Архів категорії: Без категорії

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ЗА ІІІ КВАРТАЛ 2019 РОКУ

Михайло Драй-Хмара

О гроно п’ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
М. Драй-Хмара
Михайло Драй-Хмара – український поет, перекладач, літературознавець, учений-славіст, за світоглядом – послідовний європеїст, котрий належав до «грона п’ятірного» (автором цього вислову був саме він) письменників-неокласиків. Він займав поміж них дещо осібне місце як через порівняно невисоку творчу активність, так і внаслідок того, що його стиль не в усьому відповідав виробленому тоді еталону «неокласика». У 1920-30-х роках став активним учасником українського літературного-громадського життя, за що був незаконно репресований і лише через півстоліття після смерті в таборі на Колимі його ім’я та творчість повернулися на орбіту української духовної культури.
Однією з прикметних рис лірики М. Драй-Хмари вважають тяжіння до філософічності. У центрі його поетичної уяви перебуває динамічне відчуття власної єдності з універсальними законами всесвіту. Естетизм поета активний, що потверджується домінуючою в його творчості емоційною інтенсивністю життєпізнання і життєславлення.
Важливу частину світогляду М. Драй-Хмари становить його пантеїзм. Ліричний герой переважної більшості творів – людина, що прагне вдосконалити світ, духовно споріднитися з природою.
Поетична спадщина М. Драй-Хмари вказує на її глибинну символічність – у своїх мріях митець створив світ прекрасної України. Його поезія позначена рисами сюрреалізму, елементами позараціоналістичної поетичної мови. Маємо своєрідний варіант «неокласицизму» М. Драй-Хмари, в якому синтезувалися елементи символізму, реалізму та класицизму.
Спадщина поета не зайняла відповідного їй місця у свідомості його сучасників і не мала належного тоді поцінування. У читачів і критиків нашої доби вона також не знайшла ні адекватного сприйняття, ні належної оцінки. При ближчому перегляді його біографії, сторінок творчої долі й ретельнішому прочитанні мистецького спадку проступає духовний силует людини дуже небуденного, оригінального характеру, митець своєрідний і самодостатній, цікавий та оригінальний.
Тому і виникає потреба в глибшому й уважнішому прочитанні його творчості, з якої постає людина свого трагічного часу, не скорена, не зламана ні в слові, ані у вчинках. З його поезій виростає своєрідний духовний портрет на шляхетному блакитно-золотому тлі, в просторі не тільки України, але й усього безмежно прекрасного і досконалого у своїй довершеності світу – кольоровій, музичній, чуттєвій – і увесь цей світ його вміщено в духовних овидах поета. У його серці злилися грані реального і уявного, а душа наповнилася всесвітом і сама стала ним, торкнувшись вічності.
М. Драй-Хмара – справді постать епохи відродження, національного ренесансу в його трагічній і величній суті. Він залишався собою, незважаючи на жорстоку дійсність. Ясний світ його надзвичайно прозорих і музикальних віршів, де багато золота і блакиті, став ніби тлом, на якому яскраво означений духовний портрет його ліричного героя – безкомпромісно правдивої людини, шляхетної, доброї, у злагоді із всесвітом і власною душею.

Б.-І. Антонич

Вірю в землю батьківську і в її поезію.
Б.-І. Антонич
Із нагоди відзначення у 2019 році 110-річчя з дня народження видатного українського поета, прозаїка, перекладача, літературознавця Богдана-Ігоря Антонича Львівська обласна рада проголосила на Львівщині 2019 рік Роком Богдана-Ігоря Антонича.
Поміж численних імен українських літераторів, що повертаються із небуття, яскравою зіркою є постать Богдана-Ігоря Антонича. Нині його поезію вивчають у школі, а не так давно його ім’я було вилучено із усіх підручників, бо надто «не зручним» він був для літератури соцреалізму. У статті «Національне мистецтво» Антонич задекларував своє ставлення до творчості: «Треба сказати різко: отже, ні! Мистецтво не відтворює дійсності, ані її не перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність».
Богдан-Ігор Антонич – є одним з найвидатніших поетів ХХ століття. За словами Данила Ільницького, Антонич зробив дуже важливий стратегічний крок у 30-х роках. Він, з Лемківщини, у польському середовищі почав писати вірші українською літературною мовою, сформованою на основі полтавського говору. Данило Ільницький стверджує, що без творів Антонича не було б сучасної української літератури.
Прожив Богдан-Ігор Антонич лише 28 років. Коротке його життя було сповнене наполегливою працею та кипучою творчістю. Окрім поезій, він готував рецензії, фейлетони, редагував журнали: написав лібрето опери «Довбуш», роман «На другому березі», що так і не був закінчений. Богдан-Ігор Антонич – поет-романтик, мислитель і філософ. Мотиви його творчості національні, соціальні; ставлення людини до Бога, космосу і природи; теми буття, народження, смерті… Антонич намагається дійти до суті речей і явищ. Звідси постає поетова містика, відчуття вічності, про яке він пише: «Мабуть, мій дім не тут. Мабуть, аж за зорею». Йому знані хвилини, «коли це людину відвідує Бог».
Вже у першій поетичній збірці «Привітання життя» (1931) поет заявив про себе як про активну творчу особистість. У ній знайшла відображення вітчизняна й європейська класика, авангардистські течії, – починаючи від «Молодої музи» початку XX століття до української радянської поезії 20-х років.
Ширше визнання принесла йому збірка «Три перстені» (1934), в якій світ фольклорних уявлень і символів стає джерелом натхнення поета. У поетичних збірках «Книги Лева» і «Зелена євангелія» намагається охопити весь цикл космічної світобудови від початку «прапервісного мороку природи» до загибелі, апокаліпсису.
Творчий доробок поета вирізняється високою емоційністю та надзвичайно тонким відчуттям кожного поруху природи, філософськими пошуками цілісної та гармонійної концепції людини і світу.
Про вагомість творчості поета свідчить той факт, що збірки його поезій перекладено словацькою, англійською, польською, російською мовами, а окремі з них – англійською, латиською, литовською, чеською та іншими мовами.
Виставка презентує різноманітні матеріали про життя і творчість літературного діяча, отож сердечно запрошуємо до читальної зали бібліотеки, щоб ближче познайомитись з вічно молодим Богданом-Ігором Антоничем.

Киченко Олександр Семенович

Киченко Олександр Семенович

Щира вдячність літературознавцю, професорові кафедри російської мови, зарубіжної літератури та методики навчання Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Киченку О.С. за подаровану до фонду бібліотеки книгу