Краю карпатський мій, я вже без тебе
Іншу красу споглядаю з вершин
Твій я навіки – поглядом з неба
Твій я навіки відданий син…
Уляна Галів
У Народному домі імені Івана Франка 4 лютого відбулася особлива подія – презентація книги спогадів про Костянтина Іваночка – знаного філолога, доцента кафедри української мови Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, громадсько-політичного діяча, депутата Львівської обласної ради двох скликань, почесного громадянина м. Дрогобича. Людину Світла, Слова й Чину. Цей вечір став не пересічним вузько-форматним заходом, а глибоким духовним дійством пам’яті, вдячності, любові.
Ведучі заходу – Алла Мельничук (авторка сценарію) та Іван Сех – з особливим тактом, щирістю та внутрішньою зосередженістю гортали сторінки життєпису Костянтина Іваночка. Їхнє слово підсвічувало поставу Людини, яка жила служінням і вірою, відповідальністю перед Україною та людьми.
Розпочався захід з ушанування всіх, хто поклав і в ці тривожні дні кладе своє життя на вівтар України.
На християнських чеснотах Костянтина Іваночка – його ревній вірі, моральній стійкості, жертовності – наголосили отці Тарас Гарасимчук та Олег Кекош. Вагомою була й підтримка представників міської влади: заступника міського голови з гуманітарних та соціальних питань Юрія Кушлика і начальника Управління культури та розвитку туризму Володимира Ханаса.
Презентована книга – це не формальне зібрання текстів. У ній розгортається життєвий і творчий шлях Костянтина Іваночка. Людини глибокої віри, мудрості та служіння Україні. Збірник спогадів складається з двох розділів – «Родинне» та «Вінок шани», за рядками дописів – тепло людських стосунків, щирість і глибина любові тих, хто знав і шанував Костянтина Миколайовича: рідних, друзів, наукових побратимів, учнів, студентів, соратників, однодумців.
Жанрове означення «спогади» не здатне повністю охопити всієї глибини видання. У текстах – філософські роздуми, життєві одкровення, біль утрати й слова-сльози, покладені, мов вінки, на все ще свіжу могилу. Попри мозаїчність авторських голосів, книга вражає внутрішньою цілісністю – такою ж цілісною та різногранною була постать Костянтина Іваночка.
Ідея книги зародилася кілька років тому, як потреба закарбувати пам’ять і вдячність у Слові. Війна на якийсь час відтермінувала. Поштовхом стала розмова з професором Миколою Зимомрею – «Починаємо завтра». І вже наступного дня родичі, друзі, колеги, побратими, студенти й громадські діячі почали наповнювати сторінки своїми найщирішими словами. Відгукнулося понад 100 авторів, і чи не кожне слово все ще гірчить втратою й водночас зігріває й освітлює тим світлом, яке Костянтин Іваночко запалив своїм яскравим і шляхетним життям.
Презентували видання редактори й упорядники Ганна Іваночко та Микола Зимомря. Зворушливими спогадами поділилися: сестра Наталія Огірчак, декан факультету української та іноземної філології Петро Мацьків, соратниця у довголітній громадсько-політичній діяльності Віра Байса, завідувачка Стебницької бібліотеки Любов Волошанська і депутати Дрогобицької міської ради Михайло Задорожний й Марія Стецик. Кожен виступ вигранював неповторний образ Людини, яка була взірцевою у всьому.
Продуманим і вишуканим був мистецький супровід вечора-презентації. Поезію Ліни Костенко «Біль єдиної зброї» проникливо декламувала актриса Львівського академічного театру імені Юрія Дрогобича Тетяна Лучейко. Музичні номери у виконанні Василя Пурія, родини Фендак, Андрія Боженського, Лілії Кобільник, Юрія Жука та муніципального камерного хору «Боян Дрогобицький» (художній керівник – Володимир Осташ) органічно вивершували емоційні глядацькі регістри. А запальний український танець у виконанні дитячого народного ансамблю «Верховинка» (художній керівник – Богдана Кос) нагадав усім, що, попри біль і втрати, життя триває.
Присутні також мали змогу почути голос незабутнього Костянтина Іваночка – відеофрагмент виступу про вічне і незнищенне слово Тараса Шевченка.
Супровід слайдів підготувала Іванна Родіонова, звуковий супровід забезпечив Богдан Цар, а миті вечора зберегли фотографи Сергій Матійко, Ярослав Баран та Михайло Гриців. Злагоджену роботу забезпечив директор Народного дому імені Івана Франка Петро Кос.
На завершення авторів спогадів у родинній атмосфері пригощали смаколиками від пекарні «Галицька піч» військовослужбовець Сергій Говор та його дружина Ольга. Під час частування дружина Костянтина Любов Романівна Іваночко у заключному слові подякувала усім за пам’ять про її чоловіка.
А душа все ще стоїть у Пам’яті, як у повені…
Марія Стецик, Ганна Іваночко
