«Вклонімося, друзі, Героям Чорнобиля…» Під такою назвою студенти навчально-наукового інституту фізичної культури і здоров’я вшанували пам’ять тих, хто жертвуючи собою у ніч на 26 квітня 1986 року намагався вгамувати вогнище палаючого ядерного монстра.
Студенти групи ФТЕ – 12 (Б), затамувавши подих слухають повідомлення про те, що 35 років назад квітневий день міг стати останнім днем для усієї України, як дві сотні тонн ядерного палива, яке містилося в розірваному череві реактора на Чорнобильській атомній, будь-якої миті могли спричинити вселенську катастрофу. Прип’ятські пожежники, технічний персонал АЕС, військові забувши, що вони усього лиш Люди, а не безсмертні Боги, гасили шалене полум’я… А далі – сотні, тисячі, згодом й мільйони смертей, спричинених радіацією…
На екрані мальовничі краєвиди Полісся, зелені ліси, немов би помальовані яскравими фарбами, блакитне небо і ласкаве сонце. І вже за мить – рудий від радіації ліс, мертві міста, села, чорні і спустошені криниці…
Один за одним змінюються презентаційні фото, закарбовуються у пам’яті факти, події, цифри того страшного дня. Юля Ключник, Роман Андрушків, Максим Денес своїми повідомленнями, презентаціями про ту страшну катастрофу не залишили байдужими нікого.
Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто не за службовими інструкціями, а за велінням власної самопожертви навічно пішов у Безсмертя.
