Я, Христина Марусаж, студентка-магістрантка факультету історії, педагогіки та психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, ділюся своїми враженнями про унікальний досвід тижневого навчання у Вільнюському університеті.
Ця нагода стала для мене надзвичайно цінною. Разом зі студентами Університету Григорія Сковороди в Переяславі, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Острозька академія» та Ізмаїльського державного гуманітарного університету ми стали учасниками SUMMER SCHOOL OF HISTORY «Dialogue Between Lithuanian and Ukrainian Youth»(тема: «Велике князівство Литовське у XIV–XVI століттях: історія та джерела»).
Організаторами виступили Литовський інститут історії разом з Переяславським університетом імені Григорія Сковороди та історичним факультетом Вільнюського університету у співпраці з Тракайським історичним музеєм та Кернавським державним культурним заповідником. Саме завдяки їхнім зусиллям 18-22 серпня ми, українські та литовські студенти, мали унікальну можливість зануритися в насичену навчальну програму, що поєднувала лекції видатних литовських та українських істориків, практичні семінари й роботу з історичними джерелами у Бібліотеці Академії наук Литви, а також захоплюючі виїзні заняття та екскурсії у Вільнюсі, Кернаве, Тракаї та Мединінкаї.
Серед лекторів були відомі фахівці з історії Великого князівства Литовського: Борис Черкас (Інститут історії України НАН України),Alvydas Nikžentaitis (Інститут історії Литви), Darius Baronas( Інститут історії Литви), Genutė Kirkienė (Вілюнський університет), Олег Однороженко (Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України та Інститут історії Литви), RytisJonaitis (Інститут історії Литви),Saulius Sarcevičius (Інститут історії Литви), Oksana Valionienė (Інститут історії Литви), Наталія Білоус (Інститут історії України НАН України) та інші.
Перший день тижневого навчання розпочався зі вступної лекції, присвяченої значенню Великого князівства Литовського для вивчення литовської та української історії. Лекторами виступили Alvydas Nikžentaitis та Олег Однороженко.І з великою цікавістю слухаючи доповіді фахівців, я ще раз переконалася, що цей історичний період демонструє безперервність української державності та тяглість нашої історії. Він має надзвичайне значення для розуміння того, як українці, зберігаючи власну національну ідентичність, інтегрувалися в європейський культурно-історичний простір і водночас сформували особливу близькість із литовським народом.
Після вступної лекції ми разом з Олегом Однороженком і Наталією Білоус відвідали бібліотеку Академії наук Литви та мали змогу побачити на власні очі та навіть доторкнутися до рукописних історичних джерел часів Великого князівства Литовського.
Особливе місце в програмі зайняла лекція «Що таке Литовська метрика?» під керівництвом Karolis Cizauskas (студент-докторант Литовського інституту історії), яка дозволила глибше зрозуміти значення цього документа для дослідження минулого українського, литовського, польського та інших народів. Було детально розглянуто, як Литовська метрика фіксує адміністративні, правові та фінансові справи, що відбувалися у ВКЛ, а також слугує незамінним джерелом для реконструкції соціального й політичного життя українських земель у складі Великого князівства Литовського.
Лекція дала змогу усвідомити, що Литовська метрика є не лише зібранням документів, а цілісним відображенням епохи, яке зберігає у собі живу пам’ять про минуле та водночас підкреслює важливість збереження цих джерел для майбутніх досліджень.
Другий день ми провели у Kernavė. Кернаве – це не просто територія давнього литовського поселення, а один із найважливіших центрів утворення Литовської держави. Існує гіпотеза, що столиця Міндовга, засновника Великого князівства Литовського, була закладена саме в Кернаве.
На території Кернаве розташований археологічний музей, де ми мали нагоду слухати лекцію провідного литовського історика DariusBaronas. Вона була присвячена особливостям зародження та становлення Великого князівства Литовського та литовської державності.
Після цього на нас чекала екскурсія археологічним музеєм, експозиції якого показують поетапну історію поселень у Кернаве, а також особливості політичного та соціокультурного розвитку. Важливим і особливо вражаючим було те, що ми мали можливість вийти за межі музею і торкнутися до того, про що йшлося на лекції: нам провели екскурсію територією курганів Кернаве, де колись розташовувалися городища давніх литовців, ми побачили реконструкцію одного з таких городищ і змогли уявити, як виглядало життя у ті далекі часи.
Після екскурсії була ще одна надзвичайно змістовна лекція, цього разу від провідної литовської історикині Вільнюського університету Genutė Kirkienė. Вона була присвячена політичним елітам Великого князівства Литовського, зокрема велика увага була зосереджена на постаті Костянтина Івановича Острозького, який, перемігши у битві під Оршею 1514 року, захистив Європу від московської експансії.
Також дуже важливим було те, що після кожної лекції відбувалися жваві дискусії. Студенти порушували питання про взаємини Великого князя Литовського Міндовга з Галицько-Волинським князем Данилом Романовичем. Згадувалося й про шлюб сина Данила — Шварна — з донькою Міндовга, який можна розглядати як вдалий дипломатичний крок у боротьбі проти монгольського завойовника. Це свідчить про те, що вже тоді існувала взаємна підтримка у протистоянні спільному ворогові (хто б ним не був). І саме ця тяглість солідарності є надзвичайно важливою та цінною для українського народу й сьогодні.
Окремо значна увага приділялася фальсифікаціям, до яких вдаються російські «історики» у трактуванні литовського минулого. Росія намагається перекручувати й стирати історію Литви у своїх так званих «наукових» працях. Це нам дуже знайомо, адже українські історики століттями боряться з тією ж самою проблемою.
Мистецтво неправди в росії таке ж давнє, як і сама ця держава. Усі ці перекручення здійснювалися й продовжують здійснюватися в імперських інтересах як елемент ідеологічної війни. Саме тому потрібно знати справжню історію, спиратися на достовірні джерела й розуміти, що українці разом із литовцями були частиною колись великої, інтегрованої держави — Великого князівства Литовського, де народи жили у свободі. Варто пам’ятати про це, щоб східний сусід не міг нав’язувати нам сфальшовану історію та використовувати її для розбрату.
День третій був не менш насиченим. Розпочала його Наталія Білоус із лекцією «Міста Великого князівства Литовського». Було надзвичайно цікаво слухати й водночас бачити 3D-реконструкції українських міст і замків, зокрема Київської замкової гори, Луцького замку (південної столиці Великого князівства Литовського), а також Житомира, Черкас та інших міст України.
Далі програму продовжив один із найвідоміших археологів Литви Rytis Jonaitis, який провів лекцію просто неба у Старому місті Вільнюс. Вона справила надзвичайне враження, адже ми дізналися багато нового про саме місто, його археологічні знахідки, про групи населення, що мешкали у Вільнюсі в добу пізнього середньовіччя. Було розглянуто й тему торгівлі, зокрема сіллю, яка, ймовірно, постачалася з галицьких земель, адже існували тісні економічні зв’язки з русинами.
Особливу увагу було приділено локалізації середньовічних цвинтарів на території Вільнюса. Ми також відвідали Вежу Гедимінаса (засновника Вільнюса), яка розташована в історичному центрі міста на висоті 48 метрів.
Окремим блоком було висвітлено релігійне життя Великого князівства Литовського: поширення християнства, зведення православних храмів у Вільнюсі коштом князя Костянтина Івановича Острозького. Порушувалося й питання про перешкоди, які чинили московити, намагаючись завадити литовцям створити власну православну митрополію.
Таким чином, лекція дала цілісне уявлення про багатогранну історію Вільнюса та відкрила чимало цікавих наукових фактів, пов’язаних із археологічними дослідженнями Старого міста.
Четвертий день ми провели у Тракаї. До 1323 року це місто було столицею Великого князівства Литовського. Його заснував Гедимін — засновник Вільнюса. Тракай має унікальне розташування: він лежить серед 72 озер, оточений ними з усіх боків. Велику роль у розвитку міста, так само як і Вільнюса, відіграв великий князь Вітовт.
Головна пам’ятка Тракая — замок, розташований на острові посеред озера Гальве. Нам провели надзвичайно цікаву екскурсію замком. Його велич і неприступність підтверджують те, що Тракай був одним із головних центрів Великого князівства Литовського та мав стратегічне значення.
У тронному залі Вітовта Великого відбулася лекція доктора історичних наук, професора Бориса Черкаса (Інститут історії УкраїниНАН України) на тему «Військова справа у Великому князівстві Литовському». Колись саме в цій залі Вітовт приймав іноземних послів, укладав найважливіші державні договори, жив, вирушав у військові походи й зрештою помер у віці 80 років.
Лекція була присвячена військовій силі ВКЛ, битвам із Золотою Ордою та Грюнвальдській битві, у якій Вітовт завдав поразки тевтонцям. Окремо йшлося про перемогу Костянтина Острозького над московитами у 1514 році: було детальноокреслено стратегію битви та особливості застосування нових для того часу військових тактик. Професор Борис Черкас слушно підкреслив, що для литовського та українського народів період Великого князівства Литовського є прикладом того, що лише разом ми могли протистояти Золотій Орді, тевтонцям, московитам та всім тим, хто намагався й намагається нас завоювати, знищити, вбити.
У Тракайському історичному музеї ми, українські та литовські студенти, мали змогу ознайомитися з технікою книгодрукування та гравіювання палітурок книжок. Також для нас організували екскурсію містом. Цей день у Тракаї став для нас не лише захопливою подорожжю в історію, а й нагадуванням про силу єдності та стійкості народів у боротьбі за своє майбутнє.
П’ятий день розпочався екскурсією до міста Medininkai, де ми відвідали Мядинінкайський замок — одну з фортець, зведених у XIV столітті Гедиміном. В одній із зал цього замку ми прослухали лекцію Saulius Sarcevičius на тему «Архітектурна спадщина Великого князівства Литовського»: йшлося і про сам замок, і про особливості виготовлення цегли в пізньому середньовіччі, про архітектуру Вільнюса, про Кафедральний собор у Вільнюсі — найстаріший храм Литви, у якому коронувалися великі князі литовські.
Після завершення лекції у стінах історичного факультету Вільнюського університету на нас чекала фінальна зустріч із провідними істориками Литви та України. Вона була присвячена не лише підсумкам нашої спільної роботи, а й знайомству з особливостями вступу на докторантуру у Вільнюському університеті. Литовські докторанти продемонстрували напрями своїх наукових досліджень з історії Великого князівства Литовського, які охоплюють широкий спектр проблематики: від вивчення Литовської метрики до дослідження Курляндського герцогства у XVI–XVII століттях та значення річок в історії Великого князівства Литовського. Впевнено можна зазначити, що майбутнє литовської історичної науки в надійних руках.
Отже, цей тиждень у Вільнюському університеті відкрив нові горизонти розуміння минулого, дозволив відчути живу тяглість українсько-литовських зв’язків та глибше усвідомити значення Великого князівства Литовського як стратегічно важливого періоду спільного литовського та українськогоминулого.
Участь у SUMMER SCHOOL OF HISTORY залишила незабутній слід у моєму академічному та особистісному розвитку. Робота з автентичними джерелами, участь у лекціях видатних істориків, дискусії та виїзні заняття в історичних місцях Литви надали унікальну можливість не лише теоретично, а й емоційно зануритися в минуле. Вони дозволили відчути вагу історичної пам’яті, усвідомити тяглість української та литовської державності, цінність культурної самобутності та чіткіше побачити місце наших народів в європейському історичному процесі. І, що найважливіше, цей досвід показав, як важливо протистояти викривленню історії та шанувати правду про минуле.
Христина Марусаж, студентка факультету історії, педагогіки та психології
