Меню

«

»

Вічна пам’ять!

Людмила Володимирівна Краснова13 лютого 2019 року на 95-му році життя відійшла у вічність доктор філологічних наук, професор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, академік Академії наук вищої освіти України, Лауреат премії ім. П. Волинського, Лауреат нагороди Я. Мудрого за значний здобуток у галузі науки і техніки, депутат дрогобицької міської ради двох скликань

Людмила Володимирівна Краснова.

Людмила Володимирівна Краснова народилася 29 вересня 1924 року в Києві. Після закінчення середньої школи у 1945 р. вступила на філологічний факультет Львівського університету, після закінчення якого (1950 р.) поїхала за призначенням працювати вчителем мови й літератури в с. Збоїще Куликівського району. Пізніше вчителювала у м. Борщеві Тернопільської області, у м. Берегові Закарпатської області.

Згодом вступила до аспірантури при Львівському університеті, 1958 року захистила кандидатську дисертацію (науковий керівник – професор М.Н. Пархоменко). З 1961 р. і до 2015 р. працювала в Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І. Франка професором кафедри світової літератури та славістики.

У 1991 р. захистила докторську дисертацію з проблем поетики Олександра Блока, у 1993 р. стала академіком АН Вищої школи, а 2004 р. одержала вищу наукову відзнаку – орден Ярослава Мудрого – за академічні досягнення та здобутки. Була нагороджена медаллю АН Вищої освіти «За успіхи в науково-педагогічній діяльності».

Людмила Володимирівна була членом Спілки Нащадків шляхетних родів України, учасником Другої світової війни. Працювала деканом філологічного факультету, завідувачем кафедри, редактором студентської багатотиражки.

У науковому доробку професора Людмили Краснової – монографії, навчальні посібники, словники. З-під її пера вийшло понад 200 статей із різних проблем літературознавства й теорії літератури про творчість С. Васильченка, П. Куліша, Т. Шевченка, Є. Маланюка, І. Буніна, Ф. Достоєвського, статті про переклади В. Сосюри, П. Тичини, М. Рильського, Д. Загули, В. Бобинського тощо. Працювала вона над проблемами інтертекстуальності, інтерпретації тексту, компаративістики, перекладу, виступала з доповідями на вітчизняних і міжнародних наукових конференціях, семінарах.

Л.В. Краснова брала участь у створенні підручників для середньої школи. Підтримувала постійні наукові контакти з філологами та мистецтвознавцями Києва, Львова, Луцька та інших міст України, неодноразово опонувала під час захисту кандидатських та докторських дисертацій із різних проблем літературознавства, була членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. У науковому світі знали професора Людмилу Краснову як блискучого філолога, талановитого теоретика, неперевершеного інтерпретатора творчості Олександра Блока і Ліни Костенко.

Усе життя професора Людмили Краснової було пов’язане з філологічним факультетом університету, якому вона віддала понад півстоліття невтомної і плідної праці. Особистою поставою, подвижницькою діяльністю вона була гідним взірцем для молодих викладачів, аспірантів, студентської молоді. Людмила Володимирівна запалювала своєю цікавістю, допитливістю, жагою пізнання. Була прекрасною співрозмовницею, відкритою до світу…

Адміністрація, трудовий колектив та студенти університету глибоко сумують з приводу непоправної втрати своєї колеги та наставника.

Висловлюємо щирі співчуття родині покійної, поділяємо її горе. Розуміємо гіркоту втрати усіх, хто знав, любив і поважав Людмилу Володимирівну.

Нехай милосердний Господь упокоїть її душу у Своїх Небесних Оселях, там, де спочивають праведні.