До 90-річчя від дня народження Ліни Костенко

16 Бер

До 90-річчя від дня народження Ліни Костенко

Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили.
 І якби кожен усвідомив, що держава – це він,
то досі у нас вже була б достойна держава.
 (Записки українського самашедшего). Ліна Костенко

Одним з яскравих представників сучасної поезії, яка дозволяє нам відчути гігантську енергетику слова, пройнятися щирістю і закликом до свободи є неординарна, самобутня і справедлива поетеса, яка ніколи і нікого не боялась, а завжди йшла і продовжує йти своїм неповторним шляхом – Ліна Василівна Костенко.

 “ЗЕМНА І НЕБЕСНА. ТАКОЮ ПРИБУДУ В ВІКАХ…” бібліографічний список 

Publish at Calameo

    Твори поетеси володіють могутньою силою почуттів, витонченістю та аристократизмом, завжди влучають у ціль, нікого не залишаючи байдужим, вміють достукатись до глибини серця кожної людини, спонукають замислитись над сенсом свого існування.
        Поезія Ліни Костенко сповнена непідробної любові – до людини, природи, рідного краю, вона заставляє людину посміхатись та плакати одночасно, наповнює душу теплом та дарує справжні переживання.  
 Їй судилося стати предтечею цілої когорти шістдесятників, котрі з першими повівами свіжого вітру перемін, викликаних десталінізацією суспільства, у своєму пориванні до самоствердження, пошуку нових форм художнього самовираження намагалися розірвати ідеологічні ланцюги, вирватися з-під соцреалістичної опіки й повернути українській літературі її художньо-естетичний вимір.
Друкуватися  почала  в  шістнадцятирічному віці.  Видала  українською  мовою  поетичні книжки  “Проміння  землі”  (1957 р.), “Вітрила” (1958 р.), “Мандрівки серця” (1961 р.). Її твори одразу ж привернули увагу читачів, спраглих чесного і яскравого слова,  а потім для її творів настала багаторічна негласна, але жорстка заборона. Збірки “Зоряний інтеграл” та “Княжа гора” були зняті з видавництва.  Наступна її книжка – “Над берегами вічної ріки” – з’явилась тільки у 1977 р. Згодом з’явились “Маруся Чурай” (1979 р.), “Неповторність” (1980 р.), “Сад нетанучих скульптур” (1987 р.), “Вибране” (1989 р.), а також збірка віршів для дітей “Бузиновий цар” (1987 р ).
У 2010 р., після фактично двадцятирічної перерви, Ліна Костенко презентувала своїм читачам і шанувальникам прозову книжку “Записки   українського самасшедшего”.
За історичний роман у віршах “Маруся Чурай” і книжку поезій “Неповторність” Ліна Костенко стала Лауреатом Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987 р.). Лауреат міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів (1990 р.), премії ім. Ф. Петрарки за книжку поезій у перекладі італійською мовою “Інкрустації” (1994 р.). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000 р.). Нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992 р.) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000 р.), відзнакою “Золотий письменник України” (2012 р.). Відмовилась від звання Героя України.
Почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, почесний доктор Львівського та Чернівецького національних університетів.
Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СРСР і зарубіжних країн. Російською мовою видана книжка “Лучи земли” (1960 р.), сербо-хорватською – “Скіфська баба” (1981 р.), чеською – “Над берегами вічної ріки” (1987 р.).
Одна з головних тем віршів Л. Костенко – це роздум про час і вічність, про невмируще в людській душі, непроминущі цінності життя. По-філософськи осмислює поетеса й історичні постаті, звертаючи увагу на приховані від поверхневого погляду моменти в поведінці, у вчинках, розставляючи нетипові акценти в тій чи іншій історичній події. Та про що б не писала Ліна Василівна, завжди в епіцентрі її художніх роздумів перебуває людина – як найвища цінність