Нам залишаються вдячність і точність…

Пам’яті незабутнього Вчителя

Професора Марка Ґольберґа

Цьогоріч 12 вересня Професорові Маркові Ґольберґові виповнилося б сто літ. Пам’ятаємо його, пам’ятаємо його глибоку науку любові до слова й до людей. Марк Якович був справжнім Майстром – тим Атлантом, котрий, перефразовуючи слова Ліни Костенко, держав небо на плечах, тому й була висота. І він нам залишив цю висоту. І свій голос, який лине до нас тепер звисока, з небес. Важливо чути цей голос – голос гуманності, правди, справедливості. Саме зараз він особливо важливий для кожного українця та кожної українки, коли ми сьогодні боремося з нашим одвічним, заклятим ворогом. Почути цей голос – це віддати нашу шану Вчителеві, офірувати йому нашу вдячність за все, чого він нас навчив. Намагаймося бути щирими у нашій вдячності, бути у ній точними, як каже про це Сергій Жадан:

Голос, наче остання почесть.

Нам залишаються вдячність і точність.

Марк Якович відійшов у вічність 17 лютого 2007 року на 85-му році життя. Доктор філологічних наук, професор кафедри світової літератури Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Упродовж п’ятдесяти п’яти років присвячував себе науці та студентам. Більше, ніж півстоліття, невгамовно вчився сам та навчав інших. Був справжнім Учителем, справжнім Майстром своєї справи, що її він сприймав як святу.

Марк Якович був наділений особливою енергією – енергією слова, енергією думки, енергією невичерпної наукової наснаги. Кожен, хто його знав і любив, пам’ятає його як добру, відкриту, щиру людину, пам’ятає його усмішку, його молодечий запал у кожному сказаному й написаному ним слові, до якого він завжди ставився з величезною відповідальністю.

Слово, сказане Майстром, не зникає й не втрачає своєї життєдайної сили. Це слово треба пам’ятати. Сам він зізнавався, що любов до слова була його першою любов’ю – на все життя. Він зберіг її у ті часи, коли це зробити було непросто: сталінські репресії, Друга світова, скрутні післявоєнні роки, радянський антисемітизм… Він ніколи не зрадив тому шляхові, що його обрав, ніколи не схибив.

Професор Марк Ґольберґ відомий своїми багатогранними науковими зацікавленнями, у його доробкові – проблеми теорії літератури, історії літератури, славістики, теорії перекладу, компаративістики, філософії, культурології. Його енциклопедичні знання й колосальний досвід, глибокі гуманістичні переконання, наукові досягнення й відкриття говорять про нього як про унікальну і водночас універсальну постать вченого, для котрого культура, література – це нескінченний, живий, органічний світ, що йому варто присвятитись до кінця. Кожному, хто звертався до нього: чи це студент-дипломник, чи докторант, колега по роботі, Марк Якович не відмовляв у консультації, яка нерідко могла тривати кілька годин.

У науковому доробку Професора Марка Ґольберґа – близько 300 наукових праць. Це неоціненний скарб, що його він залишив своїм учням, послідовникам, молодим поколінням філологів та поціновувачів мистецтва слова. Цей спадок треба вивчати, треба його плекати й розвивати у тій системі координат, де завжди є й буде присутнє слово Майстра – системі культури, філософії, літератури.

Дрогобич – особлива сторінка у житті та науковій творчості Марка Яковича. Він неодноразово говорив про те, що Дрогобич подарував йому Івана Франка, котрий багато у чому визначив подальші наукові обрії. Від Франка розпочався його шлях як ученого-славіста. У Дрогобичі – після закінчення аспірантури – Марк Якович з’явився у 1952 році як представник Харківської філологічної школи. Тут він жив та працював до останнього дня свого життя. Наш університет, наше місто в особі Професора Марка Ґольберґа мали й завжди матимуть людину, котра дуже багато зробила для української культури й науки.

Його академічно-педагогічна праця знайшла своє втілення у  Дрогобичі, у Франковій альма-матер: він виховав багато поколінь філологів, умів навчити, умів захопити своїм словом й повести до тієї царини, якій сам віддано присвячувався. Десятиліттями читав лекційні курси з „Історії зарубіжної літератури” (різні періоди), „Теорії літератури”, „Історії польської літератури”, літературно-теоретичні спецкурси та спецсемінари. Своїм розумом й досвідом умів охопити культурно-філософські надбання світу, починаючи від Античності та закінчуючи сучасністю. Завжди однаково відповідальний – і як науковець, і як викладач.

Марк Ґольберґ навчав ще чомусь – чи не найважливішому у нашому швидкоплинному житті: мистецтву розуміти Слово, розуміти світ культури, розуміти один одного. Нелегким є мистецтво розуміння. Професор Ґольберґ був справжнім Учителем у цій царині. Йому можна було довіритись, за ним легко було йти. Треба лише почути й зрозуміти голос Слова, сказаного Майстром. Треба почути те, що сам він про себе сказав на порозі свого 80-ліття:

„Люблю життя з усіма його радощами й труднощами. Та розумію, що їду вже з ярмарку, як казав Шолом Алейхем. Хочеться, щоб ті, що йдуть з нами, і ті, що прийдуть після нас, знали:

Ми чесно йшли. У нас нема

Зерна неправди за собою…

Колектив факультету української та іноземної філології

 

Вам буде цікаво