Життя покаже ким ми були і куди ділись!
«Залишенець. Чорний ворон»
Василь Шкляр
Василь Шкляр — один з найвідоміших письменників сучасної України. Успіх романів Шкляра приголомшливий: відзнаки, премії, гран-прі, неодноразові перевидання та переклади. Шкляр є лауреатом багатьох літературних премій, але чи не найдорожча з них — народна Шевченківська, яку автор отримав після того, як 2011 року відмовився прийняти з рук злочинної влади присуджену йому Національну премію імені Тараса Шевченка. Романи Шкляра постійно перебувають у лідерах продажу, окремі з них незабаром побачать своє втілення на кіноекранах.
У сучасному українському літературно-художньому просторі і часі творча постать письменника Василя Миколаєвича Шкляра надзвичайно виразна, привертає до себе увагу чисельної читацької аудиторії та критиків.
Його твори «Шовкова нитка», «Перший сніг», «Живиця», «Черешня в житі», «Шовковий дощик», «Під ключем журавлиним», «Тінь сови», «Ностальгія», «Ключ», «Елементал», «Кров кожана», «Чорний ворон» («Залишенець»), «Маруся», «Чорне сонце» однозначно підтверджують дану тезу. У цьомупереліку виділяється роман «Чорний ворон» («Залишенець») – це масштабнеепічне полотно з історично-патріотичною проблематикою, має уже кілька перевидань, художньо відтворює визвольну боротьбу в Центральній Україні з більшовиками, які в 1921 році збройно виступили проти Української Народної Республіки, перекладений англійською, португальською,словацькою, голландською мовами.
Друкувати свої твори почав ще школярем, з 1967 року. Окремими виданнями вийшли книжки прози «Перший сніг» (1976), «Живиця» (1982), «Черешня в житі» (1983), романи «Праліс» (1986), «Ностальгія» (1989), «Ключ» (1999), «Елементал» (2001), «Кров кажана» (2003), «Залишенець» («Чорний Ворон», 2009) та ін.
Сьогодні Василя Шкляра називають батьком українського бестселера. Кожен його роман викликає неабиякий резонанс у суспільстві. Тираж «Чорного Ворона» уже сягнув за 150 тисяч. Культовий роман «Ключ» нещодавно витримав десяте видання. Постійно перевидаються романи «Елементал», «Кров кажана».
Письменник володіє вірменською мовою, свого часу активно займався художнім перекладом. Розголосу набула його інтерпретація першого варіанту повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», за що «удостоївся» брутальної критики тодішнього російського посла Віктора Черномирдіна.
Твори Василя Шкляра також перекладено багатьма мовами, зокрема англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською та ін.
У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди.