Гіпстер, дивак, геній

(До 135-річчя від дня народження Георгія (Юрія) Івановича Нарбута (1886–1920), українського художника-графіка, ілюстратора, автора перших українських державних знаків (банкнот, поштових марок), створив графічну серію Української абетки)

Георгій Іванович Нарбут

(1886–1920)

Нарбут Георгій Іванович – видатний український художник-графік, який створив державну символіку УНР: герб, печатку. Автор перших українських державних знаків – банкнот і поштових марок часів Гетьманату, творець графічної серії «Української абетки», реформатор книжкового мистецтва, прихильник та популяризатор старовини, один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв.

Георгій (Юрій) Іванович Нарбут народився 09.03 (25.02) 1886  р. на хуторі Нарбутівка (Глухівського району Сумської області) в дворянській родині нащадків давньої козацької старшини. Його батько був дрібним службовцем, хоч і належав до литовського дворянського роду. Мати була дочкою священика. Крім Георгія, в сім’ї було ще вісім дітей.

Георгій Нарбут захоплювався живописом з самого дитинства, особливо його заворожували орнаменти. Художні навички він почав формувати сам, без чиєї-небудь допомоги. Коли грошей на фарбу не вистачало, юний Нарбут вирізав візерунки і силуети з кольорового паперу, розклеюючи їх по всьому будинку.

Разом з молодшим братом він вступив в Глухівську гімназію, потім на філологічний факультет в Петербурзькому університеті. Дуже скоро Георгій Нарбут познайомився з ілюстратором і художником Іваном Білібіним, який став першим його наставником.    Білібін відразу ж зазначив потенціал Нарбута і навіть порекомендував його для школи Реріха. Його безсумнівний талант підкріплювався наполегливій практикою. Георгій Нарбут займався з ранку до пізнього вечора. Визнання і повага він отримав ще за життя. Його називали «неосяжних розмірів талантом», а Георгій Лукомський охрестив його “найкращим графіком в світі”.

Він також навчався у Мстислава Добужинського і Леона Бакста, в 1910 відвідував графічну студію в Мюнхені.    У Німеччині він працює над книжками В. Жуковського, видає серію книг під назвою “Іграшки”. Найбільш відомими роботами є ілюстрації Георгія до байок Крилова і казок Андерсена. Тут найяскравіше представлений авторський стиль Нарбута.

Нарбут став членом об’єднання “Мир мистецтв”, працював в журналі “Апполон” і “Гербовед”, служив в департаменті геральдики. У 1915 році його призвали в армію, де він влаштувався в Червоний Хрест. У 1917 році графік переїжджає до Києва.

У столиці Георгій Нарбут стає професором і співзасновником Української академії мистецтв. Викладає Лозівському, Могилевському, Хижинського, Кірнарскому. У 1919 році одна посада змінює іншу. Нарбут входить в професійний союз художників, потім в комісаріат у справах мистецтв і культури. Пізніше обіймає посаду начальника відділу мистецтв в Наркомосі, контролюючи друковані видання.

Переїхавши до Києва, він береться за оформлення різних упаковок, марок, гральних карт в національному стилі. Захопленість шрифтами і орнаментами знаходить відображення в розробці Української абетки, яку художник так і не встиг доробити. Букви алфавіту поєднали в собі вітчизняні та зарубіжні книжкові традиції, їх стиль часто називають “нарбутівської”.

Йому запропонували місце професора у новоствореній Українській академії мистецтва. Нарбут завзято працював, часом проводив ночі в друкарні (адже на вулицях тоді ще тривали перестрілки), а у вільний час приймав друзів у своїй квартирі біля Софії Київської, повної старовинних килимів, посуду, картин.

Короткі роки його життя у Києві були надзвичайно буремними як для мистця, так і для країни. Нарбута обрали ректором Академії, але одразу ж після цього владу в місті захопили більшовики, а згодом — денікінці. Академію позбавили фінансування, і ректор переніс її до квартир, куплених на пожертви. Його власна вітальня перетворилася на майстерню графіки Академії.

 

Невдовзі Нарбут підхопив тиф, потім страждав від ускладнень. 23 травня 1920 року, через два тижні після того, як армія УНР знову увійшла до Києва, 34-річний художник помер.

Чим ще займався Георгій Нарбут? Ілюстрації художника публікувалися в десятці журналів, таких як “Зоря”, “Мистецтво”, “Наше минуле”. В основі його робіт лежали українські фольклорні мотиви. В останні роки життя він оформив книгу Зайцева “Оксана, перше кохання Шевченка” і почав роботу над “Енеїдою” Котляревського, яку так і не закінчив.

У 1918 році Георгій Нарбут займається проектуванням національних символів України. Він створює Державну печатку, на якій зображує козака з мушкетом в обрамленні барочного картуша. Зверху над козаком знаходився тризуб. Зображення помістили на 1000 карбованців.

Крім того, Нарбут оформив першу банкноту УНР – 100 карбованців, де він використав елементи українського бароко, тризуб і герб Київського магістрату XVIII століття. Після введення гривні, художник виконав замальовки для купюр 10, 100 і 500 гривень.

Він також брав участь в конкурсі на краще оформлення поштових марок, по завершенні якого Георгій став автором перших в УНР марок на 30, 40, 50 кроків. На одній з них була зображена “Молода Україна” – алегорія у вигляді дівчини з вінком на голові. Вона ж була присутня на купюрі в 500 гривень.

Художник завжди пишався своїм корінням, вивчав українські старожитності та пам’ятки, вважав їх естетичним явищем світового значення. Попри тривалий час життя за межами України Григорій Нарбут не тільки творив в українському стилі, але й говорив українською літературною мовою. Захоплюючись козаччиною, Георгій Іванович досліджував історію України. Це знайшло відображення в його геральдичних, графічних творах.

Мистецтвознавці стверджують, що він «народився графіком», адже складну техніку малювання він опанував самотужки. Сама природа дала Георгію все необхідне, щоб стати графіком-віртуозом. Георгій Нарбут малював як правою, так і лівою рукою. Фотографічна пам’ять допомагала безпомилково відтворити складний орнамент, який він бачив лише раз, навіть через кілька років. У своїй творчості художник використовував мотиви українських витинанок, селянської вибійки, орнаменти квітучих решетилівських килимів, опішнянської кераміки. Георгій Нарбут уперше в Україні вирішував завдання комплексного оформлення книги. Станкові графічних композиції, численні ілюстрації та обкладинки до книг, періодичних видань, зокрема до “Антології” Миколи Зерова, до журналів “Наше минуле”, “Мистецтво”, ілюстрації до “Енеїди” Івана Котляревського, а також створює перші поштові марки Української Народної Республіки.

Вагомим доробком Георгія Нарбута є неперевершені ескізи перших українських грошей. У їхньому оформленні художник застосував орнаменти українського бароко XVII–XVIII ст., декоративні шрифти, зображення самостріла (герб Київського магістрату XVII–XVIII ст.), тризуб князя Володимира. У народі ці гроші називали “горлинками” через схожість орнаменту з орнаментом традиційної української вишивки жіночого одягу. Найціннішим уважається ескіз банкноти, на якій зображено молоду українську селянку зі снопом пшениці та чоловіка з молотом, в обрамленні вінка з квітів, плодів, овочів, пшениці. На зворотному боці – тризуб у лавровому вінку.Талант та творчий доробок художника у сфері шрифтознавства, визначив розвиток цього виду мистецтва в Україні на довгі роки. Графічна серія “Українська абетка” демонструє різноманітність мистецьких методів, які на 15 чорно-білих графічних аркушах втілили багато образів, передали закоханість митця в українську природу. Поєднання графічної простоти і вишуканості композиції, краси рукописної та друкованої книги, світових досягнень щодо створення шрифтів дає змогу визнати творіння Георгія Нарбута шедеврами, творчим заповітом наступним поколінням українських графіків. Засвідчує це сучасна геральдика і шрифти. Більшість державних документів України дотепер використовують нарбутівський шрифт. Українські грошові знаки сучасної незалежної України, яким у 2021 р. виповнюється 25 років, дотепер використовує доробок засновника української графіки, оформлювача банкнот української гривні доби УНР.

Сучасний історик Сергій Білокінь, досліджуючи творчий і життєвий шлях українського графіка, віднайшов цікаві паралелі між Георгієм Нарбутом і Тарасом Шевченком. Народились вони в один день – 9 березня. Нарбут і Шевченко були зачаровані козацькою романтикою, тривалий час мали «петербурзьку прописку», але залишилися українськими митцями. Зокрема, слід зазначити, що у 1917 р., повернувшись до Києва, Нарбут оселяється за адресою, за якою в 1859 р. мешкав Тарас Шевченко. Автор вважає цей збіг важливим для розуміння мистецької та історично-культурної спадщини України, тому що ці титани «започаткували зліт української культури». “Георгій Нарбут був українцем не тільки по крові, мові, переконанням – українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б’є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини” – Федір Ернст, мистецтвознавець.

Джерело : narbutxxi.rodovid.net › bio

Бібліографічний список літератури :

Про життя та діяльність Георгія Нарбута :

1. Авер’янова Н. Майстер графіки : Г. Нарбут / Н. Авер’янова // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 1. – С. 62–64.
2. Білокінь С. Нарбутівські сюжети : [про художника Г. І. Нарбута] / С. Білокінь // Жовтень. – 1983. – № 7 (465). – C. 91–97.
3. Білокінь С. Талант Георгія Нарбута : [про засновника укр. рад. графіки] / С. Білокінь // Вітчизна. – 1982. – № 8. – С. 203–206.
4. Бобрієвич В. Із спогадів про Нарбута / В. Бобрієвич // За синім океаном. – 1961. – Р. ІII. – Ч. 5. – С. 18–19.
5. Богомаз О. 5 січня 1918 р. – УРН випустила в обіг перші українські банкноти –карбованці / О. Богомаз // Історія в рідній школі. – 2017. – № 1. – С. 44.
6. Бойко А. Перші українські паперові гроші : [про Георгія Нарбута] / А. Бойко // Історичний календар 2000 / упоряд.: А. Денисенко, В. Туркевич. – 1999. – Вип. 6. – С. 26–28.
7. Боронь О. Лупа Грабуздов – літературна містифікація Георгія Нарбута та його друзів / О. Боронь // Українська мова та література. – 2003. – Ч.11. – Березень. – С. 3–6.
8. Гавришко М. [Григорій Нарбут] / М. Гавришко // Країна. – 2015. – № 21. – С. 47–50.
9. Георгій Нарбут як апологет сучасного українського графічного дизайну / Є. Гула, О. Колісник, О. Мазніченко, Т. Кугай // Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський зб. наук. праць молодих вчених ДДПУ імені Івана Франка / [редкол.: І. Л. Бермес, О. О. Бистрова, В. Т. Борщевич та ін. ; ред.-упоряд.: В. І. Ільницький, А. І. Душний, І. М. Зимомря ; гол. ред. М. П. Пантюк]. – Дрогобич, 2018. – Вип. 22. Т. 2. – С. 10–16. – Бібліогр. в кінці ст. (16 назв).
10. Голубець М. Юрій Нарбут / М. Голубець // Життя і школа. – 1976. – Р. XXII. –№ 3 (157). – С. 23–26.
11. Громова І. Георгій Нарбут – основоположник української графіки (“Художня культура”, 10-й клас) / І. М. Громова // Мистецтво в школі : музика, образотворче мистецтво, художня культура. – 2016. – № 1. – С. 8–14.
12. Гук О. Культура України в 1917–1921 рр. [в особах] : матер. до теми, іст. України : 10 клас / О. Гук // Історія України. – 2014. – Лютий. – № 4. – С. 20–29. – Бібліогр. в кінці ст.
13. Дашкевич Я. Книгарь – журнал епохи революцій і контреволюцій / Я. Дашкевич // Україна. Наука і культура / АН Української РСР; [ред. кол.: О. Білаш, П. Загребельний, О. Сергієнко(гол. ред.)]. – Київ, 1991. – Вип. 25. – С. 26–44 : фото.

Згадується Георгій Нарбут.

14. Дзьобан О. Юрій Нарбут і перші банкноти УНР / О. Дзьобан // Просвіта. – 2006. – Ч. 3–4. – С. 11–12.

15. Дудник І. Останні дні Георгія Нарбута / І. Дудник // Локальна історія. – 2020. – № 5. – С. 50–55.
16. Єгор Нарбут – митець-графік // Хроніка 2000 : укр. культуролог. альманах / редкол. : Ю. Буряк (голов. ред.), М. Жулинський, В. Загорій [та ін.]. – Київ, 2005. –Вип. 61–62, ч. 1 : Георгій Лукомський і українська художня спадщина. – С. 30–35.
17. Заїка В. Перша спроба мистецького пензля : до 100-річчя з дня народження Г. І. Нарбута / В. Заїка // Київ. – 1991. – № 5. – С. 162–164.
18. Кишакевич Ю. Видатний майстер національної графіки : [про Георгія Нарбута] / Ю. Кишакевич // Календар класного керівника на 1996–1997 навчальний рік / упоряд. Ю. Кишакевич, Н. Гамаль, О. Заяць. – Дрогобич, 1996. – С. 119–121. – Бібліогр. в кінці ст. (6 назв).
19. Кричевський В. [Георгій] Нарбут в Українській Академії Мистецтв / В. Кричевський // Образотворче мистецтво. – 1997. – № 1. – С. 55–59.
20. Кучерук О. Пам’ятник відновлення Української Народної Республіки (1918 р.) / О. Кучерук // Пам’ятки України. – 2013. – № 3. – С. 58–63.

Згадується Георгій Нарбут.

21. Лісовський Р. Юрій Іванович Нарбут / Р. Лісовський // Визвольний шлях. – 1966. – Р. XIX (XIII). – № 2 (215). – С. 188–192.
22. Лукомський Г. Спогади про Нарбута / Г. Лукомський // Життя і школа. – 1980. – Р. XXVI. – № 1 (184). – С. 26–28.
23. Маланюк Є. Неповторний : про графічне мистецтво Юрія Нарбута / Є. Маланюк // Образотворче мистецтво. – 2001. – № 1. – С. 54–57.
24. Нарбут Г. И. // Великие художники ХХ века / Авт.-сост. П.С.Богданов, Г.Б.Богданова. – Москва, 2001. – С. 290–295. – Текст рос. м.
25. Панченко В. “Українська Абетка” Георгія Нарбута / В. Панченко // Спадщина. – 2008. – Липень. – С. 66–70.
26. Петрицький В. Слідами документа : невідомий автограф Г. Нарбута / В. Петрицький // Прапор. – 1983. – № 7. – С. 126–127.
27. Пушкач О. “Українською стихією насичені всі його твори…” : Георгій Нарбут / О. Пушкач // Пам’ять століть. – 1998. – № 1. – С. 152–159.
28. Савченко С. Основоположник національної графіки : Георгій Нарбут / С. С. Савченко // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2011. – № 1. – С. 100–105. – Бібліогр. в кінці ст.
29. Сингаївська М. Нарбут – графік і шрифтотворець / М. Сингаївська // Українське слово. – 1999. – 11 берез. – С. 14.
30. Утевська П. Подвижник революційного відрядження : [про художника Г. Нарбута] / П. Утевська, Д. Горбачов // Вітчизна. – 1987. – № 7. – С. 198–208.
31. Федорук О. Георгій Нарбут – реформатор мистецтва графіки та мистецької освіти : про видатного українського художника Георгія Нарбута / Ф. Олександр // Образотворче мистецтво. – 2017. – № 4. – С. 10–17.
32. Фоменко В. Творчість Г. І. Нарбута та українська барокова гравюра / В. Фоменко // Українське мистецтво та архітектура кінця XIX – початку XX ст.. – Київ, 2000. – С. 27–36.
33. Харківська Н. Георгій Нарбут : [мистецька слава України] / Н. І. Харківська // Мистецтво в школі : музика, образотворче мистецтво, художня культура. – 2019. – № 1. – С. 45–47.
34. Харченко О. “Українська абетка” Г. Нарбута (1917–1919 рр.) / О. Харченко // 100 найвідоміших шедеврів України / О.Ламонова, Т.Романовська та ін.; Під заг. ред. М.Русяєвої. – Київ, 2004. – С. 481–484. – (100 найвідоміших).
35. Чигринець, Євгеній Родина Нарбутів: україно-російський культурно-історичний вимір / Є. Чигринець // Історія в школі. – 2015. – № 7-8. – С. 14-17. – Бібліогр. в кінці ст.

36. Чорна С. Художник, який повернув державі її тисячолітній герб – тризуб : Георгій Нарбут – український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків / С. Чорна // Голос України. – 2019. – 27 берез. (№ 59). – С. 6.
37. Шарпатий В. Творець модерної української графіки : [про Георгія Нарбута] / В. Шарпатий // Історія України. – 2016. – Лютий№ 3. – С. 3.
38. Шпак В. Українською стихією наповнені всі його твори : 130 років з дня народження Георгія Нарбута / В. Шпак // Урядовий кур’єр. – 2016. – 5 берез. (№ 44). – С. 9.
39. Щегельська Ю. Довгий шлях гривни / Ю. Щегельська // Історичний календар 98. – Київ, 1997. – Вип. 4. – С. 262–263.
40. Юрій Нарбут (25.02 (9.03).1886 – 23.05.1920) : [укр. графік] // Крилаті. – 1974. – Рік XIІ. – Ч. 6. – С. 12–13.

Виконала : Кивацька Р. Д.