Меню

↑ Повернутись до Історія університету

Керівники університету

А. ТУМАН
Директор у 1940 – ? рр.
Перший директор Дрогобицького учительського інституту. Особова справа та будь-які документи А. Тумана відсутні в архіві університету

РУДЧЕНКО Іван Максимович
(1898 – ?)
Директор у 1944 – 1946 рр.
Народився у с. Соснівка, нині Гадяцького р-ну Полтавської обл.
Керівник кафедри педагогіки і психології, директор Дрогобицького державного учительського інституту [за штатним формуляром Дрогобицького державного учительського інституту 1944 – 1946 рр.].

КОПІЙКО Григорій Якович

КОПІЙКО Григорій Якович
(1909 – ?)
Директор у 1946 – 1947 рр.
Народився у с. Копійчино, нині Київської обл. Закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка (1937). Директор Білоцерківського педагогічного училища (1937). Перебував у лавах Червоної армії (1942 – 1945).
Директор, старший викладач кафедри фізики Дрогобицького державного учительського інституту [за штатним формуляром Дрогобицького державного учительського інституту 1946 – 1947 рр.].

Катренко Г.П

КАТРЕНКО Гаврило Прокопович
(27.08.1908 – ?)
Директор у 1947 – 1950 рр.
Народився у с. Лиман, нині Решетилівського р-ну Полтавської обл. Працівник Лиманської Споживчої кооперації (1923 – 1927). Закінчив фізико-математичний факультет Полтавського ІНО (1931). Викладач математики Миргородської зразкової СШ, одночасно працював директором Миргородської робітничо-технічної школи (1931 – 1934). Завідувач навчальної частини, згодом директор Кобелячківської НСШ Кременчуцького району Полтавської обл. (1934 – 1940). Директор Дерманського педагогічного училища (1940 – 1941). Закінчив шкільний факультет Ленінградської академії імені Н. Крупської (1941). Наступні роки провів у лавах Червоної армії. Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни II-го ступеня, а також медалями „За бойові заслуги”, „За перемогу над Німеччиною”, „За оборону Кавказу”. Директор Ново-Бузького педагогічного училища (Миколаївська обл.) (1946).
Директор, старший викладач кафедри педагогіки Дрогобицького учительського інституту (1947). Звільнений у зв’язку з призначенням на посаду директора Херсонського державного педагогічного інституту (1950).

ПІДПРИГОРЩУК Микола Володимирович

ПІДПРИГОРЩУК Микола Володимирович
(1912 – ?)
Директор у 1950 – 1960 рр.
Народився у с. Журбинці, нині Самгородського р-ну Вінницької обл. Закінчив шкільний відділ Бердичівського педагогічного технікуму (1932), історичний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка (1939). Директор семирічної школи (с. Іванівці Житомирської обл., 1932). Інспектор міського відділу освіти в м. Бердичів. (1933). Заступник директора з наукової і навчальної роботи Тульчинського учительського інституту (1939 – 1941). Служив у лавах Червоної Армії (1941 – 1946), нагороджений орденом Червоної Зірки, двома Орденами Вітчизняної війни ІІ-го ступеня, медалями „За оборону Сталінграда” та „За перемогу над Німеччиною”. Заступник (1946), а потім директор Чернігівського учительського інституту (1948).
У1950 р. у зв’язку з ліквідацією історичного відділу в Чернігівському учительському інституті, переведений на посаду директора Дрогобицького учительського інституту. Захистив кандидатську дисертацію „Підвищення матеріального і духовного рівня робітничого класу Західних областей Української РСР в післявоєнний період” (1954). Кандидат історичних наук (1954), доцент (1960). Брав активну участь в об’єднанні Львівського педагогічного інституту з Дрогобицьким (1959 – 1960). Під його редакцією вперше видані „Наукові записки” Дрогобицького педагогічного інституту. На час роботи в інституті був автором 7 наукових праць. Неодноразово обирався депутатом Дрогобицької міської Ради, з 1952 р. очолював обласне відділення Товариства з розповсюдження політичних та наукових знань.
Звільнений у зв’язку з переїздом на нове місце проживання до м. Київ і переходом на іншу роботу (1960).

ЧЕРНЕНКО Анатолій Михайлович

ЧЕРНЕНКО Анатолій Михайлович
(29.04.1926 – 27.10.2000)
Ректор у 1960 – 1968 рр.
Народився у с. Яблунівка, нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (1950). Викладач, заступник секретаря парткому цього ж ВНЗ (1950). Кандидат історичних наук (1958), доцент (1959).
Директор, завідуючий кафедри марксизму-ленінізму Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка (1960). У 1961 р. Президія Верховної Ради СРСР за плідну педагогічну, наукову і суспільно-політичну діяльність нагородила А.М. Черненка Орденом Трудового Червоного Прапора. Більше трьох років очолював міське відділення товариства „Знання”. Звільнений у зв’язку з переводом на посаду ректора Запорізького державного педагогічного інституту (1968). У 1968 – 1976 рр. ректор Запорізького державного університету. Професор, декан історичного факультету Дніпропетровського державного університету (1976 – 1996).
Професор А.М. Черненко залишив цікаву та багатогранну наукову спадщину. Його перу належить понад 300 наукових праць, серед яких – 5 монографічних досліджень, понад 250 наукових статей. З його наукової школи вийшли 27 кандидатів наук та 2 доктори.

ЧОРНІЙ Володимир Павлович

ЧОРНІЙ Володимир Павлович
(15.07.1931 – ?)
Ректор у 1968 – 1973 рр.
Народився 15 липня 1931 р. у с. Киданів, нині Бучацького р-ну Тернопільської обл. Закінчив Бучацьку СШ (1948), історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1953), аспірантуру при кафедрі історії південних і західних слов’ян цього ж ВНЗ (1956). Викладач цього ж ВНЗ (1956). Захистив кандидатську дисертацію „Квітневе повстання в Болгарії 1876 р.” Кандидат історичних наук (1966). Заступник зав. відділу Львівського обкому КПУ (1967).
Ректор Дрогобицького державного педагогічного інституту (1968). Доцент (1971). На час роботи в інституті був автором 17 наукових праць. Наукові інтереси: історія Болгарії і російсько-болгарські відносини. Звільнений у зв’язку з переходом педагогічну роботу до Львівського державного університету імені І.Франка (1973).
У 1973 – 1983 рр. – завідувач кафедри історії південних і західних слов’ян; 1973 – 1976 рр. – декан історичного факультету; 1983 – 1994 рр. – доцент кафедри історії південних і західних слов’ян; 1994 – 1997 рр. – завідувач, а з 1997 р. і до сьогодні – доцент кафедри історії слов’янських країн Львівського національного університету імені І.Франка. У 1980 – 1981 рр. працював у порядку обміну лекторами у Великотирновському університеті ім. Св. Кирила і Мефодія.
Науково-організаційна робота: член оргкомітетів всесоюзних конференцій істориків-славістів (1973 – 1990); від 1974 р. (з перервою) – відповідальний редактор наукового збірника “Українське слов’янознавство” – “Проблеми слов’янознавства”; Голова славістичної комісії НТШ (1989 – 2007). Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка. З 1992 р. – директор Інституту славістики Львівського університету. З 1992 р. – голова постійного оргкомітету міжнародних славістичних колоквіумів, які щорічно проводяться у Львівському університеті.
Сфера наукових зацікавлень: історія південних і західних слов’ян, зокрема болгарський національно-визвольний рух середини XIX ст., українсько-слов’янські взаємини та історія славістики.

 

НАДІМ’ЯНОВ Василь Федорович

 НАДІМ’ЯНОВ Василь Федорович
(18.02.1927 – 3.09.1988)
Ректор у 1973 – 1988 рр.
Народився 18 лютого 1927 р. у с. Берізки, нині Бершадського р-ну Вінницької обл. У 1941 р. закінчив 6 класів СШ с. Берізки. Учень-котельник паровозного депо Гайворон Південно-Західної залізниці (станція Гайворон Кіровоградської обл.,) (1944). Помічник паровозного машиніста станції Гайворон (1945). Курсант школи паровозних машиністів станції Гайворон (1947). Служив у лавах Радянської Армії (1948 – 1953). Під час служби в армії закінчив вечірню СШ в м. Гусєві Калінградської обл. Закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1958). Заступник секретаря парткому, а згодом помічник проректора з навчальної роботи цього ж ВНЗ (1958).
Асистент кафедри основ марксизму-ленінізму Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка (1960). Ст. викладач цієї ж кафедри (1961). Кандидат історичних наук (1966). Проректор з навчальної роботи (1967). Зав. кафедри історії КПРС і наукового комунізму (1968). Доцент (1969).
Ректор Дрогобицького педінституту (1973). Професор кафедри історії КПРС (1987). За час роботи у ВНЗ опублікував 23 наукові праці, співавтор монографій „Торжество історичної справедливості” і „Нариси з історії Львівської обласної партійної організації”, „Правду не здолати”, „Дорогою Великого Жовтня”.
Під керівництвом В.Ф. Надім’янова розроблена і рекомендована Міністерством освіти УРСР для впровадження у практику роботи педвузів республіки „Комплексна система управління якістю підготовки спеціалістів у педагогічних інститутах”. Керував авторським колективом з розробки комплексної системи управління навчально-виховним процесом у загальноосвітній школі.
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1981), медалями А.С. Макаренка та „За доблесный труд. В ознаменование    100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина” (1970), знаками: „Відмінник освіти СРСР”, „Відмінник народної освіти СРСР”. Голова учбово-наукового об’єднання „Освіта”, створеного при Західному науковому центрі АН УРСР. За керівництва В. Ф. Надім’янова Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка у 1980 р. був нагороджений Перехідним Червоним Прапором Міністерства освіти СРСР і ЦК профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ за досягнуті успіхи у Всесоюзному соціалістичному змаганні педінститутів країни.

СКОТНИЙ Валерій Григорович

СКОТНИЙ Валерій Григорович
(22.04.1948 – 5.11.2011)
Ректор у 1988 – 2011 рр.
Доктор філософських наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, академік Європейської Академії проблем людини, заслужений працівник освіти України, кавалер ордена “За трудові досягнення” IV ступеня, “Доктор HonorisCausa” Жешувського університету, Член-кореспондент Академії політичних наук України..
Народився Валерій Скотний 22 квітня 1948 р. у с. Ситківці Немирівського району Вінницької області. У 1966 році закінчив Ситковецьку середню школу із золотою медаллю. З цього ж року працював вчителем праці Ситковецької школи-інтернату. Проходив військову службу у лавах Військово-Морського флоту (1967). Після закінчення служби (1970) поїхав на будову в м. Набережні-Челни Татарської АРСР, де працював бетонником БУ-2 Автозаводбуду Управління будівництва ”Камгесенергострою”. Вантажником на Ситковецькому цукровому заводі (1971).
У 1973 р. вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Навчався на філософському факультеті, був активним учасником і неодноразовим призером першості університету з боксу та іменним стипендіатом міжнародного фонду імені Джона Бернала.
1978 р. завершив навчання і був скерований на викладацьку роботу до Дрогобицького педінституту. Наказом № 219 від 16 серпня 1978 р. В.Г. Скотний прийнятий на посаду асистента кафедри марксистсько-ленінської філософії Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Цього ж року вступив до аспірантури у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. 28 листопада 1981 р. прийнятий на посаду викладача кафедри марксистсько-ленінської філософії Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. Старший викладач цієї ж кафедри марксистсько-ленінської філософії (1984). У 1986 році захищає  кандидатську дисертацію на тему “Логіко-гносеологічний аналіз процесу формування теоретичного об’єкта природничо-наукового знання”. З 1988 р. на посаді доцента кафедри марксистсько-ленінської філософії, у 1990 р. присвоєно вчене звання доцента по кафедрі філософія, а у 1992 р. – професора.
20 жовтня 1988 р. В. Скотний обраний на посаду ректора Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка і затверджений на цій посаді Міністерством освіти України у лютому 1989 р.
Указом Президента України від 20 жовтня 2001 р. присвоєно почесне звання “Заслужений працівник освіти України”. У 2003 р. захистив докторську дисертацію “Раціональне та ірраціональне в науці та освіті”. 14 січня 2004 р. рішенням президії Вищої атестаційної комісії України Валерію Скотному присуджено науковий ступінь доктора філософських наук зі спеціальності “Соціальна філософія та філософія історії”.
Валерій Григорович Скотний був членом спеціалізованих  рад із захисту кандидатських і докторських  дисертацій з філософії:
– в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України,
– у Львівському національному університеті імені Івана Франка,
– Національному технічному університеті України „Київський політехнічний інститут”.
У 2006 р. В.Г. Скотний проходив підвищення кваліфікації в Інституті післядипломної освіти АПН України (м. Київ) та стажування в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. Сковороди.
25 грудня 2004 р. Загальні збори Академії наук вищої школи обрали В. Скотного академіком, а рішенням Загальних зборів Української Академії політичних наук від 26 січня 2007 р. він став членом-кореспондентом Української Академії політичних наук.
Ухвалою вченої ради ДДПУ імені Івана Франка від 17.04.2008 (протокол №7) за особливі заслуги в розвитку науки і освіти, підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, довголітню науково-педагогічну та громадську діяльність в університеті В.Г. Сотному присвоєно почесне звання „Заслужений професор ДДПУ імені Івана Франка”.
Валерій Григорович – автор понад 200 наукових праць, провідною проблемою яких є розгляд загальнофілософського контексту співвідношення раціонального та ірраціонального в освіті та ґрунтовний і всебічний аналіз фундаментальних проблем філософії.
Валерій Григорович – організатор створення і співавтор навчальних посібників “Українська культура: історія і сучасність”, дослідження “Лекції з історії світової і вітчизняної культури”, фундаментальної “Економічної енциклопедії” у трьох томах, автор монографій “Раціональне та ірраціональне в науці й освіті” (2003), “Філософія освіти: екзистенція ірраціонального в раціональному” (2004), підручника для студентів ВНЗ “Філософія: історичний і систематичний курс” (2005).
За період ректорства В.Г. Скотного в університеті відкрито 6 нових факультетів (історичний, соціально-гуманітарний, менеджменту та маркетингу, фізичної культури, біологічний, післядипломної освіти), створено 27 нових кафедр. 1998 р. інститут реорганізовано в університет; 1999 р. відкрито навчально-консультаційний центр у м. Хуст Закарпатської області; у 2004 р. утворено навчально-консультативний центр у смт Підбуж; цього ж року утворено факультет у м. Берегово Закарпатської області. Університет установив зв’язки і співробітництво з п’ятнадцятьма закордонними навчальними і науковими закладами у Польщі, двома у Німеччині, двома в Австрії та по одному у Росії й Таджикистані. У числі перших в Україні університет почав впроваджувати у практику кредитно-модульну систему навчання на основі Болонської конвенції.
За ініціативи В.Г. Скотного у 1991 р. в університеті відкрито аспірантуру. 2008 року утворено спеціалізовану вчену раду з правом прийняття до захисту дисертацій на звання кандидата педагогічних наук, головою якої був проф. В.Г. Скотний. Наказом ВАК України №224 від 20 квітня 2010 р. створено спеціалізовану вчену раду ДДПУ імені Івана Франка з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата педагогічних наук за спеціальностями 13.00.01– загальна педагогіка та історія педагогіки, 13.00.07  теорія та методика виховання.