Так, кажуть – національність форма і без неї можна прожити… її можна відкинути… Так, вирвіть же, вирвіть спочатку моє серце, яким я люблю, а тоді розглагольствуйте зі мною проти національності.
А. Кримський
Агатангел Кримський – учений-поліглот, сходознавець, письменник, історик української мови та літератури
15 січня виповнюється 150 років від дня народження Агатангела Кримського, українського історика, славіста і сходознавця, письменника та перекладача, одного з фундаторів першої української Академії наук.
До ювілею письменника в читальній залі №1 відкрита виставка, присвячена життю й праці видатного українця.
Агатангел Кримський відомий як один із найвизначніших світових дослідників сходу. Він став автором численних наукових праць з історії культури арабських країн, ґрунтовно вивчав історію ісламу, письменство, літературу та театри Сходу.
володіючи майже шістдесятьма мовами, а також знаючи всі діалектні особливості української мови, А. Кримський зробив значний внесок в українське й російське сходознавство та україністику.
Один із фундаторів Української Академії Наук, 1918 – 1928 – неодмінний секретар Академії, до 1929 очолював Історико-філологічний відділ, засновник і очільник всіх сходознавчих комісій Академії Наук; 1921 – 1929 – директор Інституту української наукової мови.
А.Ю. Кримський – автор понад 1000 публікацій: монографій, підручників, статей. Вагоме місце в доробку вченого посідають праці з арабістики, семітології, тюркології, іраністики. Багато уваги приділяв Агатангел Юхимович проблемам розвитку української літературної мови, 
фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Учений був також науковим редактором багатьох словників та збірників. У 1920 – початок 1930-х низка наукових праць А. Кримського вийшли у Києві українською мовою: «Історія Персії та її письменства» (1923), «Історія Туреччини» (1924); «Хафіз та його пісні (бл. 1300–89) в його рідній Персії ХVІ ст. та в новій Європі» (1924); «Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь» (1925); «Історія Туреччини та її письменства», т. 2 (1927).
фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології. Учений був також науковим редактором багатьох словників та збірників. У 1920 – початок 1930-х низка наукових праць А. Кримського вийшли у Києві українською мовою: «Історія Персії та її письменства» (1923), «Історія Туреччини» (1924); «Хафіз та його пісні (бл. 1300–89) в його рідній Персії ХVІ ст. та в новій Європі» (1924); «Перський театр, звідки він узявсь і як розвивавсь» (1925); «Історія Туреччини та її письменства», т. 2 (1927).З перекладів А. Кримського починається школа художнього перекладу східної поезії в Україні й загалом у Європі. Крім того, Кримський залишив велику художню спадщину (поезії, оповідання, повісті), у якій відчувається увага до відтворення психології персонажів.
академіка А. Кримського не вичерпується лише його науковими працями. У вітчизняній і світовій культурі він добре відомий як письменник і перекладач, автор роману «Андрій Лаговський», численних поетичних і прозаїчних творів, що увійшли до збірок «Пальмове гілля», «Бейрутські оповідання», «Повістки й ескізи з українського життя». Високою літературною майстерністю відзначаються зроблені ним переклади творів видатних арабських поетів – Омара Хайяма, Сааді, Хафіза, Міхрі-хатун, Фірдоусі та інших, а також західноєвропейських поетів.
У 2007 – 2010 рр. Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського здійснено перевидання сходознавчих праць А. Ю. Кримського «Вибрані сходознавчі праці в п’яти томах»: Т. I. «Арабістика» (2007); Т. II. «Тюркологія» (2007); Т. ІІІ. «Тюркологія» (2010); Т. IV. «Іраністика» (2008); Т. V. «Іраністика» (2010).
У 1930 зазнав політичних переслідувань. З 1939 знову був допущений до наукової і викладацької роботи в Інституті мовознавства АН УРСР. В липні 1941 заарештований, помер в ув’язненні в Кустанаї. Реабілітований 1957 р.