Література – невичерпна криниця….До 120-річниці від дня народження Докії Гуменної

«Література – невичерпна криниця, з неї можна

все життя черпати – і все цілющу воду»

Докія Гуменна

Із здобуттям Україною незалежності відбулася зміна ціннісної орієнтації української національної спадщини. Повертаються із забуття незаслужено забуті імена українських вчених, митців, письменників, політичних діячів, які не бажали існувати та творити в умовах радянської тоталітарної системи. Хоча імена цих діячів легко викинуті з літопису вітчизняної історії, вони були вписані у світовий контекст розвитку духовних цінностей людства. Ці імена були незаслужено забуті в Україні, тільки зараз повертаються вони із небуття. Одна із так таких яскравих постатей української культури в еміграції, чиє ім’я залишається маловідомим в Україні, – Докія Гуменна, славетна українська письменниця із багатим творчим доробком та складним життєвим шляхом

Літературну діяльність розпочала в Україні в середині 1920-х років.

На початку Другої світової війни Докія Гуменна жила в Києві. У цей період вимальовувалися перші контури майбутньої тетралогії «Діти Чумацького Шляху» – великого епічного полотна, яке критики вважають головною книгою життя письменниці. До 1943 р. в окупованому Києві вона написала три перші книги і почала четверту. З 1950 р. Докія Гуменна жила в Нью-Йорку (США). Тут у 1951 р. виходить четверта частина роману на гроші авторки.

Живучи в США, письменниця публікувала свої твори на сторінках української та канадської преси, зокрема в журналах «Київ» (Філадельфія), «Нові дні» (Торонто), «Наше життя» (Едмонтон), «Український Прометей» (Нью-Йорк), газетах «Свобода» (Нью-Джерсі), «Українські вісті» (Детройт), «Новий шлях» (Вінніпег) та ін. В еміграції Докія Гуменна видала понад 20 книжок. Серед них повісті «Мана», «Велике цабе» (1952), романи «Скарга майбутньому» (1964), «Золотий плуг» (1969), роман-хроніка «Хрещатий яр» (1956), казка-есей «Благослови, мати» (1956), есей «Родинний альбом» (1971), збірка оповідань і новел «Серед хмарочосів» (1962), спогади «Дар Евдотеї» (1990) та ін.

Велику активність виявила Докія Гуменна і в громадському житті: з її ініціативи в Нью-Йорку створено об’єднання українських письменників «Слово», де вийшло вісім її книг. За жодну з книжок, що вийшли в еміграції, письменниця не одержала найменшого гонорару, – навпаки, усі вони були видані на її скромні заощадження.

Загалом літературна спадщина Докії Гуменної становить понад 30 томів.

Про велике й не минаюче значення творчості Докії Гуменної існує чимало авторитетних наукових статей і публікацій як в українській, так і в англомовній літературі.

Поряд із літературною діяльністю Докія Гуменна вела активне громадське життя. Вона брала безпосередню участь у створенні Об’єднання українських письменників «Слово», у своїх творах звеличувала жінку як берегиню життя. Єдиний закон, котрим Докія Кузьмівна Гуменна керувалася  житті – це правда життя й любов до свого народу.

Померла Д. Гуменна 4 квітня 1996 року в Нью-Йорку. Похована на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.