У музеї-студії Івана Франка на факультеті української та іноземної філології ДДПУ ім. І. Франка 29 жовтня відбулася творча зустріч із видатною авторкою сучасної української літератури Галиною Пагутяк. Попри те, що письменниця вже не раз відвідувала Дрогобицький університет, ця зустріч вийшла свіжою і цікавою.
Модерував акцію завідувач кафедри української літератури і теорії літератури, професор Петро Іванишин.
Серед іншого Галина Пагутяк розповіла про кілька важливих тем, які стосуються її особистого зростання, поглядів на завдання літератури, культурних акцентів сучасності. Зокрема розповіла про те, як їй вдалося увійти у літературу ще в період СРСР, уникнувши фальшивостей та офіційних ідеологічних стереотипів «соціалістичного реалізму». «Рятівним колом» для молодої письменниці стала класична література, кращі твори якої вона перечитувала по кілька разів.
Тоді, наприкінці 1980-х років, на неї справив колосальний ідейно-есетиичний вплив видатний письменник і культурник Валерій Шевчук. Саме від нього дрогобицька авторка взяла творчу манеру поглибленого психологізму, історизму, культурологічних розмислів. Під впливом Валерія Шевчука назавжди закохалася в ренесансну та барокову культуру й літературу України.
У 1990-ті роки, коли більшість українських авторів, щоб стати «модними», почала нашвидкоруч копіювати художні зразки із західних літератур, відчутно позначених ідеологією та поетикою постмодернізму, Галина Пагутяк продовжувала йти своєю стежкою. І сьогодні вона вважає літературний постмодернізм знущанням над духовністю та високою естетикою літератури, коли він забруднює читацький простір темами маргіналів, психо-сексуальних збоченств, зухвалого космополітизму та антитрадиціоналізму. По-суті, це антинаціональне, деструктивне явище.
Авторка по-філософськи поставилася до тези про визначення її стилю в літературознавстві як «інтимний неореалізм». Сказала, що це справа літературознавців, а вона пише, просто керуючись своєю інтуїцією.
Письменниця наголосила, що національна історія є основою та метою її творчості. Через переосмислення історії кожне нове покоління осягає духові вершини й корегує свою долю. Саме через історію нація приходить до усвідомлення своїх завдань перед вічністю.
Петро Іванишин розгорнув у розмові літературознавчу тезу про «локальний колорит» в художній літературі, яку вдало розвивав ще в дрімучі совєтські часи відомий дрогобицький літературознавець Зенон Гузар (1930 – 2010). Для Галини Пагутяк ця теза виявилася вельми органічною, адже вона з неймовірною естетичною силою розвиває тему локальності у своїй прозі. Письменниця захоплено розповіла про кілька важливих акцентів, які вона зробила у своїх творах, описуючи забуті й закинуті місця Галичини, мандруючи уявою екзотичними краями Європи.
Окремим епізодом зустрічі стала розповідь Галини Пагутяк про свого улюбленого героя останніх років – Яна Щасного Гербурта (1567 – 1616) – політика й дипломата Речі Посполитої, видавця і письменника, оборонця руської культурної традиції, власника-магната Добромильського замку. Про цього виняткового героя письменниця разом із своєю подругою і літературкою Ланою Перлулайнен написала чудову драму в бароковому стилі «Житіє Яна Щасного Гербурта з Добромиля» (2022), в якій глибоко розкрито дух епохи, показано почування людини в полі складних колізій особистої та національної долі. Цей твір міг би стати окрасою репертуару кожного сучасного українського театру, але, на жаль, ще не знайшов свого сценічного втілення.
Правдивим шедевром сучасної української літератури став роман Галини Пагутяк «Магнат» (2019), який вже розійшовся великим накладом і чекає нового перевидання.
Мрією письменниці є відродити філософські зустрічі, які колись, у 2014-2018 роках, проводилися в селі Дунаєві на межі Львіської та Тернопільської областей, де був ренесансний палац, в якому видатний гуманіст-русин Григорій Саноцький приймав гостей із цілої Європи. Тепер Галина Пагутяк бачить новою локацією подібних зустрічей Добромиль, «місце сили» Яна Гербурта. У ньому недавно відновлено, в тому числі завдяки стимулюванням самої Галини Пагутяк, старезний арсенал, в якому можна проводити культурологічні заходи.
Загалом письменниця Галина Пагутяк вкотре продемонструвала перед читацькою авдиторією свою прецікаву творчу натуру, поставу правдивої інтелігентки, яка живе глибинними нуртами національної культури, яка вболіває за «ритміку» і «строфіку» нашого літературного поступу. Масив її творчої спадщини вражає, захоплює і пориває до пізнання незвіданих глибин національного духу і культури.
