До 455-річчя від дня народження Вільяма Шекспіра (1564 – 1616) читальний зал № 1 презентує виставку-огляд «Шекспір і Україна».
Вільям Шекспір – найвідоміший англійський автор епохи Відродження, ім’я якого відомо далеко за межами Англії. Купити книги Вільяма Шекспіра можна в будь-якому куточку планети. Їх видають багатомільйонними тиражами, на них посилаються, їх цитують. За мотивами книг знято безліч фільмів. Творчість Вільяма Шекспіра ніколи не вийде з моди, тому що підняті в ньому теми любові і ревнощів, дружби і зради, благородства і підлості, влади і смиренності актуальні завжди. Люди змінюються, але їх сутність залишається незмінною, а значить, драматургу все ще є що сказати читачеві.
Знайомство з Шекспіром в Україні відбулося на початку XIX ст. То була ера романтизму, що по своєму відкривала Шекспіра по всій Європі і спиралася на нього у своїх пошуках.
Найбільший поет України Т. Шевченко захоплювався найбільшим англійським генієм. Він усюди возив із собою його твори. Читання «божественного Шекспіра» полегшувало поетові тяжкі дні заслання. Величезне враження на Шевченка справили вистави «Отелло» й «Король Лір», за участю славнозвісного американського темношкірого актора Айри Олдріджа.
Першу спробу перекладу Шекспіра здійснив на початку 60-х років XIX ст. Павлик Свєнцицький. З кінця 60-х років ним захопився П. Куліш, який переклав 13 п’єс. Згодом ідея інтерпретувати Шекспіра виникла у М. Старицького. Проте він здійснив тільки переклад «Гамлета», який свого часу страшенно цькували.
П. Мирний переклав «Короля Ліра», М. Кропивницький – «Отелло» і працював над «Венеціанським купцем», а Осип Юрій Федькович – над «Гамлетом».
Особлива сторінка української шекспіріани пов’язана з І. Франком. Переклав він небагато, «Венеціанського купця» і кілька сонетів, – але саме він
заклав основи українського шекспірознавства. І. Франко написав 11 праць про Шекспіра, де показав його гуманістом і реалістом. Чи мало зробив Франко й у справі видання Шекспірових п’єс.
Відтоді захоплення Шекспіром, його популяризація і поглиблене вивчення йдуть паралельно. Його твори доносять читачеві найкращі перекладачі й поети – М. Лукаш, М. Рильський, М. Бажан, Б. Тен, В. Мисик, Д. Паламарчук, Д. Павличко та чимало
інших митців, що оригінально сприймали і відчували Шекспіра. Усередині 80-х років минулого століття вийшло повне зібрання творів Шекспіра у шести томах.
До золотого фонду українського театру ввійшло кілька постановок шекспірівських творів – «Отелло», в театрі ім. Заньковецької, «Сон літньої ночі»
в Київському театрі ім. Франка, «Макбет» у Донецькому театрі ім. Артема. Великою мрією Леся Курбаса була постановка «Короля Лір», – на жаль,
радянський тоталітарний режим знищив геніального режисера, втілити цей задум Курбас не встиг. Але до найкращих вітчизняних інтерпретація Шекспірових творів належить його постановка «Макбета».
Не проминає зацікавлення Шекспіром і на початку третього тисячоліття. Лише протягом кількох останніх років з’явилося ошатне видання його сонетів у перекладі Д. Павличка; по-новому, з використанням сучасної лексики, Юрій Андрухович переклав «Гамлета», постановку якого здійснив Київський молодий театр; ще одне напрочуд прочитання все того ж «Гамлета» запропонував режисер – авангардист Андрій Жолдак у Харківському театрі «Березіль».