Пам’яті Учителя…

Сумна звістка наспіла академічний колектив Франкового університету… 20 січня 2019 р. на 88 році життя відійшов у вічність Омелян Іванович Вишневський – визначний український педагог.

Омелян Іванович народився 17 травня 1931 р. у незаможній селянській родині в с. Ясеновець біля Рожнятова на Івано-Франківщині. Шкільну освіту здобув у початковій школі рідного села, Стрийській гімназії, Рожнятівській середній школі. В 1948 – 1953 рр. навчався на філологічному факультеті Чернівецького державного університету. У шкільні роки був причетний до діяльності ОУН («Юнаки»), підтримував зв’язок з українським підпіллям і повстанцями.

Після закінчення університету вступив до аспірантури, активно працював над темою кандидатської дисертації, присвяченої авторству балад про Робіна Гуда. Проте в 1955 р. Омеляна Вишневського з політичних мотивів було виключено з аспірантури. Наступні два десятиліття його життя пов’язані з учительською працею в школах с. Попельники, с. Джурів та смт. Гвіздець біля Коломиї.

Працюючи вчителем іноземних мов, не полишив наукової праці, і з 1961 р. публікував статті з проблем методики навчання учнів. Після неодноразових звернень до Міністерства освіти УРСР, був зарахований до річної аспірантури при кафедрі методики Київського інституту іноземних мов для підготовки і захисту кандидатської дисертації (1976 р.). Темою дослідження обрано «Підстановчі вправи для попередження граматичної інтерференції», науковим керівником якого виступив професор Михайло Ляховицький.

Після захисту дисертації в Академії педагогічних наук СРСР у Москві (1978 р.), розпочав викладацьку працю в Івано-Франківському державному педагогічному інституті, а з 1979 р. обійняв посаду доцента в Дрогобицькому державному педагогічному інституті імені Івана Франка. Тут активно працював над проблемами методики навчання іноземних мов, опублікував чотири посібники для вчителів («Підстановчі вправи з англійської мови», «Довідник учителя іноземної мови», «Робота в парах на уроках англійської мови», «Діяльність учнів на уроках іноземної мови»), які видавалися накладом в 15 – 20 тис. примірників із грифом Міністерства освіти УРСР. Опублікував чимало наукових статей, розвиваючи ідеї діяльнісного підходу побудови навчального процесу, дитиноцентризму, суб’єктності учнів, проблемно-задачної структури уроку. Доробок із методики навчання іноземних мов послужив підставою присвоєння Омеляну Вишневському у 1991 р. звання професора (ВАК СРСР). Експертну оцінку роботи вченого здійснювала кафедра методики Московського інституту іноземних мов ім. М. Тореза.

У 1990 р. за ініціативи ректора Валерія Скотного Омеляна Вишневського було призначено завідувачем кафедри педагогіки. У той час учений активно працював над питаннями реформ у системі освіти, розробив «Концепцію перебудови навчального процесу у Дрогобицькому педагогічному інституті ім. І. Франка», став співавтором першого Статуту нашого навчального закладу, підготував програму з педагогіки для студентів інституту.

На зорі незалежності України професор О. Вишневський плідно займається громадською та науковою працею, бере активну участь у відродженні товариств «Просвіта», «Рідна школа», стає активним членом Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка. З-під його пера виходять відомі і широко дискутовані в Україні праці: «Національно-духовне відродження в українській школі» (1992), «Методи і чинники сучасного українського виховання» (1996), «Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси» (1996), «Теоретичні основи педагогіки. Курс лекцій» (2001, у співавторстві з О. Кобрій та М. Чепіль), «Теоретичні основи сучасної української педагогіки» (2003, 2006, 2009, усі з грифом МОН України), «На шляху реформ» (2005), «Педагогічні етюди» (2007), «Українська педагогіка на тлі освітніх реформ» (2008), «Українська освіта на шляху реформ» (2009), «Український виховний ідеал і національний характер (витоки, деформації і сучасні виклики)» (2010), «На шляху до свободи» (2012). У цих творах і численних статтях автор відстоював повернення до традиційно-християнських засад, обґрунтував ієрархію цінностей та побудову відповідного аксіологічного кодексу, переосмислив зміст морального, патріотичного, громадянського та родинного виховання, виокремив самодостатній напрям виховання – виховання характеру, відстоював необхідність розвитку особистості шляхом суб’єкт-суб’єктних стосунків учителя й учня та самостійної праці учня «на межі можливостей». У низці публікацій вчений підніс ідею автентичності української педагогіки, запропонував власне бачення реформ освіти, особливо її середньої та вищої ланки. Загалом професор Омелян Вишневський створив цілісну теорію сучасної української педагогіки, поклавши в її основу фундаментальні світоглядні, філософські, психологічні, етичні, національні засади! Це безперечно ставить його ім’я в ряд видатних українських педагогів (К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко та ін.), продовжувачем справи яких він був до останніх днів свого життя.

У доробку О. Вишневського понад 200 наукових, методичних і науково-популярних праць. Підготував двох кандидатів педагогічних наук (Олена Невмержицька, Микола Галів). За свої наукові досягнення, активну громадянську позицію вчений був відзначений багатьма державними і громадськими нагородами, вшанований званням почесного громадянина м. Дрогобич.

У свій час відомий український науковець-філолог і громадський діяч професор Анатолій Погрібний сказав про Омеляна Вишневського: «… він читає лекції у Дрогобицькому педагогічному університеті, але чує його вся Україна. Учений, який творить не тільки для потреб тієї України, якою вона є нині, але певно, ще більше – для тієї повносилої, повноцінної, національно зорієнтованої європейської держави, якою вона неодмінно буде».

Коли у 2016 р. Омелян Іванович на засіданні вченої ради нашого університету оголосив про своє бажання піти на заслужений відпочинок, усі без винятку члени вченої ради встали і вшанували його кількахвилинними оплесками. Цим академічна спільнота Франкового вишу виявила шану і вдячність своєму колезі, знаменитому Учителю, Вченому, Громадянинові, котрий 38 років свого життя присвятив важкій, напруженій й водночас творчій праці на ниві підготовки педагогів. Глибокий розум, мудрість, людяність, чесність, відвертість, сила духу і непереборний оптимізм завжди характеризували Омеляна Івановича, викликали повагу в друзів, учнів, студентів, учителів, колег.

Сумуємо… Шануємо… Пам’ятаємо…

Вам буде цікаво