- Матеріали конференції
- “Гени, мова, Україна” (2012 р.)
Хто ми є? Чиїх батьків ми діти? На ці, здавалось би, одвічні запитання про ґенезу нашої нації, її архаїчний ареал неодноразово намагалися й намагаються дати відповідь сотні, а то й тисячі вчених, із різних галузей знань. Ця тема занадто часто ставала дискусією у північних сусідів, особливо псевдонауковців, котрі намагалися затерти сам етнонім українського народу, його прадавню історію, мову, культуру. Тому цикл лекцій, які погодився прочитати для академічної спільноти нашого університету відомий мовознавець, доктор філологічних наук, професор Костянтин Тищенко абсолютно на часі. Тим паче, що вчений переконливо акцентує на праісторії українців в Україні, доводить її неперервність: «Праісторія українців мала місце таки ж в Україні, а не деінде. Ця наша праісторія – неперервна. Попри віки лихоліть, – вона й далі біля нас і йде з нами у майбутнє!»
Уже вкотре Констянтин Миколайович об’єднав професорсько-викладацький склад нашого університету, численну студентську аудиторію, освітян-філологів, й зацікавлену громадськість міста в бібліотеці Дрогобицького вишу. Так нещодавно в читальному залі книгозбірні ДДПУ імені Івана Франка вчений провів своєрідну екскурсію на тему «Генетична і мовна праісторія українців (Частина 1. Вступ)». Серед організаторів цього наукового дійства: бібліотека, кафедра історії України та правознавства, кафедра української літератури та теорії літератури (Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка), Центр східноєвропейських наукових студій (м. Львів).
Перед шановною аудиторією лектор представив панораму «непідробної праісторії українців та їх одвічності в Україні», позаяк останнім часом з’явилося низка незалежних масивів наукових фактів, які доповнили традиційно розглядувані істориками факти. Це:
- Y–гаплоґрупи.
- Прізвища.
- Топоніми.
4-5. Запозичення лексичні/граматичні.
- Міфологеми.
Нагадаємо нашим читачам, що Y–гаплоґрупа – це генетична характеристика певної частини населення. В основі її виділення лежить Y–гаплотип – це результат певних змін в генетичному коді через мутацію, яка сталася випадково в одного з предків, а далі вона успадкована усіма наступними поколіннями. Історичну картину доповнюють прізвища наших предків, топоніми, які поєднані спільним минулим нашого народу, а також є етимологічним ключем тої чи іншої назви. (Приміром, Чернігів, Чернівці мають спільний корінь-іранізм, який означає місце торгівлі). Серед лексично-граматичних запозичень відомі приклади потала, могорич. Щодо міфологем, то їхня спільність простежується у різних народів. Для прикладу наведено уривки з твору «Вій» Миколи Гоголя та міф про Балора з ірландської міфології (додаємо фото нижче). Суттєвим доповненням мовних даних виступають археологічні знахідки. Так про різні пласти прадавньої історії і неперервності українців в Україні вказують три різні науки: генетика, мовознавство, археологія.
За спостереженням професора К. Тищенка, у складі українців є десяток Y–гаплоґруп саме тих народів, мовні впливи яких були вже помічені раніше у наших топонімах, запозичених словах, фонемах і граматичних морфемах, прізвищах. Врешті-решт про це свідчать і окремі явища ментальности і культури.
Атлантична Y–гаплоґрупа R1b вказує на наші стосунки з кельтами і підтвердженням цього є не лише археологія, а й ґенетика. Серед представників цієї групи: ірландці, шотландці, британці. Мовний матеріал доповнює генетичний: Галіція (Іспанія) – Галли – Галатія (Мала Азія) – Галіція (Галичина): це достеріг С. Шелухін (1929). Ще одним доказовим аргументом у цьому випадку є назва гори Камула (неподалік Львова), назва якої у перекладі з кельтської (cwmwl – хмари) означала б “Хмарна”. Сюди ж і вказаний паралелізм міфічних постатей Вія і Балора.
Не меш цікаві є зв’язки українців з берберами. Ідеться про Y–гаплоґрупу E1b1b, яка лінгвістично підтверджена назвою фортеці Rosafa (теперішній Шкодер, Албанія). У нас досі збереглися чимало похідниих назв річок Русава, Росава, Роставиця… Бербери становили частину населення маврів (нового змішаного населення Арабського Халіфату) і були втягнуті в подальшу експансію мусульман “під прапором” його нової столиці Расафи. Очевидно на наші землі вони прийшли через Росафу-Шкодер і Моравський шлях. Маємо й відповідні прізвища Мадзіґон – Мацигон – Мацигін, які розкривають реалії того часу.
Відповідно до результатів генетичних досліджень виявлено, що в Україні присутні дві найбільші Y–гаплоґрупи – R1a та I2. Як показує підсумкова частина дослідження, в Україні немає максимальної кількості степових генів на відміну, скажімо, від росії. У чому ж тоді була перешкода для довільно великого поширення скіфів на наших землях? Відповідь криється в Y–гаплоґрупі I2, носіями якої були вже перші хлібороби з Балкан – трипільці. Ця генетична картина, на думку лектора, сягає 4 тис. до Р. Хр.
Генетичну мапу логічно доповнює мовна картина наших земель: з очевидністю, від скіфів (носіїв R1а) прийшли до нас запозичення – потвора, почвара, шаровари, – і назви річок: Дніпро, Дунай, Дністер, Дін, Донець. Так само від кельтів (носіїв R1b) – запозичені слова кінь, владика, слуга, слов’яни, мотика, назви р. Радоробль, г. Камула.
Отож закономірно маємо підстави стверджувати, що названі окремі народи були пов’язані з прадавніми українськими землями, – адже від них ми маємо і запозичення, і місцеві назви на карті. Як наслідок, окремі складники і нашого народу, і нашої мови мають різний вік, але це не недолік, а доказ справжності.
Із матеріалами лекції можна ознайомитися на сайті бібліотеки, відео викладу доступне для перегляду на YouTube-каналі за покликанням. Очевидно, що цей насичений матеріал кількох наук з першого разу осягнути непросто. Тому цікаві зможуть скопіювати тут і статтю доповідача “Гени, мова, Україна” (2012 р.) з детальнішими поясненнями й ілюстраціями.
Нагадуємо шановним читачам, що про продовження лекції професора К. Тищенка «Генетична і мовна праісторія українців (Частина 2)» буде повідомлено в анонсі подій на веб-сайті університету.
Ігор Розлуцький,
директор бібліотеки ДДПУ імені Івана Франка
