Пророк чи єретик: в університеті презентували книгу про релігійний світогляд Івана Франка

У музеї-студії Івана Франка (факультет української та іноземної філології) відбулася презентація книги «Пророк чи єретик? Релігійний світогляд Івана Франка та його взаємини з духовенством» Ігоря Медведя. Подія була організована кафедрою зарубіжної літератури та полоністики університету в межах літературно-мистецької академії «Країна Франкіана».

Ігор Медвідь – історик, викладач кафедри історії УКУ, заступник директора з наукової роботи Дому Франка у Львові. Автор книги розповів, що написав її після того, як захистив кандидатську дисертацію (науковий керівник – історик Ярослав Грицак) про релігійний світогляд Франка в 2017 році. Науковець не залишив цієї теми, а продовжував її вивчати. У книгу увійшов, окрім дисертації, ще величезний пласт матеріалу, зокрема джерела мемуаристичного характеру, серед яких – віднайдений  у Римі щоденник о. Платоніда Філяса.

У монографії досліджено чимало тем: Іван Франко і Греко-Католицька церква; Іван Франко і галицьке духовенство; релігійний світогляд Івана Франка, а також – Іван Франко та галицьке суспільство крізь призму релігії. У книзі можна простежити загальний історичний контекст християнських практик у галицькому суспільстві в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.

Модерувала презентацію завідувачка кафедри зарубіжної літератури та полоністики університету, професорка Галина Сабат, яка відповідально і  креативно підійшла до цього процесу: окрім запитань щодо тем, про які йдеться у книзі, пані Галина продекламувала уривок з драматичної поеми «Фауст» Й.В. Ґете. Творчість цього німецького письменника, поета, драматурга  високо шанував Франко, який переклав багато його поезій, усю першу частину й уривки з другої частини «Фауста» і написав розвідку про цей твір.

Ігор Медвідь розповів, що Франкові релігійні погляди часто трактувалися і його сучасниками, і вже після його смерті як певні два полюси: з одного боку радикальний ледь не войовничий в стилі більшовизму атеїзм, як його намагалася показати радянська влада, але не лише вона, у галицькому середовищі також були люди, які вважали, що Франко є атеїстом, а з другого боку – ті, які всіляко намагалися показати його ледь не святим християнином, який сповнений ідеальних чеснот. Відповідно, назва книги «Пророк чи єретик?» – дихотомічна.

За словами науковця, у Франкові завжди було протистояння двох особистостей. Дослідники писали про ефект двійництва в його творах і, на думку Ігоря Медведя, стосовно релігійності у нього також це прослідковується – з одного боку Франко пише публіцистику, наукові праці, й там він може бути достатньо раціональним і дуже науковим в стилі ХХ століття, а з іншого боку – Франко- письменник дозволяє собі переступити ці сходинки науки, розуму, раціональності й пірнути в щось незбагненне, бо релігія – це насправді про внутрішнє, про відчуття, які складно відчитати. У книзі йдеться також про протистояння Франка письменника і Франка-науковця.

Дослідник зазначив, що Іван Франко в нашому національному каноні є пророком. Його тексти і діяльність сформували українську модерну націю. Франко писав на зламі епох, коли традиційне відходить, а модерне приходить, і багато людей того часу не були готові до такого характеру модерної релігійності, тому в їхніх очах він був єретиком.

За словами автора, він хотів би, щоб його книга  спонукала до  роздумів, до пошуків відповідей на запитання. У своєму дослідженні науковець намагався не робити поспішних висновків – справа не в тому,  щоб показати, чи Франко був віруючий чи атеїст, а в тому, щоб простежити динаміку роздумів і почувань самого Франка, як він уявляв собі створення,  розвиток світу, ідею Бога, як він аргументував ту чи іншу позицію, що він думав сам із собою наодинці. Книга показує динаміку Франкових шукань, зокрема релігійних.

Вам буде цікаво