У цьому році минає п’ятнадцять років з дня смерті Василя Іванишина (1944-2007). Це відомий український філософ та філолог, ідеолог українського націоналізму, вчений, публіцист, педагог, видавець, журналіст, літератор, член проводу ОУН(б), співзасновник, головний редактор та, згодом, президент видавничої фірми “Відродження” (1990 р.), засновник та провідник Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери (з 1993 р.).
Більшу частину свого життя В.Іванишин провів у Дрогобичі (від 1967 р.), де закінчив філологічний факультет ДДПУ. Тут працював у журналістиці, викладачем української мови і літератури, потім доцентом, у Дрогобицькому державному педагогічному університетті ім. І.Франка. Тут він сформувався як небуденний літературний критик і ще в радянські часи став відомим у своїй царині як тонкий аналітик літератури, чудовий стиліст, уважний вихователь молодих літераторів. У роки перебудови в СРСР В.Іванишин активно включився в громадське життя міста, був одним із співорганізаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, потужно впливав на різні молодіжні організації, блискуче виступав і з публічними лекціями.
Автор більше трьох сотень публіцистичних, наукових, філософських, політологічних, ідеологічних, аналітичних, художніх тощо робіт. Найбільш резонансні серед них наступні книжки – “Українська Церква і процес національного відродження” (1990), “Мова і нація” (у співавторстві із Я.Радевичем-Винницьким; вийшло 5 видань: 1990, 1991, 1992, 1994, 2004), “Нація. Державність. Націоналізм” (1992), “Українська ідея і перспективи націоналістичного руху” (2000), “Непрочитаний Шевченко” (2001), “Вибір нації-2002” (2002), “На розпутті велелюднім” (2003), “Жерці імпрези” (2003), “Пізнання літературного твору” (у співавторстві із П.Іванишиним; 2003), “Тезаурус до курсу «Теорія літератури»” (2007). У 2003 році створив “Програму реалізації української національної ідеї у процесі державотворення”. У сфері гуманітаристики – основоположник національно-екзистенціальної методології, методології філософсько-наукового мислення у категоріях захисту, розвитку та відтворення нації. За його науковою розвідкою “Непрочитаний Шевченко” відомий український актор Тарас Жирко створив виставу “Код Шевченка”, блискуча прем’єра якої відбулась у березні 2007р. у Львівській філармонії.
Уже посмертно вийшов двотомник вибраних праць “Державність нації” (Тернопіль, 2009), підручник “Нариси з теорії літератури” (Київ, 2010) та курс лекцій “Теорія літератури” (Дрогобич, 2010), два видання збірника вибраних творів “Українська ідея” (Дрогобич, 2014; Тернопіль, 2021). У 2019 році до 75-тиріччя Петро Іванишин упорядкував книгу спогадів та матеріалів про Василя Іванишина “Мислитель. Воїн. Учитель”. У 2020 році став почесним громадянином міста Дрогобича.
У 1993 році створив молодіжну націоналістичну організацію орденського типу – “Тризуб” імені С.Бандери. Перший головний командир у званні полковника, а також довічний Провідник цієї всеукраїнської організації. Під час Зимового Майдану 2013-2014 рр. на базі та з ініціативи «Тризубу» було створено рух Правий сектор, що відіграв одну з ключових ролей у перемозі повсталого народу. Відзначились тризубівці й у складі добробатів (ними засновано Добровольчий український корпус та Українську добровольчу армію) і ЗСУ на фронтах російсько-української війни 2014-2022 рр.
Тож не випадково 23 травня у День героїв головний командир Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Андрій Стемпіцький («Летун») присвоїв фронтовому підрозділу, третьому окремому стрілецькому батальйону, почесне ім’я полковника Василя Іванишина.
Ще й у такий спосіб дрогобицькі філологи беруть участь у священній війні українського народу з московськими окупантами.
Слава Україні!
Кафедра української літератури та теорії літератури