Цьогорічна «Лемківська ватра», яка відбулась 20 вересня на території еколандшафтного парку «Козацька слобода «Раковець» у селі Воля Якубова, знову роздмухала вогнище пам’яті, автентичного слова й пісні, об’єднала лемків з усього світу та всіх шанувальників їхньої унікальної літератури.
Після урочистого відкриття й чудового співу знаменитої лемкині Софії Федини запалала справжня ватра, а на одній з локацій фестивалю доцентка кафедри української мови Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івапна ФранкаМарія Стецик повела гостей та всіх присутніх у захопливий поетичний світ Богдана Ігоря Антонича, що став направду живим серцем не лише лемківської землі, а й усієї України та Європи.
Студенти факультету української та іноземної філології й учасники літературно-мистецької студії «Крила» (Софія Тінишин, Юлія Кирч, Світлана Добоні , Аліна Курик, Марія Кондур, Роман Гамків) доповнили розповідь Марії Стецик проникливим читанням віршів – і на очах слухачів народжувалася живий мистецький діалог. Слово викладачки перегукувалося зі словом молодості, стало насправді «Великою гармонією»та «Привітанням життя», витворило гармонійний діалог поколінь.
Полум’я «Лемківською ватри» немовби палахкотіло в унісон з вічною «незнищенністю матерії», а Антоничеве поетичне одкровення торкало струни душі і старших, і молодших, засвідчуючи в особливий спосіб актуальну в час драматичного протистояння істину: «Ми є. Були. І будем ми. І Україна наша – з нами».