«НА ВІДСТАНІ ВИШИВАНКИ…»

Вмиваю душу рідним словом

І загортаю в вишиванку,

Бо це – життя мого основа,

Мої замріяні світанки.

Це рута-м’ята біля хати,

Квітуче диво калинове,

Й трипільська давнина хрещата,

Й пекельний жар живої крови…

Це вічна сув’язь батька й сина,

І мати, що дочку навчає.

Це – незнищенна Україна,

Що із руїни воскресає.

Сорочку вишиту вдягаю,

Стелю вишивані стежини,

Душею праглибин сягаю, –

Єднаю всіх в одну родину.

                     Марія Стецик

У цей по-травневому бентежний і неймовірно закосичений рукотворними барвами день викладацько-студентська спільнота філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка зустрілася «На відстані вишиванки…». Саме під таким гаслом відбувся зворушливий онлайн-флешмоб. Кожне слово, як у відомого поета, було у вишитій сорочці, а удари схвильованих сердець перепліталися, як мамине шиття…

Усі обмінялися світлинами родинних вишиваних колекцій.

Вам буде цікаво

Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Post Type Selectors