Меню

«

»

Зйомки «Дрогобицької Голгофи» у стінах бібліотеки університету

Навколо нас твориться сучасна історія… І ми є її частиною. Але завжди цікаво стати свідками відтворення історичних подій.
Мабуть не випадково бібліотека Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка була вибрана під фільмування одного із епізодів кінострічки «Дрогобицька Голгофа», що твориться в нашому місті за однойменною п’єсою Тараса Метика. Адже у перші місяці німецької окупації з 1 липня 1941 р. у цьому приміщенні легально діяв обласний провід ОУН, який перебрав на себе функцію влади. І, як твердять очевидці, керівники проводу допомагали рідним віднайти замордованих у катівні НКВД, організувати в місті похорони, сприяли запізнати світові правду про страшний період окупації Галичини московсько-більшовицькими зайдами. А втім, про це і розповідатиметься в кінострічці-реквіємі, в основі якої лежать документальні факти про страшну масакру, що чинили з перших днів «золотого вересня» 1939 р. до 29 червня 1941 р. «червонозоряні брати зі сходу». За найменшою підозрою «в антирадянщині, шпигунстві, диверсіях» енкаведисти арештовували гімназистів, студентів, священників, монахів, вчителів, професорів, лікарів, робітників, селян, відправляли їх у Сибір або розстрілювали. Ті, хто потрапляли в тюрму на Стрийській або «Бригідки» на вулиці Трускавецькій, уже не повертались.
Епізод, який фільмувався в бібліотеці, змальовує картину брутального арешту інтелігентної жінки, роль якої зіграла заслужена артистка України Алла Шкондіна.
Назагал у «Дрогобицькій Голгофі» (головний режисер – Олександр Король) задіяно увесь колектив Львівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Ю. Дрогобича (директор – художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко). Зокрема, головну роль отця Якима грає Іван Гарасимчук, майора НКВД – Влад Сорокін, катів-чекістів – заслужений артист України Сергій Дудка, Олександр Латишев.
Червоною ниткою через увесь фільм проходить мученицька доля отців, ієромонахів чину Василія Великого – Якима, Северіяна та Віталія, які, не відступивши від віри, віддали своє життя за любов до Бога і України. Священника Якима катували, а згодом зварили в казані і дали їсти в’язням. Отця Северіяна також мордували, вирізали на грудях хрест, закопали живим у землю і їздили по ньому машиною. Ієромонах Віталій довго терпів тортури, які над ним чинили енкаведисти. Після нічних допитів його до камери приносили на червоному від крові простирадлі. Від страшних катувань відійшов у Вічність. У 2001 році, перебуваючи на Україні, Святий Отець Іван-Павло ІІ назвав Якима Сеньківського, Северіяна Бараника, Віталія Байрака блаженними священномучениками.