В історії української суспільно-громадської думки, просвітницького руху кінця 19 – першої чверті 20 ст. помітною особистістю була Софія Русова. Здобувши гімназійну й університетську освіту, опанувавши майже всі європейські мови, жінка-українка усе своє свідоме життя віддала культурницькій, педагогічній праці.
Доля так складалася, що Софія Русова жила й працювала в різних місцевостях України та за її межами. Вона читала лекції з дошкільного виховання в Катеринославі; з питань позашкільної освіти – в Київському педагогічному інституті; чимало сил і знань віддала кафедрі педагогіки Кам’янець-Подільського університету;
допомагала створювати зразкові школи, в яких на практиці проходили апробацію її теоретичні концепції; вона створила свою власну школу виховання дітей, згодом визнану й пошановану науковими університетськими кафедрами Варшави, Праги, Софії.
допомагала створювати зразкові школи, в яких на практиці проходили апробацію її теоретичні концепції; вона створила свою власну школу виховання дітей, згодом визнану й пошановану науковими університетськими кафедрами Варшави, Праги, Софії.
…Проминули літа, десятиріччя, давно немає серед живих відданої своєму народові дочки, невтомної трудівниці на культурно-освітній ниві – Софії Русової. Але назавжди позосталося з нами і серед нас те Добре, Вічне й Розумне, що вклала ця жінка у всеукраїнське багаття духовного утвердження нації. Той духовний вогонь і сьогодні гріє всіх, кому дорогі рідна історія, культура.