військової термінології»). Доповідачі наголошували на широті наукових зацікавлень професорки Людмили Краснової та ґрунтовності її праць, у яких вона досліджувала: проблеми художнього перекладу, інтерпретацію тексту, стиль і поетику Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка, А. Малишка, Л. Костенко. Уклала «Словник метамови інтерпретатора художнього тексту» (К., 1994) і «Словник юного гуманітарія» (Дрогобич, 2007), брала участь в укладанні «Словника літературознавчих термінів» (Дрогобич, 2007; К., 2008). Людмила Краснова брала участь у створенні підручників для середньої школи. Підтримувала постійні наукові контакти з філологами та мистецтвознавцями Києва, Львова, Луцька та інших міст України, неодноразово опонувала під час захисту кандидатських та докторських дисертацій із різних проблем літературознавства, була членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
