Сьогодні минає 188 років від дня народження о. Кирила Селецького, славетного уродженця села Підбуж, що на Дрогобиччині, ревного священника УГКЦ, пристрасного публіциста, талановитого письменника, сумлінного педагога. Нагадаємо, що о. К. Селецький увійшов в історію нашої нації насамперед як основоположник двох монаших згромаджень: Згромадження сс.-служебниць Пречистої Діви Марії (1892 рік) та сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії (1898 рік). Це, мабуть, єдиний випадок не лише Української греко-католицької церкви, але й усієї Вселенської Церкви, коли одружений священник став фундатором спільноти чернецтва. Крім того, о. К. Селецький – автор численних наукових студій, художніх творів і засновник захоронок для українських дітей (у сучасному слововжитку дитячих садків) в Галичині. За лагідне його серце в народі навіть назвали українським Боско. Доволі промовисто схарактеризував ревного священника Перемишський єпископ Йосафат Коциловський з нагоди 25-ліття пам’яті отця у пастирському листі від 26 квітня 1943 року: «Людина ангельської доброти, простенька, покірна, любить все добре і поширює його всюди, куди може, без огляду на труднощі. Усіх ближніх, а передовсім своїх парохіян, любить як свою власну душу; працьовитий, сумлінний, скромний, убогий, здержливий, витривалий, готовий на все, чого вимагала б від нього Божа воля й Божа слава. Одним словом, це праведник, муж Божого духа, що дається нам як взорець християнського праведного, святого життя».
Народився в с. Підбужі, неподалік Дрогобича, 29 березня 1835 року. Згодом сім’я переїхала до Самбора, де малий Кирило здобув свою першу освіту. Спочатку Головна школа м. Самбора, а у 1847 Самбірська гімназія.
Успішно склавши іспит зрілості, 1855 р. Кирило вступає до Львівського університету на богословський факультет. З 1858 р. продовжує навчання у Перемишльській семінарії, щоб стати священиком.
Його мрія здійснилася 8 січня 1860 р. на свято Собору Пресвятої Богородиці, коли єпископ Григорій Якимович уділив тайну священства.
Душпастирює по різних місцях: с. Стара Сіль, с. Білич Горішній (Старосамбірщина, Львівська область), с. Мільків, м. Любачів, с. Вороблик Королівський, с. Корениця, с. Крамарівка (Польща), с. Жужель, с. Цеблів (Сокальщина), відновлює і розбудовує всюди храми.
Останній прихисток знайшов у с. Цеблові, де 28 квітня 1918 р. після хвороби відійшов у Господні засвіти.
Вражає численність жанрового розмаїття культурної спадщини о. К. Селецького: це богословські студії, тлумачення канонів Церкви («Катехизис для дітей греко-католицького обряду», «Короткії упражненія катехитическії і Біблійна історія…», «Книга мудрости…», «Проповідь на понедільник святого і животворящого Духа», «Отче наш»), суспільно-політичні статті («Допис…», «Жертва радикалізму» «Новіціят в Жужелю і доми-захоронки Служебниць Пр. Д. М. в краю», «Соціялізм і соціяльна демокрація»), мовознавчі праці («Відповідь впр. і всесв. о. Омеляну Огоновскому, критикови на критику «календаря Просвіти»), художні твори для дітей та дорослих («Відкриття Америки», «З життя Якова Кука або що зможе сильна воля і труд постійний», «Золота книжочка. Провідник дітей в руських захоронках і домах», «Втрафила коса на камінь», «Желізниця», «Казка о добрім сину», «Невдяка синівська», «Як то з русина Івана зробився німець Іоган, що єго і власна мати не пізнала», «Щур з’їв желізо» …) тощо.
Відрадно те, що серед багатьох дарів у вінок шани українському душпастирю, Дрогобиччина цьогоріч подарувала ошатний том Соціокультурних студій (науковий журнал Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка), де вміщені різні публікації як світських, так і духовних осіб. За словами авторки вступної статті, ректора Дрогобицького вишу, д-ра філософ. н., проф. Валентини Бодак: «…о. Кирилу Селецькому волею Божою судилося подвижницьки здійснити напрочуд багато і для своєї Церкви, і своєї нації. Ідеться про відновлення чернецтва УГКЦ, розвиток освіти, зокрема дошкільної, на землях Галичини, християнсько-просвітницьку діяльність, видавничу справу».
Журнал нещодавно вийшов друком у Дрогобицькому видавництві Посвіт. Це єдине на сьогодні комплексне видання, присвячене життєвому і творчому шляху о. Кирила Селецького. Автори журналу не лише висвітлили правдиву історію про діяльність святця УГКЦ, простеживши життя о. Кирила Селецького в діахронному та синхронному вимірах, проінтерпретували художні образи автора, дослідили національні аспекти письменника, заторкнули педагогічну спадщину, мовні особливості прози, але й вперше для читача у другому розділі вмістили малознані або зовсім не знані відомості про життя священника. До речі, саме завдяки унікальним матеріалам поставлено кінець дискусії щодо народження Кирила Селецького. На сторінках журналу розміщені фотокопії метрик, де зазначено, що 29 березня 1835 року в с. Підбужі прийшов на світ у родині Селецьких (Михайла Селецького та Іванни з Павликівських) хлопчик Кирило.
Сподіваємося, це видання наблизить українське поспільство ще на однин крок до осмислення знакомитої постаті о. Кирила Селецького, рівнож й осмислення нашої національної історії і величі серед європейських народів.
аспірантка кафедри української літератури та теорії літератури
Анна Розлуцька
