Памва Беринда – символічна постать Галичини

17 жовтня у Самбірському педагогічному коледжі ім. І.Филипчака (директор – Володимир Вантух) відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція  «Феномен Памви Беринди крізь призму його доби: лінгвістичні та історико-культурологічні тлумачення». Ініціатором і співорганізатором наукової акції виступив Дрогобицький педагогічний університет ім. І.Франка (ректор – Надія Скотна), зокрема його філологічний факультет (декан – Ярослав Яремко), кафедра української мови (завідувач – Петро Мацьків) і кафедра української літератури і теорії літератури (завідувач –  Петро Іванишин). Конференція була присвячена світлій пам’яті Василя Німчука (1933-2017) – видатного українського мовознавця сучасності, уродженця Закарпаття (с.Довге, Іршавського р-ну), унікальному фахівцеві в царині історії української мови, директорові Інституту української мови НАН України (1998-2008).

У роботі конференції взяли участь науковці зі Львова (Ірина Фаріон,  Зиновій Бичко, Наталія Багнюк, Юрій Осінчук, Ганна Дидик-Меуш (випускниця нашого університету), з Києва (Наталія Пуряєва, також випускниця нашого університету, Галина Наєнко, Лідія Гнатюк, Оксана Суховій, Оксана Ніка), Івано-Франківська (Василь Грещук), Дніпра (Ольга Литвинюк), група філологів із Дрогобича (Костянтин Іваночко, Марія Федурко, Віра Котович, Василь Винницький, Ірина Дмитрів, Марія Стецик, Олег Баган, музикознавець Юрій Медведик) та дрогобицьких істориків, які подали вельми цікаві теми з історії Самбора і Самбірщини (Світлана Біла, Ігор Смуток, Леся Смуток, Юрій Стецик, Володимир Галик).

Це була перша наукова конференція в історії української науки, спеціально присвячена постаті Памви Беринди, і тому можна привітати директора Самбірського педколеджу п.Володимира Вантуха і загалом місто Самбір з тим, що вони підтримали цю культурну і націотворчу ініціативу. Самбір не випадково став центром проведення конференції, адже відомо, що П.Беринда, очевидно, походив із с. Чайковичі або його околиць, оскільки прізвище Беринда і досі поширене в цій місцевості.

Найбільшою працею П.Беринди є його «Лексикон словеноросський» (1627), який став колосальною культурно-філологічною подією епохи. Це був не лише словник, а своєрідний ідейно-філологічний маніфест української (руської) своєрідності, само ідентифікації, програма культурологічної праці. Про мовне багатство і особливості словника П.Беринди розповідала Наталія Пуряєва, старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України, яка на другий день, 18 жовтня, виголосила ще й спеціальну лекцію у своїй alma mater для студентів та викладачів філологічного факультету на тему «Історія української мови як богослужбової».

Наукова конференція в Самборі була спробою неупередженого вивчення й аналізу складних перипетій історичної долі неймовірно талановитого, як на свій час, мовознавця і культурника, який став одним із лідерів «православного» ренесансу. Філологічний подвиг  Памви Беринди є прикладом високого служіння і шляхетного інтелектуального поривання, яке Іван Франко вважав найвищою ознакою історичного горіння нації. І цей подвиг ми повинні зглиблювати і переосмислювати для науки майбутніх поколінь, учитися на його відкриттях і перейматися його натхненнями.

Олег Баган, доцент
кафедри української літератури та теорії літератури


Вам буде цікаво

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors