Кафедра методики музичного виховання і диригування

Концертмейстерський склад кафедри

Історія кафедри. Кафедра – один із трьох підрозділів навчально-наукового інституту музичного мистецтва.

У листопаді 1966 року кафедру „Музики і співів” (така початкова назва) було розділено на дві:

1) теорії, історії музики та гри на музичних інструментах;

2) методики музичного виховання, співів та хорового диригування.

Ця назва проіснувала до 2002 року, коли відбулася реорганізація кафедр факультету.

Від дня створення (1960 р.) до вересня 1972 р. кафедрою керував досвідчений музикант і організатор Анатолій Рябчун. Його діяльність співпала з періодом становлення музичної освіти в педвузах України. Під його орудою було піднято на професійний рівень музичну освіту на філологічному факультеті, а також на факультеті підготовки вчителів початкових класів. А. Рябчун був одним із ініціаторів відкриття музично-педагогічного факультету, а керована ним кафедра комісією МО УРСР була визнана провідною серед подібних у педвузах України.

Від 19 вересня 1972 року кафедрою керував Заслужений діяч мистецтв України, колишній художній керівник Прикарпатського ансамблю пісні і танцю „Верховина” Юліан Корчинський. Здібний диригент і організатор,  він створив особливий мікроклімат у колективі: акцентовано на співпрацю із загальноосвітніми школами ,а в репертуарній політиці на українську класику та народну творчість. Юліан Корчинський опрацьовував і  публікував фольклорні матеріали, зокрема збірки „Бойківські та лемківські народні пісні” (1970), „Українські народні пісні” (1973), „Карпатські струмочки” (1979), „Пісні з Львівщини” (1988). Підтримував приятельські стосунки з видатними діячами музичної культури, передусім із Народним артистом УРСР А.Кос-Анатольським.

Помер 12 січня 1990 року.

Після смерті Ю. Корчинського кафедрою упродовж чотирьох років керував кандидат педагогічних наук Григорій Голик. Дисертаційну роботу на тему „Роль учбового хору музпедфакультету у формуванні творчих здібностей студентів” захистив у Москві під керівництвом О. Апраксіної в 1973 році. Працював у Івано-Франківському, Вінницькому педінститутах, де набував педагогічного досвіду. У 1986 р. перейшов на роботу до Львова, а з вересня 1991-го – знову повернувся в Дрогобич. Опублікував монографію „Музичне виховання в українській школі” (1998), в якій узагальнив досвід загального музичного виховання в Україні та світі.

Відтак керівництво кафедрою очолив кандидат мистецтвознавства Михайло Бурбан (дисертацію на тему „Музичний спектакль для дітей в українському театрі” захистив у Тбіліському державному театральному інституті ім. Ш. Руставелі). Опублікував низку публікацій у всеукраїнських періодичних виданнях, навчально-інструктивних матеріалів для потреб музично-педагогічного факультету і загальноосвітньої школи. Підготував до друку дві монографії довідкового плану про хорові колективи та диригентів Львівщини й України. Керував факультетським симфонічним оркестром та був головою музично-просвітницького товариства „Боян Дрогобицький”, із чоловічим хором якого виступав  та теренах України та зарубіжжя.

Від вересня 2001 року завідувачем кафедри працює Заслужений працівник культури України, доцент Петро Гушоватий. Після реорганізації факультету кафедра отримала назву „Кафедра методики музичного виховання і диригування”.

Кафедрою налагоджено зв’язок зі школами, зокрема з хоровими колективами, до роботи з якими залучаються студенти Інституту.

Викладачі кафедри постійно працюють над розробкою методичного забезпечення предметів, які читаються на кафедрі: „Методика музичного виховання”, „Методика музичного виховання у дошкільному навчальному закладі”, „Музично-педагогічні концепції ХХ століття”, „Хорове диригування”, „Хоровий клас і практикум роботи з хором”, „Хорознавство і хорове аранжування”, „Методика навчання хорового диригування”, „Методика викладання музичних дисциплін у закладах вищої освіти”, „Філософія музики”, „Педагогічна практика”, „Соціокультурні виміри музичного мистецтва”, „Проблеми сучасного музикознавства”, „Історія музичного мистецтва”, „Історія музикознавства”, „Проблеми музичної герменевтики”, „Проблеми музичної регіоналістики”, „Психологія музичної діяльності”, „Музичне джерелознавство та регіоналістика”,   для підготовки фахівців таких рівнів вищої освіти – „Бакалавр”, „Магістр”, „Доктор філософії”.