Нові диджитальні виклики у викладанні німецької мови

Однією з домінантних еволюційних ознак будь-якого організму є вміння адаптуватися до змінного навколишнього середовища, адже саме це ґарантує виживання. Аналогічно у соціумі: якщо ти не здатен іти в ногу з часом – ти лишаєшся за бортом. І новочасна пандемія актуалізувала потребу в трансформуванні усталеного укладу життя – фізичного, соціального, професійного. Зупинюсь на останньому.

Запроваджені у березні 2020 року протиепідеміологічні заходи передбачали серед іншого перехід закладів освіти на дистанційну форму навчання. Не буде перебільшенням стверджувати, що для багатьох навіть досвідчених вчителів і викладачів це стало свого роду шоковою терапією, адже означало злам традиційних, практикованих десятиліттями методик викладання і перехід до чогось нового і незвіданого. Нас просто до такого не готували! Тож єдиним виходом із ситуації стала самоосвіта.

Віддам належне німецьким колегам, які протягом кількох тижнів замість того, щоб зайняти вичікувальну позицію із твердженням “та це не надовго”, взялись опановувати новітні технології, які могли б зробити дистанційний процес навчання не лише ефективним, але й цікавим. Тож уже у квітні Інтернет заполонили пропозиції онлайн-вебінарів для викладачів німецької мови, серед яких лідером був портал derdieDaF відомого видавництва навчальної літератури Klett. А оскільки більшість вебінарів були безкоштовними, то не скористатись такою нагодою було б просто злочином.

Відтак від квітня 2020 року я почав регулярно відвідувати онлайн-вебінари, які проводили лектори німецької мови як іноземної, а також викладачі німецьких університетів. Загалом прослухав понад 20 доповідей про новітні підходи до введення, закріплення й систематизації лексики, граматики, фонетики на різних етапах вивчення мови з використанням онлайн-ресурсів, про ефективну організацію соціальних форм роботи (передовсім групової та парної) на заняттях з німецької мови з дотриманням протиепідеміологічних вимог, про ґеміфікацію процесу дистанційного навчання тощо. Звісно, на семінарах видавництво популяризувало свою продукцію, яка також зазнала змін за часів пандемії: багато підручників випускається тепер в електронному вигляді, викладач з допомогою смартфона може у будь-який час скористатись книжковою медіа-базою, студенти отримують доступ до віртуальних кабінетів для виконання домашніх завдань і особистого тьюторінґу і т.п. Однак і загальні педагогічні уміння мені вдалося суттєво розширити, адже формат вебінара давав змогу комунікувати та обмінюватись знаннями і практичним досвідом з колегами з усього світу.

Резюмуючи, констатую, що вивчення іноземної мови у дистанційному режимі мало чим поступається традиційному офлайн-навчанню за умови, що викладач здатен уміло застосовувати новітні педагогічні технології (це засвідчують і проведені німецькими ученими дослідження). Головне – не боятись нового, тримати руку на пульсі освітянського життя і не припиняти самоосвіти!

Олег РАДЧЕНКО,

доцент кафедри практики німецької мови

Інституту іноземних мов

Вам буде цікаво