Протягом 7-8 лютого доцент ДДПУ ім. І.Франка Олег Баган брав участь в ХІІІ Бандерівських читаннях на тему «Мапа національних інтересів України». Цей найбільший ідейно-політичний форум правих політичних сил, започаткований у 2014 році з ініціативи політика, народного депутата України Юрія Сиротюка (ВО «Свобода»).
Цьогоріч акція була особливо представницькою: в ній взяли участь відомі політики й політологи: Григорій Перепелиця, Володимир Огризко, Роман Безсмертний, Віктор Ягун, Олег Тягнибок, Юрій Іллєнко, Наталя Бутирська, Сергій Борщевський, Андрій Юсов, Гюнтер Фелінґер-Ян (голова Австрійського комітету з питань розширення НАТО для Австрії, Косово, Боснії та України) та ін.
Проблематика читань була спрямована на теоретичне вироблення широкої програми геополітичного розвитку України на тепер і на майбутнє. Вона мала такі тематичні кластери: «Як визначити національні інтереси Києва?», «Україна і глобальні гравці: як збалансувати інтереси?» «Як працювати з глобальним Півднем?», «Як побудувати антиімперський оборонний вал». В останньому й брав участь дрогобицький науковець із доповіддю «Чорноморський простір як вічна зона українських геополітичних інтересів».
Основні тези виступу Олега Багана були такі: Чорноморський простір – це геополітична площина, яка дає геостратегічну перевагу тій державі, яка володіє ним; наддержавами стали почергово Османська імперія і Московія, коли охопили береги Чорного моря; Російська імперія ще надто міцна; сподіватися на її розвал за етнічними кордонами нинішніх автономних областей і країв не вартує; лише в одному макрорегіоні Росія є нестабільною – на Кавказі; на Кавказ має бути спрямована вся зовнішня активність України; потрібно створити Інститут Кавказу як аналітичний центр українських і кавказьких політологів; створити Інформаційний центр у Києві, який би вів постійну пропаганду й аналітику щодо розвитку Кавказу; Україна має виступити ініціатором об’єднання всіх чорноморських держав, щоб створити геополітичну противагу Росії в Чорномоському просторі; кавказькі народи, які є дуже герментизованими за своєю традицією, в чорноморському об’єднанні могли б знайти собі органічну платформу підтримки; українська дипломатія мала б розробити спеціальні стратегії співпраці з усіма чорноморськими країнами (Туреччиною, Румунією, Болгарією, Грузією (Картвелією), Вірменією), оскільки всі вони наразі занадто роз’єднані; агресивна Росія бачить своєю головною метою нашу чорноморську берегову лінію; найслабшим в етно-соціальному плані українським регіоном є не Крим і не Донбас, а Буджак – територія Одеської області від Дністра до Дунаю, бо там українці у меншості, їхня ідентичність слабка, а інші народи регіону – болгари, гагаузи, молдавани, росіяни – є часто вороже наставлені до нашої держави; цю зону слабкості треба перетворити на зону сили: Україна має змінити соціальну структуру цього регіону, розвинути якісну дунайську економічно-торгівельну політику, розбудувати місто Білгород-Дністровський на Дністрі як центр українства й українських ініціатив, збудувати в регіоні нове велике місто-порт, щоб перевести вагу в західну частину своєї чорноморської берегової лінії, оскільки східна частина зараз перебуває під окупацією Росії; лише забезпечення зміцнення Чорноморського простору врятує нашу державу від геостратегічної поразки в теперішній війні.