Студенти груп УА–2327 Б1 та Б2 факультету української та іноземної філології під керівництвом доцентки кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Оксани Гевко активно реалізували протягом семестру фундаментальні теоретичні засади освітньої дисципліни «Педагогіка», здобуті під час аудиторних занять, у сферу практичної творчої діяльності та набуття здобувачами безпосереднього творчого досвіду шляхом розробки та проведення добірки змістовних виховних заходів. Зазначимо, що формування готовності студентів до непередбачуваних виховних ситуацій на основі вивченої теорії реалізувалося як в аудиторних умовах, так і, не менш успішно, під час тривог – у захисному укритті. Такий підхід забезпечує двосторонню валідацію академічних знань, коли теорія слугує міцною основою для осмисленого проєктування виховного процесу, а практичне застосування серед однокурсників дозволяє апробувати та адаптувати вивчені педагогічні моделі до реальних умов освітнього середовища, перетворюючи пасивне засвоєння матеріалу на активне формування професійної компетентності та педагогічної майстерності. Усі виховні проєкти, підготовані студентами, були яскравими та неперевершеними. Наведемо лише ті, які набрали найбільше відгуків серед однокурсників.
Виховна бесіда на тему «Архітектори гідності: як прийняти і підтримати незламних», яку організувала Анна Яремко (УА–2327Б2), була надзвичайно змістовною та емоційно насиченою. Під час заняття студенти змогли переосмислити термін «інвалідність» – від жалю до щирої поваги, усвідомивши, що ветерани та люди з інвалідністю є доволі сильними та повноцінними членами суспільства. Інтерактивні ігри, такі як «Словник перекладача» та «Виклик незламності», допомогли здобувачам відчути труднощі, з якими стикаються інші, і зрозуміти, наскільки важлива підтримка, як себе поводити у таких випадках, щоб нікого не образити та прийти на допомогу. Випробування «Малюнок наосліп», «Сила однієї руки», «Пояснення без слів», «Координація на папері» та інші, де учасники бесіди малювали із закритими очима або писали не провідною рукою, пояснювали жестами, дозволили на практиці відчути важкість долання побутових перешкод, з якими зустрічаються незламні люди. Особливо цінним був акцент на співпраці, взаємопідтримці та безбар’єрності. Також студентка навела реальні приклади людей, які попри труднощі досягли великих успіхів і мотивувала однокурсників стати справжніми «архітекторами гідності» у своєму житті.
Олеся Микитин (УА–2327Б2) продемонструвала бесіду з елементами тренінгу «Навіщо людині совість?», у якій були: інтерактив із скринькою, провела вправу «Карта совісті», де кожен із здобувачів мав нагоду створити «асоціативне коло» навколо ключового слова «Совість»; творча робота над оповіданням Василя Сухомлинського «Як хлопці мед поїли» із зміною кінцівки або самого сюжету повчальної історії; інтерактивна гра «Коло вибору: чи слухаєш ти свою совість?» та багато інших цікавинок.
Виховний проєкт Вікторії Івасик (УА–2327Б2) «Щедрість серця: як не марнувати, а ділитися», у якому студентка застосувала для командних змагань плакат «Банк щедрості», на який здобувачі прикріплювали вирізки із діями, тобто хорошими та поганими вчинками та одержували як заохочення «Ключі-компліменти», де студенти писали компліменти сусідам справа; також для мотивації та активізації учасників за правильні відповіді протягом вікторин, конкурсів були використані імпровізовані «монети», які студенти складали в «банки» кожної з команд; весело та цікаво була проведена вікторина на орієнтування присутніх в основних проблемах світу (голод, марнотратство, накопичення сміття, забезпечення населення планети освітою, їжею та водою тощо). Наприкінці кожна із команд (звісно, на час) малювали на плакаті «Наші цінності» та порівняли вмістимість «монеток» у кожній «банці».
Від теоретичного розуміння толерантності до формування практичних навичок емпатії та поваги до відмінностей у спілкуванні зробила екскурс у своєму виховному проєкті «Толерантність – шлях до миру та взаєморозуміння» Галина Букіль (УА–2327Б2). На основі ключових аспектів толерантності, її видів та проявів у повсякденному житті (у спілкуванні та діалозі, поводженні у колективі, у суспільстві, побуті, інтернеті та соцмережах) студенти висловлювали вирішення різних проблемних ситуацій, що пропонувала доповідачка, трансформували нетолерантні «Ти-висловлювання» у конструктивні «Я-висловлювання» та детально розбирали різні види толерантності та необхідності її проявів в особистому житті кожного студента.
Василина Нищак (УА–2327Б2) під час проведення виховної години «Кібербулінг та етика спілкування в Інтернеті» активізувала однокурсників до обговорення про відповідальність у цифровому просторі із наведенням прикладів із життя. Незважаючи на складні умови – заняття відбулося під час тривоги у підвалі – вдалося створити теплу й довірливу атмосферу. Студенти з захопленням брали участь у вправах «Інтернет-компас» і грі «Перепрограмуй Злого Робота», де вчилися замінювати образливі висловлювання добрими словами та підтримкою. У результаті вони усвідомили, що кожне слово в мережі має силу, зрозуміли важливість етичного спілкування, емпатії й поваги до інших. Попри нестандарні обставини, заняття пройшло щиро, емоційно й залишило відчуття єдності та доброти.
Під час бесіди «Доброта і байдужість», яку провела Ілона Кузьмич (УА– 2327Б2) студенти обговорили поняття добра, людяності та співчуття, а також протилежні риси – байдужість і черствість. Вони розв’язували кросворд, прослухали біблійні та літературні притчі, згадували приклади з української літератури, де проявляються не тільки доброта, але й байдужість героїв, що сприяло розвитку вміння аналізувати побутові та суспільні події, вчинки персонажів та усвідомити, що добро завжди об’єднує людей і змінює світ на краще.
Цікаву виховну бесіду, присвячену Дню української писемності та мови, який щороку відзначається 27 листопада, провела Богдана Шетеля (УА2327Б1). Зокрема, вона розповіла про історію свята, пов’язаного із діяльністю Преподобного Нестора Літописця, а також зупинилася і на сучасних традиціях та проведенні цього дня радіодиктанту; провела «Мовний бліц-турнір», змагання «Загублене прислів’я». Інтерактивним та гумористичним виявилося завдання «Покажи фразеологізм», де помічниця показувала фразеологізми, які записаний на окремих листочках, а присутні мали за жестами та мімікою відгадати, про який фразеологізм іде мова.
Родзинкою бесіди стало відгадування на швидкість кожним учасником «Мовного ребусу», відгадкою якого було: «Єдиний скарб у тебе – рідна мова».
Протягом бесіди, яку провела студентка Ірина Ціко (УА2327Б1), «Доброта – це мова, яку розуміє кожен», її однокурсники перейнялися теплом, підтримкою один одного, світлими почуттями до своїх рідних, друзів, наших захисників; прослухали цитати Василя Сухомлинського, обговорили притчі про доброту, провели вправу «Підтримка людині», відгадували інтерактивні загадки про доброту та кожен мав нагоду розмалювати заготовлені студенткою «Долоньки доброти»; насамкінець, кожен із присутніх мав сказати сусіду «тепле слово», тобто щось приємне, те, що підбадьорює, радує, надихає.
Про формування розуміння відповідальності за власні вчинки та їх наслідки студенти дізналися на інтерактивній бесіді Анни Полянської (УА2327Б1) «Відповідальність – риса зрілої особистості». Тут студенти мали змогу закінчити речення «Що таке відповідальність…» і послухати міні-історію; у командних змаганнях продовжували «ланцюжок відповідальності»; усі присутні давали відповіді «так» або «ні» на дискусійні запитання доповідачки; провели ігрові вправи: «Ситуації з життя»,
«Світлофор вибору» із типових життєвих ситуацій; на закінчення – провели вправу «Моє слово – моя відповідальність», де кожен із студентів давав по одній обіцянці, яку він готовий дати самому собі і виконати протягом тижня.
За висловлюваннями студентів, після проведення таких виховних заходів головний результат – це можливість не просто теоретично описувати освітній процес, а насправді втілювати його в життя. Їм було весело та цікаво знову повернутися у шкільне середовище, але вже не як учні, а як імпровізований учитель. Це дало змогу здобувачам відчути себе з іншого боку навчального процесу, спробувати зрозуміти, як мислить педагог і що означає працювати з дітьми. Такі особисті практичні втілення власних ідей в освітній процес – це простір для творчості, де не обмежуються викладачем творчі та індивідуальні можливості кожного із здобувачів у виборі тем чи формах подачі та реалізації. Також студентам було цікаво спостерігати за виступами одногрупників, порівнювати підходи та переймати нові ідеї. Цей досвід став для усіх студентів важливим і надихаючим, але він показує, що педагогіка може бути не лише теорією, а й справжньою творчістю.
У свою чергу – горджуся усіма своїми творчими, інтелектуальними та професійно-відповідальними студентами за таке успішне перетворення теоретичних засад «Педагогіки» на дієвий практичний досвід, що демонструє їхню готовність стати гідною зміною креативних та стійких духом педагогів, здатних якісно працювати та швидко адаптуватися до будь-яких освітніх умов: чи то в аудиторії, захисних укриттях, чи то робота в онлайн-сервісах.
Оксана Гевко, канд. педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки та дошкільної освіти
