Вільям Голдінг До 110 річниці від дня народження письменника.

«думки — цінна річ, від них є користь…»

В. Голдінг «Володар Мух»

Вільям Голдінг  – лауреат Нобелівської премії 1983 року, послідовник традицій Дж. Свіфта, певною мірою однодумець Ф. Кафки, А. Камю, Кобо Абе. За його романом «Володар мух» відомий англійський режисер Пітер Брук зняв фільм, твори стали бестселерами.

Вільям Голдінг – серйозне, оригінальне явище в літературі, письменник зі своїм світоглядом, стилем, філософією, занепокоєний корінними проблемами буття. Глобальні проблеми, які стали наскрізними у його творчості, – сутність людини, істинне лице людства, доля людської цивілізації – найбільш чітко втілилися в одному із кращих романів прозаїка «Володар мух». З’явившись друком у 1954 р., цей твір одразу ж привернув увагу читачів і критиків.

Після другої світової війни у Великобританії з’явилися твори, в яких гостро відчувалися мотиви відчаю та нігілізму. Вони показували людину або як жертву, роковану на самотність, або як звіра, приреченого в силу своєї нібито одвічної біологічної природи. Творчість видатного англійського письменника-модерніста Вільяма Голдінга видається суголосною цій проблематиці, так як митець у своїх інтелектуальних романах осмислює світ, визначає місце людини в суспільних процесах через призму марґінального «Я». Філософською основою його творчості є екзистенціалізм, хоч він і не проявляється настільки відкрито, як у А. Камю та Ж.-П. Сартра.

В основу роману «Володар мух» В.Голдінг поклав одвічний конфлікт добра і зла. Автор довів, що добро і зло не залежать від віку. Він стверджував, що зло – вроджена якість людини, невіддільна часточка будь-якої особистості, яка проявить себе неодмінно, коли для цього складуться найбільш сприятливі обставини. У творі зло стало неусвідомленим вибором ще несформованої особистості дитини-підлітка. І це невипадково, адже дитина може сповідатися усвідомлено, відповідаючи за свої вчинки, починаючи із семи років.

Письменник порушив проблему суспільного (колективного зла), що здатне проявлятися через дію колективного підсвідомого: це «норма моралі» конкретної особистості (Джека Мерід’ю), нав’язана групі дітей. Але, незважаючи на могутність зла, його перемога ніколи не буває остаточною, доки в людині залишається хоча б найменша часточка добра і світлих сподівань.

Порушивши проблему зла, Вільям Голдінг взяв до уваги сучасний контекст, тобто написав про моральний занепад людства ХХ – поч. ХХІ ст., опершись на біблійне розуміння моралі, філософію екзистенціалізму, персоналізм.

Визнання Голдінгові принесла його перша повість «Володар мух» (1954), опублікована, коли митцеві минуло вже за 40.

Наступний твір – «Спадкоємці» (1955); роман «Злодюжка Мартін» (1956); роман «Вільне падіння» (1959); повість «Шпиль».

Після 1967 р. почалася загадкова для критиків творча пауза. А потім вийшло 3 романи: роман «Видима темрява» (1979); роман «Ритуали плавання» (1980) (поверн. до притчі); «Паперові люди» (1983) – сатира на сучасну псевдолітературу та псевдокритику.

Твори У. Голдінга різні за тематикою, змістом, інколи навіть за манерою письма, однак його філософія залишалося незмінно безрадісною. «Життя, – сказав один з його персонажів роману «Піраміди», – обурливий фарс, поставлений до того ж поганим режисером».