Кафедра народних музичних інструментів та вокалу

Кафедра народних музичних інструментів та вокалу

Завідувач кафедри – Душний Андрій Іванович, кандидат педагогічних наук, доцент.

Поштова адреса – 82 100 Львівська обл., м. Дрогобич, вул. І. Франка, 11,

Рік заснування кафедри – 2001.

Попередні завідувачі кафедри: народний артист України, професор Базиликут Богдан Омельянович, Заслужений працівник освіти України, професор Сятецький  Корнель Кіндратович.

Професорсько-викладацький склад кафедри – 5,85 ставок, 16 викладачів (з них – 1 професор, 11 доцентів, 9 кандидатів наук, 3 старших викладачів).

Напрям наукових досліджень:

• Творчість для народних інструментів композиторів України та зарубіжжя.
• Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ – ХХІ століть.
• Музичне мистецтво ХХІ століття – історія, теорія, практика.

Пріоритетний напрям відповідно до Закону України «Фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України у світі та сталого розвитку суспільства і держави».

Пріоритетний напрям відповідно до наказу ректора «Музична україністика в контексті сучасної європейської культури та освіти».

Тематика НДР кафедри: Термін виконання теми 2021 – 2025.

«Вокально-інструментальне мистецтво в контексті Української академічної школи».

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Душний Андрій Іванович.

Кафедра забезпечує викладання таких предметів:

• основний музичний інструмент (баян, акордеон, гітара, бандура, цимбали, скрипка, духові інструменти, ударні інструменти);
• додатковий музичний інструмент;
• постановка голосу;
• методика навчання вокалу й естрадного вокалу, гри на (баяні/акордеоні, бандурі, скрипці, гітарі, цимбалах, на духових інструментах, на ударних інструментах);
• методологія наукових досліджень.

Особистий склад кафедри

Історія кафедри. Музично-педагогічний факультет, а тепер вже інститут музичного мистецтва ДДПУ ім. Івана Франка засновано 1962 року. Спочатку діяло лише вечірнє відділення, з 1964 р. – денне та заочне відділення, екстернат відкрито 1998 року, магістратура – 2001 р.

Сучасні дослідники доводять, що ідею та основу музично-педагогічного факультету було закладено завдяки функціонуванню учительського курсу (1880) ще при консерваторії Галицького музичного товариства, згодом учительського курсу при Львівському Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка (1903). Власне музпедфакультет почав функціонувати при Львівській державній консерваторії ім. М.Лисенка (1939 – 1962), потім його було передано Дрогобицькому державному педінституту, де уже існували умови для підготовки вчителів музики, оскільки з 1955 р. на базі філологічного факультету проводилася підготовка фахівців за двопрофільною спеціальністю “Українська (російська) мова, література і співи”.

До 1989 р. підготовка фахівців на денному та заочному відділах здійснювалася за однопрофільною спеціальністю “Музика”. З 1989 р. розпочато підготовку з двопрофільних спеціальностей – “Музика та методика виховної роботи”, з 1990 р. – “Музика та українознавство”, з 2002 р. – “Музика. Спеціалізація: художня культура”, з 2007 р. – „Музичне мистецтво”. В даний час випуск фахівців здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ОКР): «Бакалавр», «Магістр».

На початку створення факультету існувала лише одна кафедра «Музики і співів», яку 1966 р. поділено на дві («Теорії, історії музики та гри на музичних інструментах» та «Методики музичного виховання, співів та хорового диригування»), а з 2001 р. – на три кафедри: «Методики музичного виховання та диригування» (завідувач – заслужений працівник культури України, доцент П.Гушоватий); «Музично-теоретичних дисциплін та фортепіано», яка 2002 року перейменована на кафедру «Музикознавства та фортепіано» (завідувачі – кандидат мистецтвознавства, доцент Ю.Медведик (2001 – 2006), кандидат педагогічних наук, доцент Л.Філоненко (з 2006); «Народних музичних інструментів та вокалу» (завідувач – заслужений працівник освіти України, професор К.Сятецький).

У складі сучасної кафедри народних музичних інструментів та вокалу методичні об’єднання викладачів народних інструментів (баян/акордеон, бандура), скрипки, духових інструментів, вокалу (точніше – постановки голосу). Тобто, один напрямок кафедри – інструментальна підготовка (усі інструменти за винятком фортепіано), інший – вокальне виховання майбутніх учителів музики ЗОШ. Завідувач кафедри, професор К.Сятецький, вихованець ДДПІ ім. І.Франка та ЛДК ім. М.Лисенка, поєднує високий професіоналізм співака з величезним досвідом академічної, творчої та адміністративної роботи, що і дає можливість успішно керувати великим і різноплановим колективом.

Викладачі-інструменталісти. Сьогодні на кафедрі з 15 викладачів-інструменталістів – 5 баяністів, 4 акордеоністи, 2 бандуристи, 2 скрипалі, 1 духовик, 1 гітарист в т.ч.: 5 кандидатів педагогічних наук (доц. Є.Марченко, І.Фрайт,  А.Душний, В.Салій, С. Кишакевич, Ю. Чумак ), 2 кандидати мистецтвознавства (доц. Бобечко О.Ю., Чумак Ю.В.) 1 доцент (Ю.Чорний) 4 старших викладачів (С.Пінчак, М.Тиновський, В.Шафета), 2 викладачі (Л.Чавва, В. Паламарчук).

Методичне об’єднання викладачів народних інструментів сформувалося у перші роки існування музично-педагогічного факультету у складі вищеназваних кафедр. Його очолював професор Ернест Мантулєв (1965 – 2004), згодом – кандидат педагогічних наук, доцент Іван Фрайт (з 2004).

На початку навчання велося лише на баяні, домрі, скрипці (а також фортепіано, яке на даний час відноситься до іншої кафедри) як основних музичних інструментах, та балалайці, сопілці, цимбалах – як додаткових. Згодом з’явились акордеон, бандура, духові інструменти.

Про перших викладачів-інструменталістів відомості уривчасті й неповні, часто вони суміщали декілька інструментів. Це баяністи: М.Бакаєв (1960 – 1964, 1966 – 1969), випускник Харківської консерваторії (також керував оркестром народних інструментів та квінтетом баяністів); випускники Львівської консерваторії Є.Кухаркін (1963 – 1965), В.Базилько (1963 – 1968); домристи: випускник Львівської консерваторії Галицького музичного товариства скрипаль Є.Назарко (1957 – 1964); випускник вчительського інституту у м.Познань (Польща) І.Івашкевич (1957 – 1970, 1971 – 1986); випускник ДДПІ А.Олексюк (1960 – 1967, 1975 – 1997).

Крім випускників ЛДК Е.Мантулєва (керував також загальнофакультетським оркестром народних інструментів) та М.Сеньо (обидва з 1965), у класі баяна/акордеона викладали кращі студенти старших курсів, які зарекомендували себе як добрі виконавці й педагоги і були залишені на факультеті. Це – С.Торічна (з 1962), В.Собко (з 1964), О.Ліщинський (з 1964; керував також курсовими оркестрами народних інструментів). Вони утворили спочатку тріо (1965 – 1967, здійснили запис на Львівському ТБ), далі квінтет баяністів (під керуванням Е.Мантулєва), який згодом виріс у ансамбль «Гармоніка». Тенденція залишати кращих випускників на факультеті спостерігалась і в наступні роки – поповнюють клас баяна/акордеона С.Процик (з 1971), Б.Пиц (з 1972; викладав також музично-теоретичні дисципліни), Є.Марченко (з 1976). Незважаючи на труднощі, які виникали перед викладачами провінційних ВНЗ, С.Торічна, С.Процик та Є.Марченко зуміли захистити кандидатські дисертації, що в тодішніх умовах значно зміцнило не тільки кафедру, а й факультет. На погодинних умовах працює баяніст-віртуоз, викладач Дрогобицького ДМУ, випускник Уральської консерваторії В.Чумак (1972 – 1978), згодом і його син – Юрій (з 2008). Закінчивши клас баяна М.Оберюхтіна у ЛДК (1987), починає викладати баян Ю.Медведик. Однак пісня захисту кандидатської та докторської дисертацій він повністю пов’язує свої наукові інтереси з музикознавством й переходить на відповідну кафедру. Вже в умовах незалежної України поповнюють клас баяна/акордеона молоді науковці І. Фрайт (з 1994) та А.Душний (з 2002), акордеоністи В.Салій (з 2004), В. Шафета (з 2005) та А. Боженський (з 2011).

Клас бандури заснував на музично-педагогічному факультеті випускник ЛДК, викладач Дрогобицького ДМУ О.Верещинський (1968 – 1974), продовжила його зміцнювати і розвивати – О. Пришляк (1974 – 1981, також випускниця ЛДК, викладач Дрогобицького ДМУ), яка організувала ще й ансамблі малих форм. 1981 року клас бандури очолила одна з кращих її випускниць – С. Пінчак (С. Качмар), яка згодом заснувала ансамбль бандуристок. Зацікавленість бандурою у 90-х роках різко зросла, вона було допущена міністерством як один з основних інструментів для навчання на музично-педагогічних факультетах України (поряд з фортепіано, скрипкою, баяном/акордеоном) і клас бандури поповнився викладачами О. Бобечко та Г. Фучилою (2002). Крім того, як другий основний інструмент (при умові володіння першим основним акомпануючим інструментом) почали вводитися духові інструменти і в т.ч. сопілка – викладачі Р. Катинський (1975 – 2005) та М. Тиновський (з 2005).

Багато років творчої праці віддали музично-педагогічному факультету скрипалі: музикознавець європейського масштабу, кандидат мистецтвознавства, доцент Я.Сорокер, випускник аспірантури Московської консерваторії, який протягом 1966 – 1975 років очолював кафедру теорії, історії музики та гри на музичних інструментах (викладав ще й курс історії зарубіжної музики) та відомий в Україні фольклорист, доцент О.Яцків, випускник ДДПІ ім. І.Франка, який керував названою кафедрою у 1976 – 1987 роках (читав також історію української музики, народну музичну творчість, керував фольклорною практикою). Сьогодні в класі скрипки працюють випускник ЛДК ім. М.Лисенка доцент Ю.Чорний (голова методичного об’єднання) та одна з його найталановитіших учениць, концертуюча скрипалька О. Тимків. Деякий час викладали скрипку С. Чуєнко, Н. Яцинич та Л. Гудим’як.

Відомо, виконавські конкурси є вагомим стимулом для вдосконалення музиканта. Тому на базі кафедри багато років проводився регіональний конкурс студентів виконавців на народних інструментах «Прикарпатські музики» (1966 – 2006, засновник та організатор Е. Мантулєв). А, наприкінці 2004 – на початку 2005 років, засновано мистецький проект «Львівська школа баянно-акордеонний мистецтва» (автори к.п.н., доц. А. Душний, доц. Б. Пиц), в рамках якого у наступні роки було організовано і проведено 10 конкурсів, до яких залучалося щораз ширше коло виконавців, педагогів, дослідників музичного мистецтва з України та зарубіжжя.

Мета проекту – вивчення академічного народно-інструментального мистецтва України в його регіональних аспектах: Львівська баянно-акордеонна  школа (педагогіка, виконавство, творчість) – історія, впливи та взаємозв’язки, життя і творчість її видатних представників, роль і місце баянно-акордеонного мистецтва регіону в українському та світовому музичному мистецтві. Крім того, проект спрямований на підвищення престижу баянно-акордеонного мистецтва у регіоні, відкриття для викладачів, учнів та студентів «народників» навчальних закладів нових перспектив.

Викладачі-вокалісти. Професійна вокальна діяльність на Дрогобиччині пов’язана з декількома осередками: музично-педагогічним факультетом, музичним училищем, театром, заслуженим Прикарпатським ансамблем пісні і танцю «Верховина». Однак у Дрогобицькому театрі ім. Ю.Дрогобича (хоч і музично-драматичному) працюють не професійні вокалісти (за винятком А.Нечай), а актори з добрими голосами, професійні співаки тут працюють принагідно і це викладачі навчальних музичних закладів. У Дрогобицькому ДМУ ім. В.Барвінського вокальний відділ (спеціалізація «Академічний спів» при відділі хорового диригування відкрита 2002 року і лише 2005 вокалісти відділились у окремий відділ «Спів») ще не встиг «обрости» традиціями, а ансамбль «Верховина» культивує манеру співу, яку умовно назвемо народно-академічною. Тому  головним центром академічної вокальної культури краю вважаємо музично-педагогічний факультет ДДПУ ім. І.Франка. Адже саме тут працював відомий український співак, соліст Харківської та Київської опер (1932 – 1947), Дрогобицької ОФ (1947 – 1959) М.Копнін, концертно-виконавська та творчо-педагогічна діяльність (1947 – 1984) якого заклала підвалини академічної вокально-педагогічної школи Дрогобиччини.

Методичне об’єднання викладачів вокалістів оформилося ще на початку відкриття другої спеціальності «Співи» при філологічному факультеті (1955) і функціонувало в рамках першої кафедри «Музики і співів», згодом – «Ме­тодики музичного виховання, співів та хорового диригування», а від 2001 року –– «Народних музичних інструментів та вокалу». 12 викладачів- вокалістів: 1 професор (Сятецький К.К. ),  7 доцентів (І. Кліш І.Й., Є. Шуневич, О. Бобечко, Б. Щурик П.Турянський, Б. Пиц , С. Кишакевич), 2 старші викладачі (Л. Радевич-Винницька , А. Боженський), 2 викладачі  (М. Фрайт, М. Сипа ). Не усі імена пер­ших членів методичного об’єднання викладачів вокалістів збереглись. Серед відомих: Л.Дніпровський – соліст Київської та Білоруської опер, Полтавської та Дрогобицької ОФ, один з перших завідувачів кафедрою (1958 – 1959), С.Зубицька (1958 – 1962), Т.Снегоренко (1959 – 1966) – директор Дрогобицької ОФ, М.Копнін (1959 – 1963), Є.Їжак (1960 – 1967), Е.Стахів (1960 – 1970). Це група співаків, які несли яскраву вокальну культуру і в педінститут і в регіон.

Ще студентами починають працювати на кафедрі Б.Базиликут (1960 – 1971 та з 1985), П.Погорецький, (1965 – 1996), згодом, кращі випускники – Л.Краєвська (1968 – 1971), К.Сятецький (з 1969), М.Шуневич (1972 – 1973), М.Багрій, М.Лев, М.Фрайт, Л.Радевич-Винницька (нині голова методичного об’єднання викладачів вокалу), Є.Шуневич, С.Кишакевич, М.Сипа. Поповнюють ряди членів вокального об’єднання музпедфакультету і випускники ЛДК П.Турянський, Б.Щурик, О.Цигилик, Харківського ІК – І.Кліш, М.Чорногуз та ін. З вищеназваних: Б.Базиликут, К.Сятецький, Б.Щурик, О.Цигилик (його учениця Є.Шуневич та її учениця С.Кишакевич), М.Багрій, М.Лев, М.Фрайт – вихованці школи М.Копніна, вокально-виконавська та вокально-педагогічна діяльність яких створила значний вплив на формування академічних вокальних традицій Дрогобиччини.

Ще інші вихованці М.Копніна працюють за межами Дрогобиччини  – це Ігор Кушплер (соліст Львівської опери, народний артист України, завідувач кафедри сольного співу, професор ЛНМА ім. М.Лисенка), який часто тут буває з гостевими виступами, Ігор Возний (соліст Сакт-Петербурзького радіо та телебачення, а також хорової капели ім. М.Глінки) та ін. Цікаво, що серед вихованців М.Копніна є і визначні хормейстери – О.Цигилик (та його учень І.Циклінський), С.Дацюк, М.Гірняк, Б.Курек (Польща), які, виховуючи своїх співаків-хористів у дусі високого «хорового вокалу», – часто виступають і солістами.

Педагогічна діяльність М.Копніна у 60-70-х рр. була настільки яскравою і плідною, що не тільки породила низку професійних співаків, а й вкоренила в Дрогобичі смак до академічного високохудожнього співу, який розвивався його послідовниками як у жанрі сольного, так і хорового співу. Свідченням намагань продовжувати і розвивати вокальну школу М.Копніна, науково усвідомити його роль у формуванні академічних вокальних традицій в Дрогобичі є й вокальний конкурс імені цього видатного співака, заснований на кафедрі народних музичних інструментів та вокалу ДДПУ ім. І.Франка.

Аналіз концертно-мистецької діяльності викладачів-вокалістів кафедри свідчить про її значну роль у культурно-мистецькому житті краю, про її потрібність, викликану зростаючим рівнем художньо-мистецького рівня народних мас Дрогобиччини. А їх вокально-педагогічна діяльність виявляє тенденцію формування нових авторських вокально-педагогічних шкіл – Б.Базиликута, К.Сятецького, Б.Щурика, І.Кліш, Є.Шуневич та ін.

Серед вихованців кафедри – н.а.У. С.Магера (соліст Національного оперного театру України), І.Кушплер (соліст Львівської національної опери), М.Шуневич (соліст Львівської ОФ), І.Попович, О.Білозір, І.Мацялко, М.Шалайкевич (усі популярні естрадні співаки), з.д.м.У. І.Кампо, В.Домшинський (доцент ІМ Прикарпатського НУ ім. В.Стефаника), В.Федоришин (професор ІМ НПУ ім. М.Драгоманова) та багато інших.

Концертмейстери. Методичне об’єднання концертмейстерів кафедри сьогодні формують професійні піаністи Н.Дзондза (голова методичного об’єднання), Т.Козій, Л.Блажкевич, В.Болтенко, О.Бубнова, М.Василенко, Е.Геращенко, Є.Журавський, Л.Зайцева, Т.Сапунко, Н.Сторонська. В останні роки до них приєдналися кращі випускники музично-педагогічного факультету, піаністи Г.Токарчук, О.Матвіїв (Попик) які працюють як в інструментальних, так і вокальних класах.

Блискуче супроводжував інструменталістів та співаків як під час навчального процесу, так і в концертах, на фестивалях і конкурсах ведучий концертмейстер, доцент В.Баб’як, який був справжнім Концертмейстром – блискуче володів фортепіано і всіх аспектах: сольне і акомпануюче виконання музики розмаїтих стилів і напрямків, читка з листа, транспонування, імпровізування; він знав, здавалося, репертуар для усіх інструментів, водночас постійно поповнював його, вивчаючи нові музичні твори, здійснюючи переклади, аранжування для різних інструментів та інструментальних ансамблів, створюючи партію фортепіано для вокальних творів. Його високий професійний рівень та творчість неодноразово були відмічені дипломами, грамота й подяками на престижних міжнародних та Всеукраїнських конкурсах.

Наукова діяльність кафедри. Одним із пріоритетних завдань кафедри є наукова діяльність викладачів і студентів. Дослідження стосуються багатьох актуальних проблем як масового, так і професійного музичного навчання і виховання, історії музики, музичної україністики, Львівської баянно-акордеонної школи та її видатних представників. Викладачі є авторами публікацій, які спрямовані як на навчальний процес, так і на розширення горизонтів знання – монографій, довідників, навчальних посібників, репертуарних збірників, наукових та публіцистичних статей тощо. Формально реалізація наукових проблем забезпечується плануванням індивідуальних та кафедральних тем. Так, кафедра народних музичних інструментів та вокалу працює над узагальненою темою «Проблеми української музичної педагогіки у контексті західноєвропейської культури» (керівник – професор К.Сятецький).

Із відкриттям на музично-педагогічному факультеті магістратури низка кращих її студентів публікують свої дослідження (в т.ч. і у співавторстві з науковими керівниками) у щомісячному науково-педагогічному журналі ДДПУ ім. І.Франка «Молодь і ринок» та виданні музично-педагогічного факультету «Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару студентів, аспірантів, молодих вчених» . За останні 5 років на кафедрі захищено 16 дипломних та 65 маґістерських праць, видано 49 – з грифом університету, опубліковано близько 200 статей у наукових виданнях. Результати дослідження кафедральної теми використовуються в навчальних дисциплінах «Інструментальна підготовка ОМІ (баян, акордеон, бандура, духові, скрипка, гітара)», «Постановка голосу», в спецкурсі «Методика вокального виховання дітей» для підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня вищої освіти а також «Профіль (вокал, скрипка, баян, акордеон, гітара, бандура, духові інструменти), «Методика викладання музичних дисциплін у ВНЗ (баян, акордеон, бандура, скрипка, вокал, духові, гітара) для підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Конференції проведені кафедрою: