Меню

«

»

На факультеті української та іноземної філології ДДПУ ім. І. Франка відбулася Всеукраїнська наукова конференція

16-го грудня на факультеті української та іноземної філології ДДПУ ім. І. Франка була проведена Всеукраїнська наукова конференція «Літературний процес в Галичині останньої третини ХІХ ст. (1870–1890-і рр.): культурні особливості, історичні умови, постаті». Її співорганізаторами виступили: кафедра української літератури й теорії літератури ДДПУ (завідувач Петро Іванишин), науково-дослідна лабораторія франкознавства (завідувач Олег Баган), бібліотека педуніверситету (директор Ігор Розлуцький), Інститут Івана Франка НАН України (директор Євген Нахлік) та Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника (член оргкомітету Мар’яна Комариця). Про напрямки наукової акції нам розповів її головний «ідеолог» та організатор Олег Баган:

– Це вже друга наша спільна наукова конференція на галицьку тематику. Минулорічна (жовтень 2021 р.) була присвячена періодові між 1848‑им і 1870-им роками й невдовзі вийде створений за її матеріалами перший випуск наукового журналу «Галичина: література і культурно-історичні основи», який ми плануємо зробити регулярним. Журнал вже зареєстрований в Міністерстві юстиції України й отримав видавничий номер ISSN від Книжкової палати. Нашою стратегічною метою є об’єднати зусилля науковців з різних галузей – насамперед літературознавців та істориків – довкола вивчення феномену Галичини в часовому розтині від давнини до сучасності.

Всього на конференції було представлено 23-и тематичні доповіді, які охоплювали вельми широкий спектр проблематики. Незважаючи на перебої з електроенергетикою, більшість доповідей була виголошена.

Нашою стратегічною метою є об’єднати зусилля науковців з різних галузей – насамперед літературознавців та істориків – довкола вивчення феномену Галичини в часовому розтині від давнини до сучасності.

Період кінця ХІХ ст. в Галичині є вельми цікавим через те, що саме тоді почався глобальний процес перетворення Галичини на «П’ємонт України». Тож сьогодні дуже важливо зрозуміти й достеменно проаналізувати всі ті форми, «механізми», моральні, інтелектуальні та ідейні імпульси, які забезпечили цей процес. Водночас в українській гуманітаристиці існує певна проблема щодо пізнання цього періоду: гігантська постать таланту Івана Франка ніби перекрила собою всі інші культурні, літературні, ідейні явища, які відбувалися тоді в Галичині. Тож ми запропонували науковцям свідомо оминати постать І. Франка й зосередитися на мережі явищ, які визначали тоді галицький суспільно-культурний процес.

Регіональний підхід на прикладі Галичини допомагає зрозуміти складну етноментальну картину України, її цивілізаційні сутності, адже на відміну від Наддніпрянщини вона розвивалася великою мірою в цивілізаційному контексті Середньої Європи і постійно привносила в український етнічний простір нові й революційні віяння. Упродовж століть саме Галичина була тим регіоном, через який змінювалися глобальні геополітичні тенденції всього Сходу Європи, з’являлися нові інтелектуальні й естетичні течії (як це було в добу Ренесансу), виникали якісні процеси церковно-духовного та культурного розвитку всієї України (галицьке відродження на межі ХVI–XVII ст.). Проте до сьогодні, як це не дивно, десятки галицьких авторів – публіцистів, науковців, письменників, мислителів – залишаються малознаними для загалу, їхні твори – неперевидані. Тож праці перед науковцями, які поставили собі за мету збагнути галицький феномен, ще багато.

Галицький інтелектуальний рух, починаючи від кінця ХІХ ст., був надзвичайно багатим, поліваріантним, творчим. Загалом в українських популярних підручниках на цю тему панує ще доволі спрощений погляд. Тому можна побажати ініціативі з Дрогобича лише великої наполегливості й творчої різноманітності.

При нагоді подякую моїм колегам, Ігореві Набитовичу та Ігореві Розлуцькому, за організаційну самовіддану працю в приготуванні цієї конференції.