9 квітня 2025 року кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка провела науково-методологічний семінар «Модель майбутнього в утопії й антиутопії: жанрове прогнозування». Доповідачкою семінару була докторка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри зарубіжної літератури та полоністики ДДПУ Галина Сабат. Науковиця проаналізувала еволюційний шлях утопії й антиутопії, звернувши увагу на жанрову своєрідність антиутопії в українській літературі. Зокрема, мова йшла про футурологічні твори Юрія Винничука, Василя Кожелянка, Тараса Антиповича, Галини Пагутяк, Олександра Ірванця та Юрія Щербака.
Особливий акцент був зроблений на антиутопійній трилогії Юрія Щербака у контексті політичної ситуаціїв Україні. Наголошувалося, що українські письменники, як і світові футурологи Станіслав Лем, Олдос Гакслі, Джордж Орвелл інформують світ, що зовні привабливі утопійні ідеї призведуть до страхітливого тоталітарного режиму, який знівечить, знівелює, спотворить і знищить людину як особистість; мотив катастрофи червоною ниткою проходить через всі антиутопії. Письменники пророкують трагічну долю людству, що йде шляхом чвар, війн, розрухи, вони демонструють у свої творах, до чого може призвести неконтрольований науково-технічний прогрес.
На розлогому тлі світової класики професорка Галина Сабат проаналізувала проблему відповідальності людини за те, що діється у світі. Дослідниця зазначила, що соціальний драматизм наклав відбиток на літературу, в якій відчуття трагізму в суспільній перспективі вилилося в антиутопіях, які настановчо попереджають і застерігають.
