У ці листопадові дні вже традиційно нашою біблітекою (читальна зала №2) експонується виставка до вшанування пам’яті жертв голодоморів «Невиплакані сльози України».
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано усе: і життя людини, і життя народу, і життя країни. Багато сторінок позначено, на жаль, криваво-чорним кольором. І одна з них – геноцид нашої нації 1932-1933 рр. Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла людиноневисницька воля совєцького режиму проти українців. Й до сьогодні ніхто не знає, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених. Невідома й кількість жертв, за різними даними – від 9 до 12 млн, але протягом усієї історії людства – це найбільша трагедія.
На виставці представлено документи, публікації, фотографії, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.
