“Шукач незвіданих обширів” До 140-річчя від дня народження Леся Курбаса (1882–1942), українського режисера і актора та 100-річчя заснованого ним театру ”Березіль”.

(1882–1942)

Народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині — Самбірський район, Львівська область, Україна) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів.

Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові добру освіту.

Навчався в Тернопільській гімназії, потім — у Львівському університеті, де брав активну участь у боротьбі за українізацію університету. На знак протесту проти політики полонізації перевівся до Віденського університету, де навчався на філософському факультеті та слухав лекції зі славістики. Закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.

У 1915 році заснував у Тернополі перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори».

У 1916 році на запрошення видатного актора та режисера Миколи Садовського переїхав до Києва та почав працювати в театрі Садовського.

Організував студію молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з’явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів — з них Молодий український театр, в Одесі співорганізатором 1918 був Гаврило Гловацький. У 1917 році був відповідальним секретарем тижневика «Театральні Вісті».

У 1919 році працював режисером Київського оперного театру «Музична драма».

Влітку 1920 року Лесь Курбас зібрав своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру імені Шевченка, й під назвою «Кийдрамте» група почала своє турне по містах Київщини. Спочатку осіли в Білій Церкві, потім в Умані.

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. В листопаді 1922 в Києві в державному народному театрі відбулася прем’єра вистави Тараса Шевченка «Гайдамаки». В червні 1924 року Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік режисером до Першої державної одеської кінофабрики.

Лесь Курбас і «березольці» знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна в степах». Творча співпраця тривала і в Харкові.

Кульмінація здобутків Курбаса пов’язана з драматургом Миколою Кулішем (1892—1937) і художником Вадимом Меллером (1884—1962).

У Києві «Березіль» мав під своїм крилом майстерні, плинні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії».

П’єси Миколи Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло» не знайшли розуміння в радянських критиків. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності.

Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави «Маклена Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними в той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Леся Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.

5 жовтня 1933 року Колегія Наркомосу УСРР ухвалила звільнити Курбаса з посади художнього керівника і директора театру «Березіль». У протоколі засідання підкреслено, що Курбас займав «позицію українського націоналіста», а театр «не зміг зайняти відповідне місце в створенні українського радянського мистецтва». З усіх акторів театру на засіданні в захист Курбаса виступили тільки четверо: Іван Мар’яненко, Йосип Гірняк, Борис Балабан і Роман Черкашин.

6 жовтня 1933 року Курбас поїхав до Москви. Кілька місяців працював постановником Малого театру та ставив «Короля Ліра» за Вільямом Шекспіром у Соломона Міхоелса в Московському державному єврейському театрі на Малій Бронній.

Джерело: Енциклопедія Сучасної України. Т. 17. Лег–Лощ / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. ; НАН України, НТШ, Ін-т енциклопед. досліджень НАН України. – Київ, 2016. – С. 188–189.

 

Бібліографічний список  літератури

Твори Леся Курбаса :

1. Березіль : із творчої спадщини / Л. С. Курбас ; [упоряд., автор приміт. М. Г. Лабінський ; передм. Ю. Бобошка]. – Київ : Дніпро, 1988. – 518 с.

 

2. Система і метод / Л. Курбас // Український театр. – 1998. – № – С. 12–16. – Закінч. Поч. – № 1. – С. 27–30 ; № 3. – С. 29–31.

 

3. Про закордонне театральне життя / Л. Курбас // Всесвіт. – 1987. – № 6. – С. 160.

 

4. Символістський театр. О. Олесь : про українського письменника Олександра Олеся та бельгійського письменника Метерлінка в царині театру / Л. Курбас // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2010. – № 3. – С. 40.

 

5. Театральний лист / Л. Курбас // Всесвіт. – 1987. – № 6. – С. 155–

 

6. Філософія театру / Л. Курбас ; упорядник М. Лабінський; ред. М. Москаленко. – Київ : Ви-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 920 с.

Про життя та діяльність Леся Курбаса:

7. Бажан М.  У світлі Л. Курбаса : про засновника театру “Березоль” / М. Бажан // Вітчизна. – 1982. – № 10. – С. 118–150.

 

8. Болобан Л.  Шукач незвіданих обширів. Спогади про Л. Курбаса / Л. Болобан // Прапор. – 1966. – № 11. – С. 97–104.

 

9. Букавин І. Перша світова війна і Тернопільщина / І. Букавин // Історія України. – 2016. – Лютий № 3. – С. 10–12.

 

10. Василько В. Як я знімався в кіно : Про кінорежисера О. С. Курбаса / В. Василько // Прапор. – 1979. – № 12. – С.128–130.

 

11. Василько В. Чого мене навчив Лесь Курбас / В. Василько // Дніпро. – 1987. – № 10. – С.47–49.

 

12. Веселовська В. Останній прем’єр театру Миколи Садовського : Перші акторські виступи Леся Курбаса на сцені Театру Миколи Садовського / В. Веселовська // Вісник Львівського університету. – Львів, 2007. – Вип. 7. – С.12–20.

 

13. Веселовська Г. Як народжувався Арлекін : Лесь Курбас, Київ- “Молодий театр” / Г. Веселовська // Український театр. – 1997. – № 1. – С. 6–9.

 

14. Водяний Х.  З юнацьких літ Леся Курбаса / Х. Водяний // Жовтень. – 1967. – № 10. – С. 121–123.

 

15. Волицька І. Так починався Лесь Курбас : Про початок театральної діяльності / І. Волицька // Київ. – 1984. – № 1. – С.153–156.

 

16. Волхонович  Ю.  Броніслава Ніжинська і Лесь Курбас / Ю. Волхонович // Український театр. – 1997. – № 1. – С. 10–13.

 

17. Гайдабура  В.  В легендах дому жива історія : із біографії Л. Курбаса / В. Гайдабура // Український театр. – 1997. – № 1. – С. 26–29.

 

18. Галіат-Валаєв Р.  Без вимислу або: в бухті благополуччя : про арешт і заслання Леся Курбаса / Р. Галіат-Валаєв // Пам’ять століть. – 2000.       – № 3. – С. 57–63.

 

19. Гірняк  Й.  На шляхи Леся Курбаса / Й. Гірняк // Листи до Приятелів. – 1965. – Кн. 1–2. – Р. XIII. – Ч. 143–144. – С. 1–6.

 

20. Гірняк Й.  Поворот до Вінниці. На шляхах Леся Курбаса / Й. Гірняк // Листи до Приятелів. – 1966. – Кн. 11–12. – Р. XIV. – Ч. 163–164. – С. 29–39.

 

21. Гладчук Г. Лесь Курбас – фундатор українського театру : урок української літератури / Г.  Гладчук // Українська мова та література.   – 2013. – № 11–12. – С. 62–64.

 

22. Голобородько Я. Мистецький тріумвірат : Лесь Курбас, Микола Куліш, Мар’ян Крушельницький / Я. Голобородько // Вітчизна. – 2003. – № 7–8. – С.151–159.

 

23. Голобородько Я. Мистецтво полюсів і полюси мистецтва. Про творчі взаємини Л. Курбаса, М. Куліша і М. Крушельницького / Я. Голобородько // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. – № 1. – С. 164–175.

 

24. Голобородько Я.  Геніальний тріумвірат [Лесь Курбас, Микола Куліш та Мар’ян Крушельницький] / Я. Голобородько // Дивослово. – 2005. – № 11. – С. 33–41.

 

25. Горак  Р. Від поривань юності до вистражданої мети. Іван Франко в долі Леся Курбаса / Р. Горак // Дзвін. – 2012. – № 10. – С. 80–93.

 

26. Гринишина М.  Лесь Курбас.”Березільський” заповіт / М. Гринишина // Вісник Львівського університету. – Львів, 2007. – Вип. 7. – С.44–53.

 

27. Гук  О. Культура України в 1917–1921 рр. [в особах] : матер. до теми, іст. України : 10 клас / О. Гук // Історія України. – 2014. – Лют. – № 4.     – С. 20–29. – Бібліогр. в кінці ст.

 

28. Давидов Б.  З Курбасової скарбниці : До 100-річчя від дня народження укр. режисера Л. Курбаса / Б. Давидов // Вітчизна. – 1986. – № 5. – С. 191–194.

 

29. Дацюк Є. “Сизий птах із гніздов’я Курбаса…” / Є. Дацюк // Визвольний шлях. – 2001. – Р. 54. – № 5 (638). – С. 86–103.

 

30. Дейч О.  Людина, яка була театром : спогади про засновника укр. рад. театру Л. Курбаса / О. Дейч // Жовтень. – 1982. – № 6 (452). – С.93–101.

 

31. Джерелянський П. Щоб слово чином стало!.. ; Провина ; Лесеві Курбасу ; Героям слава! (про Крути) ; Світи Дмитра Донцова : [поезія] / П. Джерелянський // Дзвін. – 2012. – № 11–12. – С. 23–27.

 

32. Єрмакова Н. Феноменологія “Народного Малахія” М. Куліша – Л. Курбаса. (Особливості п’єси М. Куліша та вистави Л. Курбаса “Народний Малахій”) / Н. Єрмакова // Вісник Львівського університету. – Львів, 2007. – Вип. 7. – С. 21–43.

 

33. Запорожець О. Уроки : спогади про Л. Курбаса / О. Запорожець // Київ. – 1987. – № 2. – С.141–146.

 

34. Зленко  Г.  Спізнав долю Леся Курбаса… / Г. Зленко // Науковий світ. – 2003. – № 11. – С. 26.

 

35. Кісін  В.  Кілька необов’язкових штрихів до портретів Леся Курбаса та його учня Михайла Верхацького / В. Кісін // Український театр. – 1997. – № 1. – С. 2–5.

 

36. Клековкін О.  Система [Л. Курбаса] / О. Клековкін // Український театр. – 1997. – №1. – С. 18–

 

37. Клековкін С. Лесь Курбас: система і метод / С. Клековкін // Український театр. – 1999. – №4. – С. 27–

 

38. Коломієць Р. На шляху до істинного Курбаса / Р. Коломієць // Український театр. – 1999. – № 1– – С. 31.

 

39. Коломієць Р. На перехресті театральних шкіл : [про укр. режисера, актора Василя Василька] / Р. Коломієць // Історичний календар 2002 / упоряд.: А. Денисенко, С. Грабар, П. Орленко. – 2002. – Вип. 8. – С. 151–154.

 

40. Корнієнко Н. Актор як метафізична проблема : Лесь Курбас та Йосип Гірняк / Н. Корнієнко // Український театр. – 1997. – № 1. – С. 30–31.

 

41. Корнієнко Н. Лесь Курбас – людина ідеального принципу / Н. Корнієнко // Світогляд : науково-популярний журнал. – 2007. – № 2. – С. 12–19.

 

42. Кріль Н. Розстріляне відродження в контексті епохи / Н. Кріль // Дивослово. – 2004. – № 12. – С. 29–33.

 

43. Кроп Т. Курбас у Києві : про виставку ”Курбас у Києві”, що проходить у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України з нагоди 130-річчя Леся Курбаса / Т. Кроп // Літературна Україна. – 2017. – 20 квіт. – С. 16.

 

44. Курбас Лесь : статьи и воспоминания о Лесе Курбасе. Литературное наследие : литературное наследие / Л. Курбас ; редкол.; Н. Б. Кузякина, И. Ф. Драч, Л. С. Танюк; состав.: М. Г. Лабинский, Л. С. Танюк. – Москва : Искусство, 1987. – 464 с.+28 іл. с.

 

45. Лущій  С.  Лесь Курбас – “цілий чоловік “розстріляного відродження” / С. Лущій // Бібліотечка “Дивослова”. – 2020. – № 9. – С. 25–26.

 

46. Рибалко О. Нездійсненний план Леся Курбаса / О. Рибалко // Український театр. – 1990. – № 5. – С. 21.

 

47. Соколенко Н. Лесь Курбас. Знаний і забутий / Н. Соколенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 11. – С. 29–31.

 

48. Тепла  Л. Музей Леся Курбаса на Львівщині відсвяткував 20-річчя / Л. Тепла // Українське слово. – 2013. – 18–24 груд. (№ 51). – С. 13.

 

49. Чубукова Т. Історія України в особах : урок : Лесь Курбас / Т. Чубукова // Історія в школі. – 2012. – № 3. – С. 47–48.

 

50. Шот Г. Театральна філософія Леся Курбаса / Г. Шот // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 4. – С. 94–98.

 

Підготувала: Василиків О. М.