17 лютого 2021 р. запрошуємо на онлайн-лекцію

Онлайн-лекція Ігоря Набитовича “Дарія Віконська (Кароліна Іванна Федорович-Малицька): забута постать галицького Модернізму. Життя українсько-австрійської письменниці й мистецтвознавиці”

“Дарія Віконська (Кароліна Іванна Федорович-Малицька): забута постать галицького Модернізму. Життя українсько-австрійської письменниці й мистецтвознавиці”

 

Доповідач – Ігор Набитович – професор, доктор філологічних наук, професор Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Автор книжок “Леонід Мосендз – лицар Святого Ґрааля” (2001), “Універсум sacrum’y в художній прозі (від Модернізму до Постмодернізму)” (2008), “Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська” (Серія “Постаті культури”, 2018). Сфери дослідження: історія української літератури та культури, sacrum та profanum, біографістика видатних постатей української культури.

Дарія Віконська походила із князівського роду Федоровичів й була донькою українського аристократа й дідича, посла до австрійського парламенту та австрійської актриси. Її дідові Іван Франко присвятив своє перше біографічне дослідження: “Іван Федорович і його часи”. Її батько Володислав Федорович був одним із перших голів Товариства “Просвіта”, меценатом Івана Франка, Корнила Устияновича, Івана Труша, української культури в Галичині. Їй та історії її княжого роду Федоровичів Євген Маланюк присвятив поему “Побачення”.

В основі лекції – дослідження, яке з’явилося 2018 року у київському видавництві “Дух і Літера” у серії біографій мистців “Постаті культури” під назвою “Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська”

Час проведення: 16.00 – 17.30

Лекція відбуватиметься онлайн на платформі Google Meet

Зареєструватися можна тутhttps://forms.gle/y1EX7AneUmTHmMvb8

Портрет Дарії Віконської (Олекса Новаківський, 1932 рік. Приватна колекція).
Джерело: http://photo-lviv.in.ua/druzi-myttsya-ta-jih-trahichna-dolya/

Іванна Кароліна Федорович (у заміжжі – Малицька) увійшла в українську культуру як Дарія Віконська. Вона народилася у Мюнхені, навчалася у Англії, постійно навідуючись до матері у Відень та до батька у його маєток у Вікно у Галичині.

Дарія Віконська з чоловіком Миколою Малицьким (Світлина початку 1920-х років).

Вийшовши заміж усупереч волі батька, вона осіла у Шляхтинцях біля Тернополя. Її чоловіка – українського інтеліґента й громадського діяча Миколу Малицького, посла до польського Сейму, заарештували у 1939-му після окупації Галичини й замордували комунонацисти у російському концтаборі.

Дарія Віконська трагічно закінчила життя у Відні у кінці 1945-го.

Постать Дарії Віконської – одна із найзагадковіших в українському Модернізмі. Вона була яскравою кометою, яка увійшла у простір української культури з інших культурних і мистецьких орбіт і світів, привнісши у неї й літературні та мистецькі традиції свого батька і діда.

Начерк Олекси Новаківського до портрету Кароліни Іванни Федорович-Малицької (Початок 1920-х років. Приватна колекція). Ілюстрація з альбому: Любов Волошин, Образ жінки у творчості Олекси Новаківського, Львів-Харків: Видавець Олександр Савчук 2018, с. 301.

Святослав Гординський означив її особливе місце в мистецтвознавстві Галичини: “Це було цікаве явище західноукраїнського мистецтва, що мистці самі бралися творити теорію того нового мистецтва – в нас було кілька визначних істориків мистецтва, але теорія творчости і її шляхів не були їх спеціяльними темами. Винятком був один не історик [мистецтва] – Дарія Віконська”.
Її художні твори – “Райська яблінка”, подорожні нотатки, які Василь Ґабор назвав “чаром Венеції”, одна з перших у европейській культурі літературознавчих студій роману “Уліссес” Джеймса Джойса (під назвою “Тайна його мистецького обличчя”), есеїстична збірка “За державну бронзу” – є свідченням самобутности й непересічности її мистецької творчости.