“Серце, розіп’яте на три муки…”. До 120-річчя від дня народження Наталі Лівицької-Холодної (1902–2005), української письменниці, поетеси, перекладачки

(15 черв. 1902 – 28 квіт. 2005)

 

Наталя Лівицька-Холодна народилася 15 червня 1902 року на родинному хуторі біля Гельм’язіва (нині Золотоніського району на Черкащині). Дитинство до п’яти років вона провела у бабусі. Ця частина дитинства закінчилася, коли на хуторі сталася пожежа, але в пам’яті залишися назавжди як романтичний чарівний світ.

Далі було життя з батьками. Батько працював адвокатом. Була у житті дівчини гімназія в Золотоноші, перші щоденники-сповіді, перша закоханість… Але політика вирішила долю красуні. Батько Наталії був членом уряду УНР, тому родина мусила емігрувати після національно-визвольних змагань 1917–1922 рр. до Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступали до празького Карлового університета, де Наталія училася в університеті на факультеті романських мов.

Під час еміграції виїздили разом із іншими родинами урядовців Центральної Ради. Так доля звела Наталю з Петром Холодним, сином художника, заступника міністра освіти УНР Петра Холодного. Молоді люди покохали одне одного. Подружилася вона і з Оленою Телігою, Юрієм Дараганом, Євгеном Маланюком…

“Маленька дитинка моя з половецьким розрізом очей…”, – так називав дівчину з Золотоніщини Наталю Лівицьку-Холодну поет Євген Маланюк, серцем якого вона заволоділа.

Наталя й класик української літератури Євген Маланюк познайомилися восени 1923 року в чеському містечку Подєбради, де на той час існувала Українська господарська технічна академія.

На жаль, Євген Маланюк сприйняв захоплення Наталі за кохання. Але Наталя була з категорії розумних жінок. Їй була приємною увага, закоханість Маланюка, разом із тим не відчувала шаленого чуття і обрала надійного кандидата. 31 серпня 1924 р. вона пішла під вінець із Петром Холодним, наступного року народила дочку Іду. А Маланюк у той же день і час вінчався із Зоєю Равич. Пізніше вони листувалися, були друзями, але закоханість пана Євгена інколи виривалася докорами за відмову.

Наталя стала Музою і палким коханням Євгена Маланюка, але її серце не відгукнулося.

Досить швидко вона зближується з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом. У1927 році переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті, де стала однією з організаторів літературної групи “Танк”. Друкувалась в альманасі “Сонцецвіт”.

Тут, у Варшаві, до неї прийшло “гірке питво” кохання. Вона втратила розум після знайомства з Ігорем Лоським, інженером, одним із небагатьох живих героїв Крутів. Одна за одною почали з’являтися пристрасні й ніжні поезії Наталі Лівицької-Холодної.

Та Ігор теж був одружений із солісткою хору Кошиця. У 1936 році у Львові її коханий помер від голоду.

Після Другої світової війни Наталя Лівицька мешкала в західнонімецьких містах Оффербах, Майнцкастель та Етлінген. 1950 року вона переїздить до США і проживає в Йонкерсі поблизу Нью-Йорка, де стає членом управи Союзу українок Америки.

Поезія Наталі Лівицької-Холодної за змістом і естетичною природою – унікальне явище в світовій літературі. Це віршований роман життя людини – від ранньої юності до глибокої старості. В ньому переплелись два сюжети – інтимний світ жінки і доля емігрантки. Звідси – лірико-драматичний характер її поезії. ЇЇ лірична героїня— це натура сильна, вольова й одночасно граціозна й ніжна.

Особиста лірика Лівицької-Холодної позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.

Крім того, помітні відсвіти поезії Анни Ахматової. Пристрасть у її інтимній ліриці таємнича, приваблива аж до самозгуби. Кохання майже завжди заборонене, приховане; дуже часто жорстоке й буремне. Лірична героїня зваблює сильних чоловіків гіпнотичною силою “фам фаталь”. Разом з тим, поетеса часом говорить про спокій, серйозність і тривалість у коханні. У техніці Лівицької-Холодної панує вишукана гармонія, стрункість і легкість.

В її віршах не знайдемо ні традиційних персонажів слов’янської міфології, ні героїки походів княжої дружини, ні насичення пейзажу язичницькою символікою. Лірична героїня Наталі Лівицької-Холодної відчуває в собі темний голос крові й уявляє себе то “поганкою з монгольських степів”, то бранкою татарина, яка наділена відьомським хистом любовного привороту, що несе з собою смерть, вона мовби посестра гоголівської сотниківни.

Наталя Лівицька-Холодна не піддавалася спокусі прямолінійної політичної риторики, прагнула зберегти право на творчу й людську індивідуальність, право на повноту емоцій з погляду жінки. Це не завжди знаходило прихильність і розуміння у цей складний, до краю заідеологізований час.

Тож не дивно, що тільки значно пізніше збірка “Вогонь і попіл” (1934) була оцінена як неординарне художнє явище, що виникло на перехресті літературних впливів і взаємозв’язків й знаходить продовження в декадансі.

Збірка “Сім літер” (1937) цілком інша за темою й за тональністю. Назва прочитується як “Україна”, основний мотив – емігрантська доля, трагедія степового перекотиполя на бруках європейських міст, туга за рідною землею.

У віршах Наталі Лівицької-Холодної віднаходять і сліди прихованої полеміки з іншими представниками “празької школи” – Є. Маланюком, Ю. Липою, О. Ольжичем. Ця полеміка спричинена не браком національно-патріотичних почуттів поетеси, а обстоюванням права залишатися жінкою, просто людиною.

Наталя Лівицька-Холодна – поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова. Музика її поезії заслуговує на увагу.

Її перу належать також поетичні збірки “Поезії, старі і нові” (1985), біографічна повість “Шлях велетня” (1955); оповідання для молоді “Синя квітка”, “Я бачив Симона Петлюру”, “Розповідь про Крути” (1956). Перекладала твори Ш. Бодлера, П. Валері, Піранделло.

Вісімнадцятирічною дівчиною залишила Наталя Лівицька-Холодна Україну, з того часу пройшла поневіряння країнами: Польща, Чехія, Німеччина… Пережила поетеса і переїзд до США, втрату батька, брата, чоловіка. Упродовж 17 років Наталя Лівицька-Холодна була робітницею на фабриці. Мешкала у притулку для самотніх людей. Інколи її навідувала донька Іда Холодна – Харина, грала їй на фортепіано.

Наталя Лівицька-Холодна померла 28 квітня 2005 року в Канаді.

 

Бібліографічний список літератури :

 

Твори Наталі Лівицької-Холодної :

 

1. За вогнем шкарлату (Олені Телізі) ; На чужині : вірші / Н. Лівицька-Холодна // Координати / упоряд. Б. Бойчук, Б. Рубчак, обкладинка Л. Гуцалюка. – [б. м.], 1969. – Т. 2 : Антологія сучасної української поезії на заході. – С. 118–119.

 

2. За вогнем шкарлату : поезія / Н. Лівицька-Холодна // Дніпро. – 2016. – № 6–7. – С. 76.

 

3. Поезії : [антологія ХХ сторіччя української поезії] / Н. Лівицька-Холодна // Вітчизна. – 2003. – № 3–4. – С. 95–99.

 

4. Поезії, старі і нові = Poems, Old and New / Н. Лівицька-Холодна. – Нью-Йорк : Видання Союзу Українок Америки, 1986. – 238 с.

 

 

5. Слово лауреата : [про себе] / Н. Лівицька-Холодна // Віднова : Культура. Суспільство. “Гласність”. “Перебудова” і українська дійсність ; весна – літо – осінь – зима 1987. – 1987. – № 6–7. – С. 364–368.

 

6. Юрій Липа, якого я знала : уривок зі спогадів ” Про моїх поетів ” / Н. Лівицька-Холодна // Поети Празької школи. Срібні сурми : антологія / упоряд., авт. передм., літ. сильвети М. Ільницький. – Київ, 2009. – С. 790–802.

 

Про Наталю Лівицьку-Холодну :

 

7. Андрусів С. “Сад любови” Наталі Лівицької-Холодної / С. Андрусів // Українки в історії / В. К. Борисенко, М. І. Головащенко, О. П. Кривоший, С. Андрусів ; [редкол.: М. Богачевська-Хомяк, В. Сергійчук та ін. ; за ред. В. Борисенка]. – Київ, 2004. – С. 283–286.

 

8. Базилевський В. Наталя Лівицька-Холодна (1902–2005). Крик у порожнечу / В. Базилевський // Слово Просвіти. – 2012. – № 32. – С. 8–9.

 

9. Бійчук Г. “Серце надвоє роздерте” : [вивчення лірики Н. Лівицької-Холодної] / Г. Бійчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2000. – № 3. – С. 18–23.

 

10. Гаєр Н. Родина Лівицьких і Канівщина: документальні свідчення : про Андрія і Марію Лівицьких / Н. Гаєр // Рідний край / Полтавський держ. пед. ун-т. – 2012. – № 2 (27). – С. 281–284.

 

11. Димченко Т. Наталя Лівицька-Холодна : біографія та творчість / Т. А. Димченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 25. – С. 30–33.

 

12. Єременко О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної / О. Єременко // Слово і час. – 2000. – № 4. – С. 68–72.

 

13. Ільницький М. Наталя Лівицька-Холодна (1902–2005) : літературна сильвета / М. Ільницький // Поети Празької школи. Срібні сурми : антологія / упоряд., передм., літ. сильвети М. Ільницького. – Київ, 2009. – С. 253–258.

 

14. Касян Л. Наталя Лівицька-Холодна. Життєвий і творчий шлях / Л. Касян // Українська мова і література в школі. – 2000. – № 5. – С. 31–34.

 

15. Ковалів Ю. Михайло Яловий : [літературні силуети] / Ю. Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 6. – С. 96–109.

 

16. Коломієць В. Нова хвиля на еміграції / В. Коломієць // Українське Диво / упоряд. Володимир Коломієць. – Київ, 2005. – Кн. 2. – С. 381–425.

 

17. Куценко Л. Серце, розіп’яте на три муки : Наталя Лівицька-Холодна / Л. В. Куценко // “І вічність на каміннях Праги..” : біографічні нариси / Л.В.Куценко. – Кив, 2006. – С. 139–241.

 

18. Куценко Л. “І вічність на каміннях Праги..” : біографічні нариси / Л. В. Куценко. – Київ : Імекс–ЛТД, 2006. – 290 с.

 

19. Кучеренко В. “Ви розлетілись по планеті, мов журавлів стривожені ключі” : урок за творчістю Наталі Лівицької-Холодної / В. В. Кучеренко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2014. – № 22–24. – С. 45–49.

 

20. Легка О. “Виросла я на землі, що від Бога…” : життєтворча сильвета Наталі Лівицької-Холодної / О. Легка // Дивослово. – 2014. – № 12. – С. 43–49.

 

21. Легка О. “Я в країні вишневій зросла – дівча з золотою косою..” : до 110-річчя від дня народження Наталії Лівицької-Холодної / О. Легка // Слово і час. – 2012. – № 11. – С. 16–24.

 

22. Легка О. Збірка “вогонь і попіл” Н. Лівицької-Холодної як нове явище в українській літературі / О. Легка // Українська філологія: школи, постаті, проблеми : зб. наук. пр. Міжнар. конф., присв. 150-річчю від дня заснування каф. укр. словесності у Львівському у-ті (Львів, 23-25 жовт. 1998 р.) / [редкол.: Салига Т.(відп. ред.), Гарасим Я., Білоус М. та ін.] ; Львівський нац. у-т ім. І. Франка. – Львів, 1999. – Ч. 1. – С. 653–660.

 

23. Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної / О. Легка. – Львів : ЛДУ, 1999. – 42 с.

 

24. Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної) / О. Легка. – Львів : ЛДУ, 1999. – 48 с.

 

25. Легка О. Червоне і чорне (новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної) / О. Легка. – Львів : ЛДУ, 1999. – 41 с.

 

26. Мельничук Б. Художня шевченкіана українчської діаспори в Європі, Америці та Австралії : [збагачення української художньої шевченкіани у ХХ ст. на теренах Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Канади, США та Австралії, а насамперед групою поетів “Празької школи”] / Б. Мельничук // Слово і час. – 2014. – № 10. – С. 18–26. – Бібліогр. в кінці ст.

 

27. Міщенко Л. Один мотив – любов до України : до 100-ліття від дня народження Наталі Лівицької-Холодної / Л. Міщенко // Дзвін. – 2002. – № 8. – С. 141–144.

 

28. Наталя Лівицька-Холодна // Поза традиції : антологія української модерної поезії в діяспорі / [редкол.: Б. Бойчук, І. Макарик, Д. Струя, І. Фізер]. – Київ, Торонто, 1993. – С. 8–21. – Без підп.

 

29. Наталя Лівицька-Холодна : [біографія] // Слово і час. – 2005. – № 7. – C. 95–96.

 

30. Немченко Г. “Любови ненаситої скарби” : до 100-річчя від дня народження Наталі Лівицької-Холодної / Г. Немченко // Визвольний шлях. – 2002. – Р. 55. – № 12 (657). – С. 85–98.

 

31. Пахаренко В. “Долетить на Дніпро луна…” : [Н. А. Лівицька – поетеса з діаспори] / В. Пахаренко // Слово і час. – 1992. – № 6. – С. 20–25.

 

32. Погляд у душу. До 100-річчя від дня народження Н. Лівицької-Холодної // Знаменні дати. Календар – 2002 : щорічник / авт.-упоряд. В. О. Кононенко (кер.), О. О. Грищенко, Т. М. Заморіна та ін. – Київ, 2002. – С. 106–108. – Без підп. – Бібліогр. в кінці статті (6 назв).

 

33. Поети Празької школи. Срібні сурми : антологія / упоряд., передм., літ. сильвети М. Ільницького. – Київ : Смолоскип, 2009. – 916 с.

 

34. Празька поетична школа : антологія / упорядк. текстів, передм.: О. Г. Астаф’єва, А. О. Дністрового. – Харків : Ранок, 2004. – 256 с. – (Сер.”Програма з літератури”).

 

35. Салига Т. Вогонь, що не згаса… / Т. Ю. Салига ; [голов. ред. С. Головко]. – Київ : Либідь, 2017. – 640 с. – Імен. покажч.: с. 630–639.

 

36. Салига Т. Сяйво далекого вогню. Поезія Наталії Лівицької-Холодної й літературна група “Танк” / Т. Ю. Салига // Продовження : літ.-критичні студії / Т. Ю. Салига. – Львів, 1991. – С. 239–253.

 

 

37. Слабошпицький М. Живий профіль на тлі історії (Наталя Лівицька-Холодна) / М. Слабошпицький // Не загублена українська людина : 55 портретів з української діаспори / М. Ф. Слабошпицький. – Київ, 2004. – С. 103–111.

 

38. Слабошпицький М. Не загублена українська людина : 55 портретів з української діаспори / М. Ф. Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал, 2004. – 480 с.

 

39. Слабошпицький М. Остання з великого покоління. Наталя Лівицька-Холодна / М. Слабошпицький // 25 поетів української діаспори / М. Ф. Слабошпицький ; [ред. В. І. Пащенко]. – Київ, 2006. – С. 221–239.

 

40. Сорока І. Лірика Наталі Лівицької-Холодної: основні тематологічні аспекти : магістерська робота / І. Л. Сорока ; наук. кер. Іванишин Петро Васильович. – Дрогобич : б. в., 2019. – 54 с.

 

41. Столбюк С. Публіцистична лірика Наталі Лівицької-Холодної періоду мистецького українського руху (1946–1948) / С. Столбюк // Дивослово. – 2012. – № 6. – С. 35–38.

 

42. Тарнавський О. Розмови з Богом : поезія Наталі Лівицької-Холодної / О. Тарнавський // Сучасність. – 1993. – № 1. – С. 158–161.

 

43. Шевчик М. Поетика творчості Наталі Лівицької-Холодної в контексті вісниківства : дипл. роб. / М. І. Шевчик ; наук. кер. І. Й. Набитович. – Дрогобич : б. в., 2017. – 71 с.

 

 

Підготувала Кивацька Розалія Дмитрівна.