Honorary doctors

Ришард Казімєж Пісарський

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Державною вищою професійною школою імені Вітелона в Лєгніці (Республіка Польща), а також визначні наукові здобутки Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 28 лютого 2019 р. присвоєно звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) професору Ришарду Казімєжу Пісарському.

Ришард Казімєж Пісарський народився 6 травня 1952 р. в Ченстоховіцах-Джєжіцах. У 1971 – 1976 рр. здобував освіту на факультеті зоотехніки Сільськогосподарської академії в Любліні (тепер – факультет біології та тваринництва Природничого університету). Протягом останніх двох студентських років отримував стипендію Польської академії наук. Навчання закінчив із відзнакою, захистивши магістерську роботу з популяційної генетики.

Після здобуття вищої освіти Р.К. Пісарський розпочав працювати в Інституті вирощування та гігієни тварин (на сьогодні – Інститут вирощування тварин і броматології). Початкові наукові зацікавлення молодого вченого були зосереджені на доцільності використання кокцидіостатиків та антибіотиків у птахівництві. У цей період, будучи членом робочої групи, приймав участь в наукових проектах Інституту зоотехніки в Кракові, займаючись проблемою додавання біологічно активних речовин до сумішей для птахів з різним рівнем вмісту білка та енергетичної цінності.

Отримавши стипендію «International Research and Exchanges Board», на зламі 1981 – 1982 рр. у Пенсильванському державному університеті (США) провів дослідження над харчовими умовами анормального розвитку хрящової тканини – хондродисплазії кісток великогомілкових курчат. У 1982 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену мінеральному профілю крові курчат-бройлерів як похідній диверсифікованого харчування.

У 1980-х рр. з огляду на ембарго та неповне забезпечення імпортними компонентами сумішей, Р.К. Пісарський проводив дослідження можливості створення альтернативних сумішей на основі виключно національних ресурсів. Ці дослідження, котрі стосувалися як використання відповідних біологічно активних додатків, так і технологічної переробки, завершилися успішно. Отримані результати стали основою докторської дисертації, яку захищено у 1992 р. Протягом наступних років учений здійснював багатопрофільні дослідження, зокрема щодо доцільності використання ензимної паші, пробіотиків та трав (як альтернативи для усунених антибіотиків). У 1999 р. Президент Польщі Алєксандр Квасьнєвський відзначив Р.К. Пісарського вченим званням професора.

У 1993 – 1996 рр. був заступником декана факультету біології та тваринництва Природничого університету в Любліні. З 2007 р. працює на посаді ректора Державної вищої професійної школи імені Вітелона в Лєгніці. Неодноразово отримував Нагороду Міністра науки та вищої освіти Польщі. Нагороджений Медаллю Комісії національної освіти та Золотим Хрестом за заслуги. Удостоєний звання Заслужений діяч Нижньосілезького воєводства Республіки Польща.

Р.К. Пісарський – автор і співавтор понад 200 праць, з яких 7 книг, 83 унікальні дослідницькі роботи, 45 конференційних виступів, 13 науково-популярних статей, 27 неопублікованих творів та ін. Був керівником понад 60 магістерських, 80 бакалаврських робіт та 3 кандидатських дисертацій. Виступив рецензентом 4 кандидатських захистів, 2 докторських робіт та 4 рази проводив оцінку наукового доробку кандидатів на отримання вченого звання професора.

Професор Р.К. Пісарський регулярно бере участь у наукових форумах та урочистостях, які відбуваються в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка. Читає лекції для студентів нашого університету.

Ровшан Ібрагімхаліла огли Халілов

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка (Україна) та Бакинським державним університетом (Азербайджан), а також за визначні наукові здобутки Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 29 серпня 2019 р. присвоєно звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) професору Ровшану Ібрагімхаліл у огли Халілову.

Ровшан Халілов народився 14 березня 1952 р. У 1969 р. вступив до Азербайджанського державного університету (нині – Бакинський державний університет), за успіхи в навчанні у 1972 р. був переведений до Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. У 1976 р. завершив навчання за спеціальністю «біофізика». Відтак навчався в аспірантурі МДУ ім. М.В. Ломоносова, захистивши у 1979 р. дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук (спеціальність 03.00.02 – біофізика).

Науково-педагогічну діяльність розпочав 1979 р. на посаді асистента в Азербайджанському державному університеті (м. Баку). З 1984 до 1992 рр. – доцент цього ж вишу. У 1885 р. здобув вчене звання доцента. Активно працював на темою докторською дисертації “Механізми дії ультрафіолетового випромінювання на мембрани клітин вищих рослин”, яку успішно захистив у Москві 1992 р. та здобув ступінь доктора фізико-математичних наук (спеціальності 03.00.16 – екологія, 03.00.02 – біофізика). У 1994 р. отримав вчене звання професора. Тривалий час професор Ровшан Халілов працював у Бакинському державному університеті, з 2004 р. – в Інституті радіаційних проблем Національної академії наук Азербайджану, де очолював лабораторію «Радіоекологія». На сьогодні він – завідувач кафедри біофізики та молекулярної біології біологічного факультету Бакинського державного університету.

Професор Р. Халілов є визнаним у світі фахівцем у сфері біофізики, молекулярної біології, екології, біології, парамагнітних центрів у фотосинтезі, редоксу системи в мембранах. Щороку бере участь уміжнародних конференціях, симпозіумах (Братислава, Прага, Ванкувер, Бостон, Гамбург, Анкара, Москва та ін.). У 1990 р. він протягом шести місяців читав лекції та проводив науково-дослідні роботи в Шанхаї (КНР), згодом в Університеті Анкари (Туреччина), Гумбольтському університеті (Берлін, Німеччина), Саарландскому Університеті (Саарбрукен, Німеччина) тощо. Підготував 4 кандидатів наук, 2 докторів наук, понад 50 магістрів і бакалаврів. Ровшан Халілов є членом багатьох міжнародних наукових організацій: Товариства Міжнародного електронного парамагнітного резонансу, Європейської товариства фотобіології, Азербайджанського товариства біофізики та ін. Автор понад 300 наукових праць.

З 2016 р. професор Р. Халілов активно співпрацює з Дрогобицьким університетом, зокрема є одним з керівників спільного Українсько-азербайджанського міжнародного науково-освітнього центру нанобіотехнологій і функціональних наносистем. Від імені центру він опублікував низку наукових статей в журналах з високим імпакт-фактором, ініціював тісне міжнародне співробітництво з провідними вченими університету Хазар (м. Баку, Азербайджан) та університету Бозок (м. Йозгат, Туреччина), укладення угод між центром і Марагхехським університетом медичних наук (Maragheh University of Medical Sciences) (Іран), а також між центром і відділом фундаментальної науки Марагхехського університету (Department of Basic Science, University of Maragheh (Іран). Професор Р.Халілов регулярно бере участь у наукових форумах та урочистостях, які відбуваються в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка. Читає лекції для студентів нашого університету.

Йоріс Хіндрікс

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Університетом прикладних наук ВІВЕС (м. Кортрійк, м. Брюгге, Бельгія), а також значні здобутки в організації соціальної роботи вчена рада Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 6 березня 2018 року присвоїла звання почесного доктора (honoris causa) ректору Університету прикладних наук ВІВЕС Йорісу Хіндріксу.

Йоріс Хіндрікс народився 19 березня 1963 р. у м. Розеляре, Бельгія. Вищу освіту здобув в Університеті м. Гент (Бельгія): 1985 р. – магістр економіки, 1987 р. – магістр бухгалтерського обліку. Мешкає у м. Хауселст. У 2013 р. його обрали ректором Університету прикладних наук ВІВЕС. Саме у цей час розпочалася співпраця між Університетом прикладних наук ВІВЕС та Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка. З 2013 року за ініціативи та підтримки ректора Йоріса Хіндрікса розпочато реалізацію програм обміну досвідом, академічної мобільності між Університетом прикладних наук ВІВЕС (Бельгія) та нашим університетом. Так, у квітні 2013 року наші викладачі взяли участь у Міжнародному інтеркультурному тижні в Університеті прикладних наук ВІВЕС, де прочитали цикл лекцій на актуальні соціально-педагогічні теми, намітили перспективи подальшої співпраці.

У січні 2014 р. було підписано угоду про співпрацю між обома навчальними закладами. У жовтні того ж року бельгійські науковці взяли участь у конференції «Професійна підготовка та компетенції соціального педагога: міжнародний досвід». Наступного року було започатковано проходження практики нашими студентами у бельгійському вищому навчальному закладі, закладах соціального обслуговування Бельгії. Регулярною стала участь викладачів і студентів нашого університету у Міжнародних тижнях науки та Міжнародних інтеркультурних тижнях в Університеті ВІВЕС.

23–26 квітня 2016 р. на соціально-гуманітарному факультеті нашого університету в рамках проекту «Підтримка сімей вимушених переселенців» було проведено серію занять з обміну досвідом студентів. У вересні 2016 р. з робочим візитом на біолого-природничому факультеті перебувала доцент Університету прикладних наук ВІВЕС, відділу медсестринства, лікар-педіатр Світлана Мусіна. З цього часу студенти соціально-гуманітарного та біолого-природничих факультетів щороку проходять семестрове навчання в Університеті прикладних наук ВІВЕС за програмою Еразмус+. Упродовж останніх років у програмах академічної мобільності у партнерстві з Університетом прикладних наук ВІВЕС взяло участь 9 студентів та 8 викладачів соціально-гуманітарного факультету, а також 4 студенти і 7 викладачів біолого-природничого факультету.

Водночас студенти Університету прикладних наук ВІВЕС проходять практику у нашому університеті та соціальних закладах Дрогобича. У травні 2017 р. на базі соціально-гуманітарного факультету виконувався спільний україно-бельгійський студентський проект «Профілактика адиктивної поведінки серед дітей та молоді». У цей період викладач Університету прикладних наук ВІВЕС Берт Дарте провів серію занять з навчальної дисципліни «Мистецтво та творчість» для студентів Дрогобицького університету. 31 жовтня 2017 р. на біолого-природничому факультеті відбувся Міжнародний україно-бельгійський науково-практичний семінар з проблем екології та здоров’я за участі науковців обох університетів. Усі ці заходи, якими насичена співпраця між українським та бельгійським університетами, стали реальністю завдяки активній підтримці ректора Йоріса Хіндрікса.

Роланд Франко

За великий внесок у популяризацію творчої спадщини Івана Фракна в Україні й світі Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 21 червня 2018 р. присвоєно звання Почесного доктора (honoris causa) Голові правління Міжнародного Фонду імені Івана Франка, кандидату технічних наук Роланду Тарасовичу Франку.

Роланд Франко народився 28 березня 1932 р. в сім’ї Тараса Івановича Франка. Навчався в середніх школах Львова та Станіславова, згодом – на нафтовому факультеті Львівського політехнічного інституту, а з 1950 р. – на гірничому факультеті Київського політехнічного інституту. Після закінчення інституту (1954 р.) Ролан Франко працював старшим інженером технічного управління Міністерства місцевої паливної промисловості УРСР, згодом – секретарем Науково-технічної ради Міністерства. Потім понад тридцять років віддав праці в Київському інституті автоматики, де закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію та пройшов посади від наукового співробітника до заступника генерального директора. З 1972 до 1978 рр. очолював Всесоюзний науково-дослідний інститут аналітичного приладобудування, що виокремився з Інституту автоматики, відтак повернувся на попередню посаду. Автор близько 50 праць у галузі автоматичного регулювання та приладобудування.

Протягом 1993 – 1996 рр. на запрошення МЗС України перебував на дипломатичній службі – був радником з питань науки в Посольстві України у Великій Британії. Завдяки клопотанням Роланда Франка 1996 р. Україна безкоштовно одержала від уряду Великобританії науково-дослідну станцію імені Фарадея в Антарктиці.

З 1997 р. Роланд Франко – заступник голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара, з 2012 р. – виконувач обов’язків голови Фонду. Протягом 1997 – 2001 рр. – віце-президент, згодом завідувач відділу міжнародних відносин (до 2008 р.), відтак консультант президента Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая. Член правління Національної спілки краєзнавців України. З 2015 р. – голова правління Міжнародного фонду Івана Франка.

Роланд Франко є активним учасником заходів, присвячених ушануванню пам’яті Івана Франка в Києві, Львові, Дрогобичі, с. Нагуєвичах тощо. 28 травня 1999 р. брав участь у відкритті погруддя Івана Франка у Відні. Один з ініціаторів створення «Літературного музею Івана Франка на Дніпрі» в с. Халеп’я Обухівського району Київської області (відкрито 27 жовтня 2010 р.) та Музею Івана Франка в Києві. Співзасновник літературного конкурсу ім. І. Я. Франка серед школярів Дрогобиччини (2011). Заснував Міжнародну премію імені Івана Франка. За ініціативи Роланда Франка створено квартиру-музей родини Івана Франка у Києві. У 2017 р. з його ініціативи було засновано щорічний Всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра».

Співпраця Роланда Франка з Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка налічує понад три десятиліття. Він є учасником численних наукових конференцій та мистецький акції в нашому університеті, зокрема Літературно-мистецької Академії “Країна Франкіана”. Роланд Франко активно співпрацює зі студентською культурно-просвітницькою студією “Сіль землі”, створеною в інституті іноземних мов нашого університету. Серед спільних проектів Роланда Франка і наших студентів є літературно-мистецька вистава-представлення листування Івана Франка з Ольгою Хоружинською, яка була поставлена на сцені університету. Роль Івана Франка виконував саме Роланд Тарасович. Крім того, він організував низку пізнавальних екскурсій студентів нашого університету. Завдяки його підтримці було організовано кілька науково-дослідницьких ініціатив міжнародного рівня за участі почесних докторів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Алоїза Волдана (Австрія), Миколи Мушинки (Словаччина).

Богдана Фільц

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, а також визначні творчі та наукові здобутки Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 27 вересня 2017 року присвоєно звання Почесного доктора провідному науковому співробітнику відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського, заслуженій діячці мистецтв України, доктору філософії мистецтва Богдані Фільц.

Богдана Михайлівна Фільц народилася 14 жовтня 1932 р. у містечку Яворів на Львівщині. Внаслідок сталінських репресій 1939 р. втратила батьків, у 1940-і рр. перебувала на засланні в Казахстані. 1958 р. закінчила Львівську консерваторію (клас С. Людкевича). Від 1963 р. працює в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (сьогодні Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). У 1964 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства (керівник – Л. Ревуцький). 1999 р. Б. Фільц отримала звання «Заслужений діяч мистецтв України», а 2006 р. – науковий ступінь доктора філософії мистецтв.

Творчий доробок Б. Фільц становить понад 500 наукових праць (у т.ч. 8 монографій) і понад 400 музичних творів. Значне місце серед них займають пісні для дитячих хорів («Любимо землю свою», 1976; «Земле моя» 1984). У доробку композитора твори для симфонічного оркестру («Верховинська рапсодія», 1961), концерт для фортепіано з оркестром (1958), п’єси для бандури, скрипки, фортепіано, хорові твори (реквієм «Пам’яті героїв Небесної сотні», 2014; кантати «Любіть Україну», «Юнакові», 1958, «Пори року», 2013; духовні твори для хору a cappella, 2013), солоспіви на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Адама Міцкевича, обробки українських народних пісень. На вірші Т. Шевченка Б. Фільц написала романси «Сирітка» («На Великдень, на соломі»), «Вітер в гаї» (обидва – 1958), «Маленькій Мар’яні» (1962), «Ой по горі роман цвіте» (1974), вокальні ансамблі «Вітре буйний» (1961), «Тече вода з-під явора» (1968). Їй також належить жіночий хор без супроводу «На роковини Шевченка» на слова Лесі Українки (1961). Богдана Фільц – лауреат премій імені Миколи Лисенка (1993), імені Віктора Косенка (2003), Мистецької премія «Київ» імені Артемія Веделя (2016).

Доктор Богдана Фільц регулярно бере участь у наукових конференціях, семінарах, творчих зустрічах, які відбуваються в Дрогобицького державному педагогічному університеті імені Франка. У 2007 і 2014 рр. брала участь у наукових конференціях, презентації посібників та виступала з лекціями для студентів інституту музичного мистецтва нашого університету, регулярно публікує результати своїх досліджень у фахових виданнях ДДПУ ім. Івана Франка, є співавтором численних праць науково-працівників нашого університету. Б. Фільц – активний популяризатор України в культурно-освітньому просторі країн Європи, Північної і Південної Америки.

Володимир Бонусяк

За вагомий внесок у розвиток міжнародної співпраці, а також визначні наукові досягнення 14 вересня 2005 р. вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, Володимиру Бонусяку присвоєно звання почесного доктора нашого університету

Володимир Бонусяк – доктор історичних наук (захистив на історико-філософському відділі Познанського університету докторську дисертацію “Суспільно-економічний розвиток міста Каліша в період 1815 – 1918 рр.”), 1982 р. – отримав ступінь габілітованого доктора, доцента Вищої педагогічної школи у Жешуві, а в 1990 р. отримав звання “надзвичайного” професора. У 1993 р. президент Польської Республіки надав йому титул “звичайного” професора. У 1982 р. – керівник кафедри новітньої історії (з 1989 р. кафедри новітньої історії Польщі). У цьому навчальному закладі (в подальшому – в Жешувському університеті) виконував інші важливі обов’язки: заступника декана гуманістичного відділення (1982 – 1983), проректора (1983 – 1984), директора інституту історії (1984 – 1987), заступника декана суспільно-педагогічного відділення (1988 – 1990), декана суспільно-педагогічного відділення, а згодом соціологічно-історичного (1990 – 1996), ректора (1996 – 2001).

У 2002 р. – обраний ректором Жешувського університету, переобраний у 2005 р., Володимир Бонусяк активний учасник організації та проведення загальнопольських і міжнародних конференцій, своєю науковою працею долучився до діяльності Наукового Товариства в Жешуві, де впродовж 1983 – 1989 рр. виконував функції віце-президента, а в 1990 – 1992 рр. – Президента, член Головної Комісії по дослідженню гітлерівських жертв в Польщі при Інституті Народної Пам`яті.

Сфера наукових інтересів домінанта Володимира Бонусяка охоплює кілька напрямів: система управління та політика ІІІ Рейху і СРСР, історія міст (Каліша, Жешува, Робчиць, Денбіци, Ланцута, Перемишля, Тарнобжега, Жолині, Львова, Дрогобича), проблематика польсько-українських і польсько-російських відносин, історія України і Росії ХХ ст., а також біографістика провідних політичних діячів СРСР і визначних постатей Польщі. Автор численних статей і монографій, редактор багатьох наукових збірників.

Публікації Володимира Бонусяка відомі не тільки в Польщі, але й за її межами, про що свідчить високий індекс цитованості його праць в Німеччині, США, Росії, Білорусії та Україні.

Еміль Брікс

За значний внесок у розвиток культурних та науково-освітніх зв’язків між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Австрією вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 25 вересня 2003 року присвоєно звання Почесного доктора видатному науковцеві і політику, послу д-ру Емілю Бріксу.

Еміль Брікс – магістр філософії Віденського університету, член Баварської Академії наук, у минулому – член клубу менеджменту Австрійської спілки науковців, секретар парламентського клубу Австрійської народної партії, керівник бюро федерального міністра науки і досліджень у Відні, генеральний консул Австрії у Кракові, директор Австрійського інституту культури в Лондоні, з 2002 року – посол, керівник департаменту культурної політики Міністерства зовнішніх справ Австрійської Республіки, а з 2009 року – Посол Австрійської Республіки у Лондоні. У царині громадської діяльності Еміль Брікс – керівник співдружності “Шляхи до громадянського суспільства в Австрії”, віце-президент Інституту Дунайського регіону і Центральної Європи, член міжнародної ради “Міжнародні культурні центри” в Кракові, генеральний секретар Австрійського науково-дослідного товариства, почесний член Інституту германістики Лондонського університету, лектор університетів Відня та Кракова, нарешті, видавець серії книг “Громадянське суспільство в Австрії”. Автор численних наукових та публіцистичних статей і понад 20 книг.

Генрик Ґмітерек

За вагомий внесок у розвиток міжнародної співпраці Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка та інтеграції української освіти та науки до європейського правового, освітнього та наукового простору, вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 22 травня 2008 року присвоєно почесне звання “DOCTOR HONORIS CAUSA” професору Генрику Ґмітереку.

Генрик Ґмітерек – доктор історичних наук, 1997 р. здобув наукове звання професора, 1990 р. обраний керівником кафедри історії XVI – XVIII ст. Інституту історії Університету Марії Кюрі-Склодовської, 2003 – 2005 рр. – директор Інституту історії УМКС, 2005 – 2008 рр. – декан Гуманістичного відділу УМКС. У травні 2008 р. відбулася релекція Професора на цю посаду і сьогодні він виконує функцію декана гуманістичного відділу УМКС на каденцію 2008 – 2011 рр., організатор багатьох міжнародних конференцій, член редакційних рад багатьох польських і закордонних наукових журналів, головний редактор часопису «Res Historica», член двох Комісій Комітету історичних наук Польської академії наук: з історії Чехії і польсько-чеських стосунків, а також історії Відродження і Реформації, член Польського історичного товариства, Польського геральдичного товариства, Люблінського наукового товариства.

Сфера наукових інтересів домінанта: дослідник ранньомодерної історії, інтелектуальної історії доби європейського відродження та реформації, історії виховання і шкільництва, багато уваги приділяє регіональним дослідженням над історією міст і місцевостей з терену Любачівщини, Хомської землі, руських земель давньої Речі Посполитої, досвідчений публікатор історичних джерел, автор понад 220 наукових праць, багатьох монографій, в тому числі й вагомих збірників документів з історії Центрально-Східної Європи ранньомодерної доби.

Професора часто запрошують рецензувати докторати і гранти в Польщі та Чехії. Його праці знані і рецензовані за кордоном, між іншим в Німеччині, Чехії, Ізраїлі та Україні.

Станіслав Домбровський

За вагомий внесок у розвиток міжнародної співпраці Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка та інтеграції української освіти та науки до європейського правового, освітнього та наукового простору, вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 12 жовтня 2002 року професору Станіславу Домбровському присвоєно почесне звання “DOCTOR HONORIS CAUSA” (Диплом № 001).

Станіслав Домбровський – доктор історичних наук (1978 р.), з 1988 р. працював на посаді надзвичайного професора, з 1993 р. – на посаді професора звичайного у Вроцлавському університеті. Сьогодні С. Домбровський є професором кафедри політичних систем і міжнародних відносин державної вищої професійної школи ім. Вітелона в Леґніці (з 1998 р. працював ректором цього ж навчального закладу). Упродовж 1978 – 2002 рр. професор С. Домбровський керував Науково-дослідним Центром новітньої історії та суспільних рухів.

Сфера наукових інтересів дослідника є вузькоспеціальною і охоплює головним чином три головні тематичних напрями: 1) історія польської політичної думки 2) історія народних рухів 3) регіональна історія Польщі (головно теренів Сльощини). Професор Домбровський є автором понад 200 наукових праць, багатьох монографій, в тому числі 18 – з історії політичної думки першої половини ХХ ст., а також кількох десятків рецензій та наукових експертиз.
Професора часто запрошують рецензувати докторати в Польщі та Чехії. Праці вченого знані і рецензовані за кордоном, зокрема в Німеччині, Чехії та Україні. Станіслав Домбровський був організатором та співорганізатором понад 30 наукових сесій, в тому числі закордонних, зокрема в Сараєві (1980 р., 1989 р.), Празі (1988 р.), Ліпску (1993 р., 1994 р.) та ін. Професор неодноразово проходив наукове стажування за кордоном, зокрема в Петербурзькому університеті (1991 р.), в Ґронінґені (1993 р.) та ін. Професор Станіслав Домбровський підготував понад 500 маґістрів та 10 докторантів.

Професор С. Домбровський є членом багатьох наукових та вчених рад, в тому числі при Інституті Історії Народних Рухів, Музеї Історії Польського Народного Руху, а в 1993 – 1996 роках був членом Центральної Кваліфікаційної Комісії при Голові Ради Міністрів. Вчений є членом багатьох наукових товариств: Польського Товариства Політичних Наук, Польського Історичного Товариства, Вроцлавського Наукового Товариства, Товариства Приятелів Наук в Леґніці та ін. Професор Домбровський є членом комітетів і колегій редакційних колегій періодичних наукових видань: щорічника “Нижня Сілезія”, “Щорічника Історії Народних Рухів”, “Щорічника Історичного Музею Історії Польського Народного Руху”, “Політологічного огляду” та ін.

Професор Станіслав Домбровський удостоєний низки наукових та державних премій і відзнак в т. ч.: Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі, Срібний і Золотий Хрест за Заслуги, Медаль “За заслуги для Оборонності Краю”, Медаль Комісії Національної Освіти, Медаль “Заслужений Діяч Культури”, Медаль, “Заслужений громадянин міста Вроцлава”, Медаль, “Заслужений громадянин міста Леґніци”.

Сильвестр Чопек

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Жешувським університетом (Республіка Польща), а також визначні наукові здобутки вчена рада нашого університету 29 червня 2021 р. присвоїла звання «Почесний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка» ректору Жешівського університету, доктору історичних наук, професору Сильвестрові Чопеку.

Сильвестр Чопек народився 1958 р. Атестат зрілості здобув 1977 р. у загальноосвітній середній школі в Любартові на Люблінщині. Здобув вищу освіту на факультеті археології в Університеті Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (1977–1981). Отримав диплом з відзнакою, його а магістерська робота була опублікована нагороджена відзнакою Президента Польської академії наук.

У 1981–2008 рр. професор С. Чопек працював в Жешівському окружному музеї, пройшовши усі кар’єрні щаблі – від асистента до директора (1990–2008 рр.). За 27 років своєї музейної діяльності здійснив багато виставкових проектів, освітніх заходів, конференцій та наукових публікацій, одночасно проводячи польові археологічні дослідження. З 1985 р. він ініціював та організовував щорічні археологічні конференції, які з 1992 р. стали міжнародними польсько-словацько-українськими симпозіумами. Відновив видання визнаного серед археологів наукового щорічника «Матеріали та звіти Жешівського археологічного центру». Розробив сценарій та реалізував першу постійну археологічну виставку «Камінь – Бронза – Залізо» (1997). Заснував Музею історії міста Жешів – філію Жешівського краєзнавчого музею. С. Чопек був одним із ініціаторів створення Асоціації малопольських музеїв, засідав у Раді з питань музеїв при Міністерстві культури і національної спадщини Польщі.

Проводячи польові дослідження, публікуючи їх результати, а також розробляючи численні аналітичні та синтетичні дослідження, С. Чопек підготував та захистив у 1989 р. кандидатську, 1996 р. докторську дисертації. У 2003 р. здобув вчене звання професора гуманітарних наук в галузі археології.

З 1997 р. розпочав працю у Жешівському університеті. Спільно з іншими професорами став ініціатором заснування Інституту археології при цьому університету в 1999 р. Інститут швидко розвивався, про що свідчить отримання прав на навчання в аспірантурі (2005) та докторантурі (2011). С. Чопек був першим директором Інституту археології. У 2008 – 2012 рр. працював деканом соціально-історичного факультету, у 2012–2016 рр. займав посаду проректора з наукової роботи. Колектив університету двічі обрав С. Чопека ректором Жешівського університету (у 2016 і 2020 рр.).

Професор Сильвестр Чопек є визнаною постаттю в археологічному середовищі. Автор 260 публікацій, серед яких 15 монографій. Великою відзнакою стало обрання його у 2016 р. постійним членом-кореспондентом Польської академії наук. Серед інших наукових досягнень проф. С. Чопека варто згадати відкриття кількасот нових археологічних пам’яток та дослідження багатьох з них; публікація багатьох джерелознавчих робіт з дослідження епохи бронзової доби та ранньої епохи залізної доби; опрацювання моделі культурно-поселенських змін для цих епох; ідентифікація найстарішої на території Польщі кераміки, виконаної на гончарському колі і датованої V–IVст. до н.е. (1986); публікація першого синтезу праісторії південно-східної Польщі (1999); дослідження у сфері палеодемографії та поєднаних з нею моделей організації поховань та праісторичних поселень; роботи, котрі стосуються поховального обряду епохи бронзової доби та ранньої епохи залізної доби; ідентифікація найдальше розташованого на північному заході анклаву поселень скіфського культурного кола (2016) з великим укріпленим поселенням в Хотинці біля Радимна.

Професор С. Чопек – член редакційних колегій багатьох наукових журналів, зокрема і збірника наукових праць “Східноєвропейський історичний вісник” (Дрогобич), а також член численних наукових товариств і організацій.

Серед численних публікацій особливої уваги заслуговують дві великі за обсягом монографії, видані у співавторстві польською та українською мовами: «Багатокультурна пам’ятка археології в Бикові біля Дрогобича» (Краків 2016, 599 с.), «Культурно-поселенські зміни в басейні річки Вишня» (Жешів, 2018, 705 с.). С. Чопек був неодноразово відзначений за свою наукову та організаторську діяльність. Йому надано почесне громадянство міста Жешів (2019), нагороджено лицарським хрестом ордена Polonia Restituta (2011), Золотим хрестом заслуг (2004) тощо.

Професор С. Чопек активно співпрацює з Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка. У 2019 р. він виступив з відкритою лекцією перед студентами, аспірантами і науково-педагогічними працівниками нашого університету. Подарував бібліотеці нашого університету декілька десятків наукових праць.

Адам Зелінскі

За значний внесок у розвиток науково-освітніх та культурних зв’язків між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Австрією вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 15 травня 2009 року присвоєно звання Почесного доктора письменникові, науковцю і громадському діячу, професору Адамові Зелінскому.

Адам Зелінскі – журналіст, магістр Варшавського та Віденського університетів, доктор політології Кеніґстонського університету (США), успішний підприємець, член польського та сенатор австрійського Пен-клубу, член австрійської Спілки письменників та Австрійського літературного товариства.

За численні заслуги у галузях науки та міжнародної політики Адам Зелінскі відзначений рядом престижних премій: Золотий почесний знак за заслуги перед Австрійською Республікою, Срібний почесний знак міста Відня, орден “Югославський прапор на широкій стрічці з трьома золотими зірками”; “Командирський хрест ордену Відродження Польщі з зіркою”, орден “За особливі заслуги у польському мистецтві”; Хрест за заслуги у сфері науки та культури Австрії; Літературна премія міста Краків, спеціальна премія Національного фонду польської літератури, літературна премія Всесвітнього і Віденського Пен-клубів, перша премія Світової спілки германістів та ін.

Бібліографія Адама Зелінського налічує понад 1000 публікацій.

Співпраця Адама Зелінського з Дрогобицьким педуніверситетом розпочалась у 2002 році, коли він став одним з ініціаторів та організаторів проведення Міжнародної наукової конференції “Дрогобиччина” на базі Франкового ВНЗ. З того часу номінант неодноразово проводив для студентів німецької філології літературні читання, виступав з лекціями про культурну співпрацю та перспективи євроінтеграції країн Східної Європи, організовував стажування у Віденському університеті для дипломників факультету РГФ, а також передав у фонд Австрійської бібліотеки в Дрогобичі понад 100 примірників енциклопедичних видань, науково-публіцистичної та художньої літератури. Крім того, в урочищі с. Голобутів Стрийського району за організаційної і фінансової підтримки А. Зелінського встановлено пам’ятний знак на місці розстрілу євреїв та українців у Другій світовій війні.

Еми Какельберг

За вагомий внесок у розвиток та налагодженні міжнародної співпраці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка з європейськими структурами, за сприяння у реалізації перспективних освітньо-наукових проектів вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 28 листопада 2007 року присуджено звання почесного доктора Президенту бельгійської інституції „DISOP”, професору Еми Францу Какельбергу.

Еми Какельберг як відомий громадський діяч, філантроп, меценат, користується у світі великою повагою, а його світове визнання підтверджується високими нагородами і медалями. Неурядова організація „DISOP”, очолювана професором Еми Какельбергом реалізувала низку освітніх, наукових, культурних, екологічних, благодійних проектів у країнах Європи, Азії, Африки, Північної і Південної Америки.

Еми Какельберг є також засновником та членом багатьох авторитетних міжнародних структур, неурядових організацій, фондів, діяльність яких спрямовувалася на проекти розвитку людських ресурсів незаможних країн.

Маттіас Крамер

доктор економіки, професор, декан факультету бізнес-адміністрування Міжнародного Інституту Ціттау, завідувач кафедри екологічного менеджменту

За вагомий внесок у розвиток міжнародної співпраці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка з Міжнародним інститутом в м.Ціттау (Німеччина) з питань захисту навколишнього середовища і економічних ресурсів та дослідженням еколого-економічних чинників розвитку країн Центральної та Східної Європи вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 12 від 15 листопада 2007 року) присвоєно почесне звання “Doctor honoris causa” професору Маттіасу Крамеру. 29 листопада 2007 року на урочистому засіданні вченої ради університету номінантові було вручено диплом № 012, мантію та стрічку доктора.

Маттіас Крамер, доктор економіки, професор, декан факультету бізнес-адміністрування Міжнародного інституту Ціттау, завідувач кафедри екологічного менеджменту Міжнародного інституту Ціттау; засновник і директор німецько-польського інституту еко-менеджменту в Полоністичній академії у Ченстохові (Польща), член транспортного комітету при уряді Саксонії, голова ради “Людина–природа–навколишній світ” Міжнародного центру зустрічі св. Марієнтгаль, член Європейської асоціації, лауреат премії федерального трудового комітету з питань ефективного еко-менеджменту, кавалер почесного ордену Польщі.

Сфера наукових інтересів домінанта – інноваційні методи дослідження проблем природоохоронної діяльності, системний підхід до вивчення сталого розвитку, контролінг, екологічний аудит тощо.

Успіхи в науковій та громадській діяльності професора М.Крамера визнані багатьма міжнародними організаціями та університетами, про що говорять його чисельні нагороди на відзнаки.

Вернер Кортгаазе

За вагомий внесок у розвиток та налагодження міжнародної співпраці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка з європейськими інституціями вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка від 26 листопада 2004 року присвоєно звання Почесного доктора Президенту Німецького товариства Яна Амоса Коменського, д-ру Вернерові Кортгаазе.

Вернер Кортггазе (1937 – 2008) – доктор філософії, політолог, викладач Берлінського університету ім. Гумбольдта та Берлінського вільного університету і водночас один з небагатьох європейців-ентузіастів, котрі популяризують україністику на європейському терені.

У минулому директор Народної вищої школи ім. Отто Зура у Берліні (1969-1998) належить до найвидатніших коменіологів нашого часу. Зокрема, Вернер Кортгаазе – співзасновник, з 1997 р. – голова, а з 2005 р. – почесний голова Німецького товариства Яна Амоса Коменського в Берліні, член редколегії “Comenius-Jahrbuch”, член редакційної ради наукового журналу “Studia Comeniana et historica”, член міжнародної консультативної ради щорічника “Humanіsіerung der Bіldung” та наукового журналу «Известия Международной славянской академии образования им. Я. А. Коменского». Водночас він вважається і найкращим знавцем біографії та творчості українського вченого-емігранта Дмитра Чижевського.

Вернер Кортгаазе – член ряду інших престижних наукових товариств: дійсний член історичної комісії з богемських земель (Гейдельберг) та історичної комісії Німецького педагогічного товариства, член Міжнародної слов’янської освітньої академії ім. Коменського і Берлінського комітету ЮНЕСКО, а з 2006 р. – член Берлінської Академії наук.

За численні заслуги у галузях науки та міжнародної політики Вернер Кортгаазе нагороджений медаллю Коменського Чехословацької Федеративної Республіки (1992), медаллю Карлового університету Праги (1998), хрестом зі стрічкою за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина (1998), медаллю Яна Паточки Академії наук Чеської Республіки (2000) та медаллю Войтеха Напрстека Академії наук Чеської Республіки (2006).

Автор понад 300 наукових публікацій, серед них 16 монографій.

Анджей Криньский

За розвиток різнопланової співпраці між Академією Полонійною в Ченстохові та Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, за великі заслуги в презентуванні нашого університету в Європі та за її межами та практичну реалізацію християнського братерства між польським та українським народами 20 жовтня 2005р. Вченою Радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка присвоєно звання почесного доктора ректору Полонійної Академії у Ченстохові ксьондзу – прелату, професору, доктору Анджею Криньскому.

Наукові дослідження ксьондз – прелат, професор, доктор Анджей Криньский проводить у таких напрямках: теологія, катехетика, педагогіка, етика, мовознавство, менеджмент в освіті, управління якістю, європеїстика.

Автор понад 100 праць, з яких 7 – книги. Він є членом багатьох європейських організацій, асоціацій, товариств.

Владислав Панас

Вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 20 січня 2005 р. було присвоєно звання Почесного Доктора нашого університету професорові Люблінського Католицького Університету Владиславу Панасу (диплом № 005) за визначний внесок у розвиток українсько-польських науково-освітніх і культурних взаємин та міжнародну підтримку у пропагуванні життя і творчості Бруно Шульца у Дрогобичі.

Професор, доктор габілітований Владислав Панас народився 28 березня 1947 р. в Дембіці біля Колобжеґу – помер 24 січня 2005 р. у Любліні. Був керівником кафедри теорії літератури Люблінського Католицького Університету. Лауреат Нагороди Міста Любліна 2003 р., досконалий знавець культури етнічного та релігійного пограниччя, видатний і оригінальний вчений. Відомий дослідник творчості Юзефа Чеховича, єврейської традиції у польській літературі та культурі.

Головні наукові зацікавлення професора Владислава Панаса зосереджувались у чотирьох площинах:

методологія та теорія літератури (У колі семіотичного методу, Люблін, 1991);
культура і мистецтво етнічного пограниччя (Письмо і рана. Нариси про єврейську проблематику в польській літературі, Люблін, 1996);
ессе про іконографію та тексти про семіотику люблінського простору (Око цадика, Брама);
науково-поетичні розвідки про життя і творчість Бруно Шульца (Книга блиску. Трактат про кабалу у прозі Бруно Шульца, Люблін, 1997; Бруно від Месії, Люблін, 2001; Вілля Б’янки. Малий дрогобицький путівник для приятелів (фрагменти), Люблін, 2006).

Микола Ткач

Професор Микола Васильович Ткач зробив вагомий внесок у співпрацю між Чернівецьким національним університетом та Дрогобицьким державним педуніверситетом. Під його керівництвом було захищено дві кандидатські та одна докторська дисертація викладачів нашого університету. Микола Васильович, перебуваючи на посаді проректора з науки ЧНУ, був членом комісії Міністерства і науки з ліцензування, акредитації та атестації ДДПУ (2000 р.). Особисто сприяв ліцензуванню нових спеціальностей нашого університету.

М.Ткач – постійний член Програмного комітету Міжнародної школи-конференції «Актуальні проблеми фізики напівпровідників», яка проводилася на базі ДДПУ в 1997 р., 1999 р., 2001 р., 2003 р., 2005 р., 2008 р. Він та його наукові учні – активні учасники всіх засідань цієї конференції.

За активної допомоги та сприяння М.Ткача аспірантами та пошукачами нашого університету, крім згаданих вище, захищено 1 докторську та 7 кандидатських дисертацій.

Викладачі та аспіранти кафедри теоретичної фізики і методики викладання фізики ДДПУ систематично беруть участь у роботі наукового семінару, яким керує професор М.Ткач.

Марек Опеляк

За розвиток різнопланової співпраці між Люблінською політехнікою та Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка 14 грудня 2006 р. вченою радою присуджено звання почесного доктора проректору Люблінської політехніки (Польща) професору, доктору габілітованому, інженеру Марекові Опеляку.

Як вчений-механік він займається вирішенням проблем переробки та подрібнення сільськогосподарської продукції, розробкою засад оптимізації питомого обладнання харчопереробної промисловості, питаннями конструювання та раціоналізації експлуатації автомобілів, експертною оцінкою стану автомобільної техніки та комп’ютерною реконструкцією обставин дорожньо-транспортних випадків.

Автор понад 130 публікацій, в т.ч. 9 монографій і підручників, 11 патентів на винаходи.

Роман Федан

Роман Федан – доктор габілітований економічних наук, завідувач кафедри регіонального господарства, професор надзвичайний Державної вищої професійної школи ім. кс. Б.Маркевича в Ярославі, професор надзвичайний Жешувського університету, керівник Товариства “Інститут Польсько-Український” в Ярославі, член Комісії географії господарства Польського Товариства географічного в Варшаві, член Товариства підтримки науки в Перемишлі.

Будучи ректором з 2003 – 2007 р. Державної вищої професійної школи ім. кс. Б. Маркевича, розпочинає перші контакти з Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, що відображається в підписанні угоди про науково-методичну співпрацю між вищими навчальними закладами. Продовжує наукову співпрацю з Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка на посаді керівника Товариства Інституту Польсько-Українського, зокрема з факультетами менеджменту і маркетингу та фізичного виховання у різних наукових проектах, що дає можливість розвивати Українсько-Польську співпрацю. Результатами співпраці між факультетом менеджменту та маркетингу і Державною вищою професійною школою ім. кс. Б.Маркевича є проведення спільних наукових міжнародних конференцій із зазначених напрямів співробітництва в Україні та Польщі.

Олександр Чередниченко

Олександр Іванович Чередниченко – заслужений діяч науки і техніки України, доктор філологічних наук, професор, академік, віце-президент АН Вищої школи України; завідувач кафедри теорії і практики романських мов Київського національного університету ім. Т.Шевченка, професор германських мов і перекладознавства Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, Почесний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка.

Особливо вагомий внесок проф. Олександра Чередниченка в розвиток перекладознавства в Україні. Автор таких монографічних праць, як, наприклад: “Лексико семантичні та прагматичні питання перекладу з французької мови” (1978), “Мова та суспільство у країнах Африки” (1983), “Теорія і практика перекладу. Французька мова” (співавтор – Я. Коваль; 1991, 1995), “Мови європейського культурного ареалу: розвиток і взаємодія” (1995), “Переклад на межі ХХІ століття: історія, теорія, методологія” (1997), “Григорій Кочур і український переклад” (2004), “Про мову і переклад” (2007).

Проф. Олександр Чередниченко – головний редактор “Вісника Київського національного університету ім. Т.Шевченка” (серія “Іноземна філологія”), а також збірника “Мовні і концептуальні картини світу”.

Микола Шкіль

За значний внесок у розвиток науково-педагогічної співпраці між Національним педагогічним університетом імені М.П.Драгоманова і Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та сприяння у підготовці висококваліфікованих фахівців 2 листопада 2006 року Вченою Радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка присвоєно звання почесного доктора академіку Академії педагогічних наук України Миколі Івановичу Шкілю.

Вітчизняна і світова математична думка вважає М.І. Шкіля одним з фундаторів і продовжувачем наукової школи з асимптотичних методів у диференціальних рівняннях. Під його безпосереднім керівництвом захищене З докторські і більше 30 кандидатських дисертацій. Будучи членом Асоціації математиків України, Микола Іванович докладає максимум зусиль, аби математична наука у школах і вищих навчальних закладах розвивалась дедалі глибше, набувала практичного застосування як у освітянській галузі, так і у всіх сферах суспільства.

Загалом в арсеналі М.І. Шкіля понад 300 публікацій, в т.ч. 20 монографій (6 – одноосібно), 19 підручників, 22 зарубіжні видання.

Петер Штеґер

За великий внесок у розвиток міжнародної співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та науково-освітніми установами Австрії вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 14 лютого 2007 року присвоєно звання Почесного доктора професору Петерові Штеґеру.

Доктор педагогічних наук, екстраординарний професор Іннсбрукського університету та Педагогічної академії Штамсу (Австрія), почесний член Об’єднання психології підсвідомого в Буенос-Айресі, Петер Штеґер шість років поспіль був керівником навчальної комісії у Педагогічній академії Штамсу, а з 2000 року – член Наукового комітету педагогічних академій Австрії. У 2007 році Президент Австрії відзначив його почесним хрестом за досягнення у науці та дослідженнях.

Проф. Петер Штегер – автор восьми монографій та численних статей. Проблематика його дослідницької діяльності інтернаціональна, він часто виступає з лекціями у Мексиці, Великобританії, Португалії, Німеччині, Угорщині.
Дослідження проблем інтеркультурного навчання і порозуміння між народами та релігіями привели професора П. Штеґера у Галичину – батьківщину видатного педагога Мартіна Бубера. Завдяки цій темі домінант налагодив плідні наукові зв’язки з Дрогобицьким педуніверситетом, неодноразово читав лекції на теми педагогіки та міжкультурної взаємодії народів єдиної Європи, а також сприяв стажуванню в Іннсбруку та Штамсі дипломників, магістрантів та аспірантів Франкового ВНЗ.

Казімєж Крупа

За великий внесок у розвиток міжнародної співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Жешувським університетом, а також низкою навчальних закладів і наукових установ Польщі вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 20 вересня 2012 року присвоєно звання Почесного доктора професору Казімєжу Крупі.

Казімєж Крупа – директор відділу економіки, інвестицій та стратегічного управління економічного факультету Жешувського університету, член-кореспондент інформаційно-технологічної академії в Білорусі, президент наукової ради Транскордонного науково-дослідного інституту, член Державного комітету просторового розвитку регіонів, член наукового товариства Ягеллонського університету “Disputationes ACADEMICAE”, головний редактор наукового вісника Пулявської вищої школи.

Народився 2 квітня 1947 р. в Масловці (Республіка Польща). Доктор економічних наук (2004 р.), професор, автор понад 300 публікацій, з них 23 одноосібні монографії. Стажувався в університетах США, Аргентини, Німеччини, України, Словаччини. Читає лекції на факультеті економічної освіти та управління Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Збіґнєв Войцеховський

За великий внесок у розвиток міжнародної співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Любінським католицьким університетом імені Івана Павла ІІ, Люблінським університетом Марії Кюрі-Склодовської, а також широку громадську і гуманітарну діяльність вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 20 вересня 2012 року присвоєно звання Почесного доктора магістрові права, послу Сейму Республіки Польща Збіґнєву Войцеховському.

Збіґнєв Войцеховський народився 12 травня 1962 р. у Сваричеві, Люблінське воєводство Польщі. Активно займається громадсько-політичною діяльністю, тривалий час був віце-президетом м. Люблін, а з 1 лютого 2011 р. – посол Сейму 6-го скликання. Засновник товариства “Спільне коріння”, яке сприяє розвитку польсько-української співпраці у різних сферах. Ініціатор спільних польсько-українських фестивалів і конференцій, налагодження добросусідських економічних зв’язків, організатор акцій допомоги потерпілим від повені на Івано-Франківщині, дітям-сиротам з дитячих будинків у Львові та на Житомирщині тощо. Надає активну підтримку співпраці українських і польських учених, аспірантів і студентів, у тому числі в рамках Колегіуму польських та українських університетів.

Віктор Андрущенко

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова, а також визначні наукові здобутки, широку громадську і гуманітарну діяльність вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 20 грудня 2012 року присвоєно звання Почесного доктора професору Віктору Петровичу Андрущенку.

Віктор Петрович Андрущенко – учений-філософ, організатор освіти, член-кореспондент Національної академії наук України, дійсний член Національної академії педагогічних наук України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, ректор Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Народився 1 січня 1949 р. у с. Совинка Конотопського району Сумської області. Здобув освіту філософа у Київському державному університеті імені Тарас Шевченка (1975 р.). Автор понад 500 наукових праць, серед яких 45 монографій, підручників, навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів. Головний редактор часописів “Вища освіта України”, “Практична філософія”, “Людина і політика”, “Генеза”, “Науковий часопис університету імені М.П.Драгоманова”. Почесний доктор низки українських та зарубіжних університетів.

Академік Віктор Петрович Андрущенко очолює спеціалізовану вчену раду по захисту докторських дисертацій при НПУ імені М.П.Драгоманова, є членом спеціалізованої ради по захисту докторських дисертацій в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Під керівництвом, за науковою консультацією академіка В.П. Андрущенка підготовлено 65 кандидатів і 25 докторів наук, серед них є науково-педагогічні працівники нашого університету (Скотний В.Г., Ковальчук В.Ю.).

Зенон Готра

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Національним університетом “Львівська Політехніка”, а також за визначні наукові здобутки вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 21 лютого 2013 року присвоєно звання Почесного доктора завідувачу кафедри електронних приладів НУ “Львівська Політехніка” професору Зенону Юрійовичу Готрі.

Зенон Юрійович Готра народився 20 червня 1942 р. у Львові. Доктор технічних наук, професор, почесний професор НУ “Львівська політехніка”, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений винахідник України, почесний доктор Люблінської політехніки (Польща), академік Академії інженерних наук України, академік Міжнародної термоелектричної академії. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України». Автор понад 500 науково-технічних публікацій та 30 монографій і навчальних посібників. Член редколегій журналів «Технічні вісті», Ukrainian Journal of Physical Optics, Optoelectronic Information-Power Technologies, вісників НУ «Львівська політехніка» «Електроніка», «Елементи теорії та прилади твердотільної електроніки» тощо. Під його керівництвом підготовлено 38 докторів і кандидатів наук для України, Польщі, Угорщини, Монголії, Сирії.

Професор З.Ю. Готра є одним із організаторів міжнародної школи-конференції “Актуальні проблеми фізики напівпровідників”, яка періодично відбувається в інституті фізики, математики та інформатики ДДПУ, систематично читає лекції для студентів нашого університету, надає підтримку молодим науковцям з Дрогобича при проведенні дослідів у лабораторіях НУ “Львівська політехніка”, передав у фонд бібліотеки нашого університету понад 50 підручників і посібників з фізики наносистем.

Йозеф Крістіан Айгнер

За великий внесок у розвиток міжнародної співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Інсбрукським університетом (Австрія) вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 21 лютого 2013 року присвоєно звання Почесного доктора професору інституту педагогіки Інсбрукського університету Йозефу Крістіану Айґнеру.

Йозеф Крістіан Айґнер народився 5 жовтня 1953 р. у м. Гріскірхен (Верхня Австрія). Студіював психологію і педагогіку і Зальцбурзькому університеті. Доктор психології (1981), автор понад 150 наукових публікацій, зокрема трьох монографій. Завдяки активному сприянню професора Йозефа Крістіана Айґнера між Дрогобицьким та Інсбрукським університетами було укладено договір про співпрацю, який, зокрема, передбачає обмін студентами. Він читає лекції для студентів нашого університету, бере участь у міжнародних наукових конференціях, Днях австрійської культури в Дрогобичі. Професор Й.К. Айґнер є ініціатором наукового проекту “Зіґфрід Бернфельд у контексті історії австрійської та української педагогіки”, в якому задіяні науковці Дрогобицького та Інсбрукського університетів.

Алоїс Волдан

За великий внесок у розвиток міжнародної співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Віденським університетом вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 14 від 17 грудня 2013 р.) звання Почесного доктора присвоєно заступнику директора Інституту славістики Віденського університету професору Алоїсу Волдану.
Алоїс Волдан народився 1954 р. у м. Ліпц (Австрія). З 1973 по 1978 рр. студіював теологію, славістику та порівняльне літературознавство в Інсбрукському університеті. Був стипендіатом Воронезького державного університету (Росія). Згодом викладачем Московського державного педагогічного інституту іноземних мов імені Моріса Тореза. У 1982 році захистив дисертацію зі славістики та порівняльного літературознавства в Інсбрукському університеті. З 1982 по 1988 рр. працював на посаді асистента, доцента слов’янського літературознавства у Зальцбургському університеті. У період з 1984 по 1986 рр. працював у Вроцлавському університеті (Польща). З 1988 по 2005 рр. професор східноєвропейських студій в університеті м. Пассау (Німеччина), відтак – професор слов’янської літератури, заступник директора інституту славістики Віденського університету. Професор А. Волдан – автор близько 300 публікацій, серед них монографії, підручники, наукові збірники, статті, переклади тощо
Професор Алоїз Волдан – активний учасник щорічних Днів австрійської культури у Дрогобичі. Він досліджує й популяризує у німецькомовному світі українську літературу (Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, О.Кобилянська, Б.-І.Антонич, Ю.Андрухович). Виступає за розширення присутності України й української науки в європейському дослідницькому та університетському просторі. Цьому покликані сприяти, зокрема, організовані А.Волданом студентські програми академічних обмінів «Ukrainicum», у яких беруть участь студенти з Австрії та України, у тому числі й нашого університету.

Микола Ільницький

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Львівським національним університетом імені Івана Франка, а також визначні наукові здобутки вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 22 травня 2013 року присвоєно звання Почесного доктора завідувачу кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка, професору, члену-кореспондентові НАН України Миколі Миколайовичу Ільницькому.

Микола Миколайович Ільницький народився 23 вересня 1934 р. у с. Ільник Турківського району Львівської області. Упродовж 1953 – 1957 рр. навчався на філологічному факультеті Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка. У 1957 – 1964 рр. – на журналістській роботі у Дрогобичі та Львові. Тривалий час (1964 – 1990 рр.) працював завідувачем відділу критики, згодом заступником головного редактора журналу “Жовтень” (“Дзвін”). Кандидат філологічних наук (1973), доктор філологічних наук (1984), дійсний член НТШ (1989), професор (1994), член-кореспондент НАН України (2003). З 1990 р. – завідувач відділу української літератури Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, від 1994 р. – професор кафедри української літератури, а з 2001 р. – завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

Досліджує проблеми історії української літератури ХХ ст. і сучасного літературного процесу, динаміку еволюції стилів. Автор понад 600 наукових, науково-популярних праць. Регулярно бере участь у наукових форумах, які відбуваються в Дрогобицького державному педагогічному університеті імені Франка. Читає лекції для студентів нашого університету.

Вацлав Вежбенєц

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Вищою державною технічно-економічною школою ім. о.Броніслава Маркевича в Ярославі, а також визначні наукові здобутки вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 18 вересня 2014 року присвоєно звання Почесного доктора професору Вацлавові Вежбенцю.

Вацлав Вежбенєц народився 7 листопада 1963 р. в Ярославі, де закінчив початкову школу та загальноосвітній ліцей ім. Миколая Коперника. Згодом навчався у Вищій педагогічній школі м. Жешув, яку закінчив 1987 р. З цього ж року розпочав свою науково-педагогічну діяльність саме у Жешувському виші. Став першим доктором історії в цьому навчальному закладі (1994 р.). Через десять років захистив габілітаційну дисертацію, знову ставши першим доктором історичних наук у Жешувському університеті. Упродовж 1995 – 2000 рр. працював ад’юнктом в Ягелонському університеті. Виконував функції продекана соціологічно-історичного відділу Жешувського університету (2005 – 2008 рр.). З 2008 р. він проректор, а з 2011 р. – ректор Вищої державної технічно-економічної школи ім. о.Броніслава Маркевича в Ярославі. Професор В. Вежбенєц є членом різноманітних наукових товариств, зокрема Комісії історії та культури євреїв Польської академії Наук в Кракові, керівником Жешувського осередку Польського історичного товариства. Входить до складу редакційних колегій низки наукових видань. Автор понад 150 наукових праць.

Професор В. Вежбенєц регулярно бере участь у наукових форумах, які відбуваються в Дрогобицького державному педагогічному університеті імені Івана Франка. Читає лекції для студентів нашого університету. У 2014 р. подарував бібліотеці історичного факультету ДДПУ ім. І.Франка майже 100 томів наукової літератури.

Ґжеґож Юзефчук

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та культурно-мистецькими й інтелектуальними колами Люблінського регіону Польщі, а також визначні здобутки у сфері журналістики та організації міжнародних (у т.ч. українсько-польських) культурних проектів вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 22 жовтня 2014 року присвоєно звання Почесного доктора голові Товариства “Фестиваль Бруно Шульца” Ґжеґошу Юзефчуку.

Ґжеґож Юзефчук народився 22 грудня 1955 р. у Любліні (Польща). Навчався в Люблінському Університеті Марії Кюрі-Склодовської, маґістр філософських наук (1980 р.). У 1980 – 1990 рр. працював асистентом кафедри онтології та теорії пізнання Люблінського Університету Марії Кюрі-Склодовської. Діяв в опозиційному й видавничому русі «Солідарність», у тому числі під час воєнного стану. З 1990 р. працював журналістом у «Люблінській Ґазеті День». Упродовж 1992 – 2012 рр. працював у люблінському відділі «Ґазети Виборчої». Автор понад 7 тисяч різноманітних публікацій у пресі, у тому числі кількох десятків репортажів, понад 100 рецензій та біля 200 розмов із видатними представниками гуманітаристики, культури й науки, митцями, письменниками, істориками, професорами з різних дисциплін, публічними особами та ін. Ґ. Юзефчук – лауреат Конкурсу ім. Мирослава Дерецького, організованого Товариством Журналістів Польщі, член журі багатьох мистецьких конкурсів. У 2008 – 2012 рр. викладав культурну публіцистику у Люблінському Університеті Марії Кюрі-Склодовської на факультеті політології. Співзасновник Казімерської Конфратерні Мистецтва, Капітули нагороди «Анґелюс» у Любліні, Люблінського Товариства Заохочення Образотворчих Мистецтв та Кресової Академії Смаку, ініціатор Салону Цікавих Людей в Любліні (артистична кав’ярня «Хадес»).

З 2002 р. відвідує Дрогобич, співпрацює з Полоністичним науково-інформаційним центром нашого університету. Засновник та голова Товариства «Фестиваль Бруно Шульца» (з 2007 р.), художній директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі (2006, 2008, 2010, 2012, 2014), розвинув його мистецьку та культурознавчу частини. Реалізував проект установлення меморіальної таблиці на місці загибелі Бруно Шульца в Дрогобичі (2006, 2010), а 2014 року здійснив модернізацію кімнати-музею Бруно Шульца. Постійно сприяє реалізації різноманітних ініціатив, які відбуваються у Дрогобичі у рамках транскордонної співпраці. Популяризує у Любліні й реґіоні Дрогобич, різні культурно-наукові середовища цього міста, а передовсім Дрогобицький університет. За внесок у польсько-українську співпрацю у проєвропейському дусі, а особливо за співпрацю та пропагування контактів Любліна й Дрогобича, за співорганізацію Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі отримав Мистецьку Нагороду міста Люблін за Поширення Культури 2012. У 2014 р. – стипендіат Міністра Культури та Національної Спадщини РП за проект, пов’язаний з кімнатою-музеєм Бруно Шульца в Дрогобицькому університеті.

Патрік Беллінк

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Університетським коледжем ВІВЕС і благодійною організацією “Орадеа”, а також визначні здобутки у сфері соціальної роботи та організації міжнародних (у т.ч. українсько-румуно-бельгійських) наукових та освітніх проектів вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 18 вересня 2014 року присвоєно звання Почесного доктора лікареві, меценату, доктору медицини Патрікові Марселю Беллінку.

Патрік Марсель Беллінк народився 29 жовтня 1956 р. у м. Ронсе (Бельгія). Здобув освіту лікаря медицини, хірургії та акушерства у Католицькому університеті м. Льовен (Бельгія), відтак отримав докторат з медицини (1981 р.). Працює лікарем відділу радіології лікарні Г. Гарт-Зікенгус, мешкає у м. Лір (Бельгія). З 1994 р. – співзасновник, а з 2011 р. – президент бельгійської неприбуткової організації “Орадеа”. З його ініціативи у 1996 р. було створено перший садочок для 30 дітей (3 – 7 років) з обмеженими можливостями у м. Орадеа (Румунія). З того ж року П. Беллінк організовує і фінансує румунсько-бельгійські тренінги і терапевтичні заняття для розвитку і вдосконалення рівня працівників спеціальних дитячих садків і шкіл (відбуваються двічі на рік). Завдяки його підтримці та безпосередній участі було відкрито низку закладів для дітей з обмеженими можливостями в Румунії, організовано щорічне навчання румунських фахівців у Бельгії, проведено низку конференцій та спільних з румунським урядом проектів щодо реорганізації системи опіки дітей-сиріт.

У 2012 р. доктор П. Беллінк заснував міжнародний проект, спрямований на розвиток професійних умінь фахівців, які працюють із дітьми та молоддю з обмеженими можливостями. Учасниками проекту є Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, організація “Крістал” (Румунія), Університетський коледж ВІВЕС, організації “Зовенберген”, “Дісоп” та “Орадеа” (Бельгія). З 2013 р. він організовує і фінансує двічі на рік українсько-румуно-бельгійські тренінги і терапевтичні заняття, в яких беруть активну участь викладачі і студенти біологічного та соціально-гуманітарного факультетів ДДПУ імені Івана Франка, а також ініціює та підтримує програму обміну досвідом, студентської і викладацької мобільності між Університетським коледжем ВІВЕС та нашим університетом. За цей час відбулося декілька взаємних освітньо-наукових українсько-румуно-бельгійських візитів, стажувань, проведено низку спільних конференцій, організовано проект “Бельгія для тебе” (Львів – Дрогобич).

Микола Євтух

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Національною академією педагогічних наук України, а також визначні наукові здобутки вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 15 жовтня 2015 року присвоєно звання Почесного доктора академіку Національної академії педагогічних наук України, професору, доктору педагогічних наук Миколі Борисовичу Євтуху.

Микола Борисович Євтух народився 26 червня 1938 р. в селищі Зарічне на Рівненщині. Навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1962 до 1969 рр. працював учителем української мови і літератури у Львові. У 1970 р. вступив до аспірантури відділу історії педагогіки Науково-дослідного інституту педагогіки (м. Київ). У 1974 р. захистив кандидатську, 1996 р. – докторську дисертації. Упродовж 1972 – 1978 рр. Микола Борисович працював старшим науковим співробітником НДІ педагогіки, вченим секретарем Ради з координації наукових досліджень в галузі психолого-педагогічних наук, а з 1978 р. – у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов, де 1989 року очолив кафедру педагогіки і психології. У 1982 р. йому присвоєно вчене звання доцента, а 1991 р. – професора. 1994 року Миколу Борисовича обрано членом-кореспондентом Академії педагогічних наук, 1999 – дійсним членом АПН України. З цього часу Микола Євтух – академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України. Автор понад 400 наукових і науково-методичних праць, член спеціалізованих вчених рад, редколегій багатьох наукових видань. Нагороджений медаллю “А. С. Макаренко”, значком “Відмінник народної освіти УРСР”. У 1995 р. йому присвоєно Почесне звання “Заслужений працівник народної освіти України”. У жовтні 2000 р. Миколу Борисовича обрано дійсним членом Міжнародної академії наук педагогічної освіти.

Професор М.Б. Євтух тривалий час співпрацює з Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка. Підготував для нашого університету низку кандидатів та докторів наук (зокрема, проф. В.П. Кеміня, проф. М.І. Лук’янченка). Бере активну участь у діяльності спеціалізованої вченої ради нашого університету, рецензуючи та опонуючи дисертації. Регулярно бере участь у наукових конференціях, які відбуваються в Дрогобицького державному педагогічному університеті імені Франка. Читає лекції для студентів нашого ВНЗ.

Януш Круль

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Університетом імені Яна Кохановського в місті Кельце (Республіка Польща) вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 17 грудня 2015 року присвоєно звання Почесного доктора професору Янушові Крулю.

Януш Круль – випускник Музичної академії в місті Лодзь, де у 1975 р. отримав диплом із відзнакою. 1986 р. у Музичній Академії ім. Ф. Шопена (м. Варшава) отримав кваліфікацію I ступеня галузі «Музичне мистецтво» спеціальності «Керівництво музичними і вокально-інструментальними ансамблями». У 1998 р. в Музичній Академії в Лодзі отримав кваліфікацію II ступеня в галузі музичного мистецтва. Брав активну участь в організації діяльності Університету ім. Яна Кохановського: у 1993 – 1996 рр. він займав посаду заступника директора Інституту музичної освіти, протягом 1999 – 2006 рр. виконував функцію проректора з навчальної роботи, за час наступної каденції 2005 – 2008 рр. обіймав посаду заступника декана педагогічного і художнього факультету. З 2002 до 2005 рр. професор Януш Круль виконував обов’язки відповідального голови Акредитаційної комісії педагогічних закладів навчання в Польщі. Сьогодні обіймає посаду проректора з дидактичних та студентських справ Університету ім. Яна Кохановського.

Професор Януш Круль є автором та організатором багатьох важливих для музичного життя міста і регіону художніх проектів, концертів, мистецьких подій, що завжди отримували схвалення та визнання у публіки та громадськості. Організував цикл концертів польських і закордонних хорів, гучних світових прем’єр виконань музичних творів, розвинув широку співпрацю між навчальними закладами освіти з музичним напрямом діяльності у Республіці Польща та за кордоном. Неодноразово був відзначений за свою діяльність, зокрема – нагороджений медаллю Комісії національної освіти, Нагородою міста Кельце.

З 2002 р. він є одним із ініціаторів співпраці між Університетом ім. Яна Кохановського та нашим університетом. Я. Круль неодноразово сприяв організації концертів колективів та майстеркласів викладачів інституту музичного мистецтва ДДПУ ім. Івана Франка у Польщі. Сам проводив майстер класи та практичні заняття з диригування у Дрогобичі, а також організував і провів три міжнародних проекти, в яких взяла участь хорова капела «Gaudeamus» нашого університету.

Григорій Штонь

За великий внесок у розвиток співпраці між Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, а також визначні наукові, творчі здобутки вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 29 лютого 2016 року присвоєно звання Почесного доктора професору кафедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктору філологічних наук, професору Григорієві Штоню.

Григорій Максимович Штонь народився 13 березня 1941 р. у с. Вербовець Лановецького району Тернопільської області. У 1967 р. закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка. Наступні три роки працював вчителем середньої школи № 3 у Дрогобичі. У 1970 – 1973 рр. навчався в аспірантурі Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН України. Після успішного захисту дисертації на тему “Морально-етична проблематика сучасної української прози” (1973 р.) працював молодшим, а згодом старшим науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН України. З 1994 до 1999 рр. виконував обов’язки заступника директора з наукової роботи цієї установи. У 1999 р. захистив докторську дисертацію на тему “Духовний простір української ліро-епічної прози”. З 2001 р. – професор кафедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (2006). Автор п’єс та сценарію художнього фільму «Страчені світанки» (1995), а також картини «Чорна рада» (2000) за твором П. Куліша, стрічки «Музичні картинки» (1968), знятій на студії «Київнаукфільм». Написав також документальні кіносценарії: «Ой горе тій чайці…» (про І. Мазепу), «Гомоніла Україна» (про Г. Косинку) тощо. Член національної спілки письменників України (1982 р.).

Професор Григорій Штонь регулярно бере участь у наукових конференціях, семінарах, творчих зустрічах, які відбуваються в Дрогобицького державному педагогічному університеті імені Франка. Виступав опонентом низки дисертацій дрогобицьких науковців.

Микола Мушинка

За великий внесок у розвиток науки і культури, визначні наукові здобутки у сфері україністики, активну громадську діяльність вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 29 лютого 2016 року присвоєно звання Почесного доктора словацькому фольклористу, мистецтвознавцеві, літературознавцеві, бібліографу, іноземному академіку Національної академії наук України, доктору філологічних наук Миколі Мушинці.

Микола Іванович Мушинка народився 20 лютого 1936 у с. Курів Бардіївського округу (Східна Словаччина, Пряшівщина). Закінчив руську гімназію у Пряшеві. Вищу освіту здобув у Карловому університеті в Празі. Під час навчання в університеті почав вивчати фольклор південних лемків. З 1960 р. працював у кабінеті україністики Кошицького університету (Пряшів). Вчився в аспірантурі у Празькому та Київському ім. Т. Г. Шевченка (1964–1966 рр.) університетах. У 1967 р. здобув ступінь кандидата наук. Був висланий з СРСР через контакти з дисидентами. Під час роботи в Пряшівському університеті (1960 – 1972 рр.) опублікував понад 200 наукових робіт, науково-популярних статей, рецензій (розвідки про В.Гнатюка, Ф.Колессу, Ф.Главачека та ін.).

За протест проти введення військ країн Варшавського договору до Чехословаччини (1968 р.) зазнав переслідувань, був відлучений від наукового і літературного життя. За спілкування з дисидентами був звільнений у 1971 р. Після цього працював пастухом, кочегаром (1972 – 1990 рр.). У 1990 р. був реабілітований та повернувся на роботу до Пряшівського університету, де зайняв посаду завідувача Науково-дослідним відділом кафедри україністики. У 1992 р. захистив докторську дисертацію в Києві в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського. У Пряшеві заснував Асоціацію україністів Словаччини та Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Словаччині. Збирає і досліджує фольклор українського населення Східної Словаччини. У 1991 р. обраний професором УВУ в Мюнхені, пізніше – почесним професором Кам’янець-Подільського державного університету, почесним доктором Ужгородського національного університету.

Академік Микола Мушинка є автором близько 200 наукових розвідок, більше 1000 статей, 350 рецензій, 50 книг. Автор праць «З українського фольклору Східної Словаччини» (1963 р.), «Фольклор русинів Войводини» (1976, 1987 рр.), «Українська усна словесність» (1973 р.) та інших. Регулярно бере участь у наукових форумах, які відбуваються в Дрогобицького державному педагогічному університеті імені Франка.

University Address:

24, Ivan Franko Street, Drohobych
Ukraine 82100

(03‑24) 41‑04‑74
(03‑24) 43‑38‑77

dspu@dspu.edu.ua

Admissions Committee:

Rooms 117-118, 24, Ivan Franko Street, Drohobych Ukraine 82100

(098) 77-51-483

pk@dspu.edu.ua