8 травня у День пам’яті та примирення ми дуже часто повторюємо слова «ніколи знову». Свого часу це повторювала вся Європа, але зараз у самому її центрі відбувається геноцид українського народу, адже рашисти зі свастикою «Z» рівняють із землею українські міста, вбивають українців.
Сьогодні наша країна відстоює свою незалежність та територіальну цілісність в умовах повномасштабної війни, розв’язаної проти України путінською росією. Ми знову змушені виборювати власну свободу зі зброєю в руках, виносити поранених з поля бою, матері знову тривожно чекають повернення своїх синів, діти зі слізьми на очах своїх батьків, все мирне населення потерпає від постійних обстрілів.
Схилімо ж голови перед тими воїнами, які поклали свої життя за Україну, подякуймо тим, хто проніс через лихоліття війни любов до Батьківщини і доземно вклонімося усім, хто сьогодні із зброєю в рухах захищає наше право жити у вільній, неподільній і квітучій Україні.
Слава ветеранам Другої світової війни, слава їх подвигу!
Слава нинішнім захисникам України!
Слава Україні!
Ректор професор Валентина БОДАК