Тридцять п’ять років тому, закінчивши фізико-математичний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету (тоді інституту) імені Івана Франка, студенти 1991 року випуску розлетілися різними куточками нашої України, а також багато з них опинилися далеко за її межами.
Цього року нам вдалося зібратися у складі 24 чоловік, хоча невеликими групками ми зустрічаємося значно частіше. Життя не раз випробовувало наше покоління на міцність. Від навчання, написання конспектів, розв’язування задач, підготовки до щотижневих колоквіумів, контрольних у стінах університету та обов’язкової – як мінімум, двох-трьохгодинної напруженої інтелектуальної праці у бібліотеці – до так званої «літньої практики» у колгоспах, радгоспах, де ми збирали помідори, огірки, кавуни, яблука та до обов’язкової роботи вожатими/вихователями у літніх таборах. На наше покоління припали студентські бунти, Студентське братство, пошиття перших синьо-жовтих прапорів, проведення перших гаївок, які переросли потім у щорічні акції «Велика Гаївка» (деякі з них потрапили до Національного рекорду України за кількістю учасників), Франкофестів тощо. Не можна не згадати Революцію на граніті, учасником якої був наш однокурсник Микола Походжай, а сама Революція пришвидшила розпад Радянського Союзу. Ми завжди були дружніми: навчали, підтримували та допомагали один одному. Як усі 5 років під час навчання в Альма-матер, так і 35 років після нього…
І сьогодні більшість наших однокурсників, які були студентами ДДПУ, тепер стали стейкхолдерами нашого ВНЗ, активно беруть участь у розробці, оновленні, експертизі та ліцензуванні освітніх програм різних спеціальностей, долучаються та є співорганізаторами спільних заходів (круглих столів, наукових конференцій, воркшопів та майстер-класів, тренінгів, культурно-масових та інших заходів), організовують бази для проходження навчальної та виробничої практики, стажування для студентів та викладачів, а також сприяють працевлаштуванню випускників ДДПУ.
Життя не раз намагалося обпалити наші крила вітрами розчарувань, буденністю, а тепер – і страшним вогнем війни. Когось із нас доля змусила покинути рідні гнізда, а хтось тримає небо тут. Хтось активно волонтерить, як Наталя і Микола Походжаї, Сергій Розора. Хоча, як виявилося, кожен із наших однокурсників долучається до волонтерства. Троє із випускників нашого потоку є директорами ліцеїв та гімназій, зокрема, Оксана Чопик (тепер Цура, м. Львів), Віра Собко (м. Борислав), Ярослав Гевко (м. Дрогобич); працювали чи працюють досі викладачами нашого ДДПУ та інших ВНЗ. Зокрема, Галина Ліщинська-Кравець (кафедра технологічної та професійної освіти), Оксана Гевко (кафедра загальної педагогіки та дошкільної освіти), Володимир Маланчук (деякий час працював на кафедрі інформатики), Уляна Андрух (працювала на факультеті менеджменту та маркетингу, потім біолого-природничому факультеті), Ореста М’ягка (Щербан) (філія Національного університету «Львівська політехніка» ).
Більшість наших однокурсників працюють вчителями у різних точках нашої країни та за кордоном: Ірина Гадяк (Борис), Ірина Шильник, Наталя Тиновська (Сов’як), Галина Чапля (Фирта), Тетяна Галик, Тетяна Герилів (Салдан), Світлана Перхун на Дрогобиччині; Надя Пуньків (Грищук), Надя Гнатишин (Буняк), Руслана Бандера, Надя Сливка, Галина Терефенко – Стрий та Стрийщина; Галина Гаврилик, Наталя Кобаса (Хомик), Надія Кузан, Галина Фрадчак (Дзяма) у Бориславі; Галина Михалик (Ярмола) у Пустомитах, Ірина Мурин, Леся Висоцька на Новояворівщині, Ігор Гонтар – Золочівщина; Стефа Федорків (Криницька) в Ужгороді, Микола Бабець на Самбірщині, Марія Яворська на Турківщині, Марта Луцишин в Австрії, Таня Сунак (Височанська) – в Канаді завучем. Піднімають українську культуру великим друкарським підприємством «Коло» Микола та Наталя Походжаї. У Дрогобицькій міській раді працюють Оксана Левандовська (Павловська) та Леся Венцик (Пелещак). Багато наших однокурсників працюють у податковій, банківській, туристичній та інших критично важливих сферах нашої країни, як Роман Сенчишин, Володя Маланчук, Михайло Хомин, Євген Шильник та інші.
Життя розкидало наш курс по всьому світу. Але фізичні кордони й земні тяготи безсилі, коли є те, що тримає нас разом крізь десятиліття, це – наша спільна пам’ять, наша людська гідність і наша незламна ідентичність. З вдячністю та гордістю згадуємо кожного з нас, наших викладачів, які викладені тут на світлинах наших зустрічей із різних років.
Ми – випускники нашої Альма-матер, Франкового ВУЗу – завжди прагнули бути рушійною, інтелектуальною силою нашої країни. І сьогодні кожен із нас займається надважливою справою для нас – для себе, для родини, для усієї України.
Доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Оксана ГЕВКО, випускник фізико-математичного факультету 1991 року
