20 вересня у Дрогобицькій Міській бібліотеці імені В’ячеслава Чорновола за ініціативи міської організації Народного Руху України в рамках святкування дня міста Дрогобича (930-річчя) відбулася зустріч читачів з лавреатом Франкової премії Леонідом Тимошенком. Сфера його наукових інтересів п. Леоніда є досить розмаїтою. Це, насамперед, історія церкви та релігійної культури Центрально-Східної Європи (XV – XVIII ст.), литуаністика (білорусистика), волинознавство, історія Дрогобиччини, історичне краєзнавство Київського Полісся, спеціальні історичні дисципліни. Цьогоріч Леонід Тимошенко став Лавреатом Міжнародної премії Івана Франка за монографію «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)». Саме цю книгу Леонід Тимошенко успішно презентував на Львівському форумі видавців 2021.
Леонід Тимошенко працює над історією Дрогобича вагомий проміжок часу. Саме в цей день професор блискуче виголосив доповідь на тему: «Відомі і невідомі дрогобичани ХV – XIX ст: від Юрія Дрогобича до Івана Франка».
Леоніду Тимошенкові вдалося заповнити історичний проміжок, які розмежував три століття: від Котермака да Франка, цікавими ще невідомими постатями дрогобичан. Він стверджував, що роботи в цьому напрямку є ще для багатьох краєзнавців. Було б лише бажання. Присутні студенти філологічного та історичного факультетів, механічного коледжу, члени НРУ та читачі бібліотеки задавали різнопланові питання та вступали в історичні дискусії. Усіх, зрештою, цікавила правдива дата заснування Дрогобича.
У заключній частині заходу студентки філологічного факультету (гр. ПА-23) Катерина Кутова та Віталія Качмарик продекламували свої та вірші інших поетів про Дрогобич.
Кутова Катерина (ПА – 23)
Про першу зустріч з Дрогобичем
Дрогобич любий. Перша рандка.
Я вийшла сонна на перон.
Іще не знала подолянка,
Чи то життя булО, чи сон.
Дахи старенькі муркотіли.
Бруківка лащилась до ніг.
Дерева листям шепотіли:
“Це місто – спокій, оберіг”.
Дрогобич – місто, як причастя,
Світанок. Площа. Ані звуку.
Подав люб’язно теплу руку,
Торкнувся ніжно до зап’ястя.
Він запросив мене на каву,
Додав до неї трохи солі,
Додав до неї трохи долі,
“Джаконди” усмішку ласкаву.
Велична ратуша-душа.
Дрогобич дихає віками,
Сліди у серці залиша…
Сріблясто вишиті зірками.
Катерина Кутова
Серед поезій був переклад Михайла Шалати. Саме два роки тому відомий професор був запрошений в Польщу на конференцію, присвячену творчості дрогобичанина Казимира Вєжинського. За станом здоров’я сам не зміг бути присутнім на конференції, але дрогобицьким делегатам встиг підготувати переклад поезії «Місяць» польського поета з літературного угрупування «Скамандер» про місто Дрогобич.
Місяць
Хто – за ким тужу?
Ясен місяць.
Що в ньому рідне?
Дрогобич-місто.
Навіть, як хмари –
Там заграва.
Звідки заграва?
З Борислава.
Де в думах-мріях
Я витаю?
Над Стрий-рікою,
В Самбір-гаю.
Але навіщо
Ця розмова?
Чи принесе щось?
Лист зі Львова.
А що за повів
Цей крилатий?
Любов це, юність;
І Карпати.
Сторони рідні –
Щемна нута.
Хто мене жде там?
Хтось забутий.
Навіщо кличе
Так невчасно:
«Вернись, де в снах ти
Бродиш часто?»
А що за снами?
Ах, на їх місці –
Земля, де князем
Ясен місяць
(переклад Михайла Шалати, вересень 2019 р.)
На лекції слово мав також голова організації НРУ Роман Курчик, який привітав усіх в бібліотеці з Днем міста, подякував професорові за цікаву доповідь, а присутнім – за участь у просвітницькому заході.
Ганна Іваночко, доцент кафедри світової літератури та славістики
